21 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4115/24 пров. № А/857/21479/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року (прийняте суддею Гомельчук С.В. у м. Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження), у справі № 300/4115/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
в травні 2024, ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представник Олійник Василь Богданович (далі - представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - ОШБ НП, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії ОШБ НП «Лють» щодо не зарахування до стажу служби в поліції вислугу років служби в податковій міліції в період з 28.08.2008 по 19.02.2015 відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII);
- зобов'язати ОШБ НП «Лють» зарахувати до стажу служби в поліції вислугу років служби в податковій міліції, в період з 28.08.2008 по 19.02.2015;
- зобов'язати ОШБ НП «Лють» здійснити перерахунок вислуги років відповідно до положень ст. 78 Закону №580-VIII та виплату недоотриманого грошового забезпечення.
31.05.2024 ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив врахувати період з 04.08.2008 по 19.02.2015.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ОШБ НП «Лють» щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу служби в поліції вислугу років в податковій міліції в періоди з 26.08.2008 по 19.02.2015 відповідно до статті 78 Закону №580-VIII. Зобов'язано ОШБ НП «Лють» зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції вислугу років у податковій міліції за період з 26.08.2008 по 19.02.2015. Зобов'язано ОШБ НП «Лють» здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 78 Закону №580-VIII та виплату недоотриманого грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд зазначив, що аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби. Чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №440/1564/20.
Суд скоректував лише період із врахуванням дійсної дати зарахування позивача на навчання в учбовий заклад.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що частина 5 статті 4 Закону №509-ХІІ, як і частина 2 статті 21 Закону №509-ХІІ прямо вказують, що органи державної податкової служби України не є органами внутрішніх справ України.
Отже, ні у Законі України «Про державну податкову службу в Україні», ні у спеціальному законі, що регулює спірні правовідносини (Закон №580-VIII), не міститься посилань на службу в органах державної податкової служби України, як на таку, що може зараховуватись до стажу служби в поліції. Положення Постанови № 393 не можуть бути застосовані при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону №580-VIII, оскільки Постанова № 393 прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких, інших осіб» та може бути застосована для визначення вислуги років саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. Зазначає, що в даному випадку відбулось повторне задоволення однакових позовних вимог, адже прохальна частина позовної заяви містила неузгоджені між собою позовні вимоги, а суд першої інстанції формально підійшов до вирішення даної справи та задовільнив такі позовні вимоги.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 26.08.2008 по 19.02.2015 проходив службу на посадах в органах податкової міліції. Йому були присвоєні спеціальні звання начальницького складу податкової міліції: рядовий податкової міліції, що підтверджується послужним списком за особистим №3322206054.
Із 22.03.2017 по 26.10.2022 ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області та з 17.02.2023 призначений на посаду старшого інспектора батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
03.10.2023 звернувся із рапортом до начальника Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі як і раніше - ОШБ НП «Лють») про надання інформації щодо зменшення нарахування та виплати грошового забезпечення.
На звернення ОСОБА_1 , відповідач листом від 23.11.2023 за №6518/03/59/07-2023 повідомив позивача про те, що стаж служби станом на 16.02.2023 наказом ГУ НП Івано-Франківської області від 09.06.2017 №256 о/с визначено 12 років 4 місяці 17 днів. Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.09.2023 №711 о/с позивачу встановлено стаж служби станом на 17.02.2023 - 5 років 10 місяців 25 днів.
Відповідно до витягу із наказу №410 о/с від 12.03.2024 позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу) частини 77 Закону України «Про Національну поліцію». Зі змісту наказу вбачається, що станом на день звільнення стаж служби у поліції становить - 6 років 11 місяців 21 день.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо не зарахування служби в органах податкової міліції до загального стажу роботи в Департаменті поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає таке.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу незарахування стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 №580-VIII (далі як і раніше - Закон №580-VIII), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтями 1, 2 указаного Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).
Відповідно до частини першої, другої статті 78 Закону №580-VIII, стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно частини третьої - четвертої статті 78 Закону №580-VIII під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 5 липня 2012 №5083-VI, який набрав чинності з 12 серпня 2012, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція).
Так, пунктом 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України).
Згідно із пунктом 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
З аналізу наведених норм права слідує, що обчислення стажу служби в поліції врегульовано статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію», частина друга цієї статті містить перелік посад (періодів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції.
Колегія суддів зазначає, що у контексті спірних правовідносин Верховний Суд у справі №380/7750/20 дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2021 у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 у справі №280/1546/21, від 02 червня 2022 у справі №280/8419/20.
Разом з тим, визнаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років служби в податковій міліції в період з 26.08.2008 по 19.02.2015 відповідно до статті 78 Закону №580-VIII та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу служби в поліції вислугу років служби в податковій міліції, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, виходячи з такого.
Так, відповідно до послужного списку №3322206054 позивача зараховано курсантом І курсу Національного університету державної податкової служби України з 26.08.2008 на підставі наказу №1411 від 04.08.2008.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнений за станом здоров'я (через хворобу) частина перша статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Аналізуючи законодавчу базу яка регулює спірні правовідносини слід виходити з того, що відповідно до преамбули постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі як і раніше - Постанова № 393), остання була прийнята відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону.
Аналізуючи зміст статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» можна дійти висновку про виключне застосування положень даної норми лише при розрахунку вислуги років поліцейським під час призначення пенсій за вислугу років відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Преамбулою Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» чітко передбачено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає Уряду права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону №580-VIII.
Колегія суддів вважає, що оскільки позивача звільнено зі служби за станом здоров'я, а не на пенсію, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то до стажу служби слід зарахувати стаж служби у податковій поліції, без врахування навчання.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2023 (справа №140/7147/20, Пр. № К/9901/35976/20).
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зарахування позивачу періоду навчання позивача в Національному університеті державної податкової служби України ДПА України з 28.08.2008 по 01.07.2013 до вислуги років у Національній поліції, а також здійснення позивачу перерахунку і виплати грошового забезпечення.
Колегія суддів вважає, що слід визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років служби в податковій міліції в період з 01.07.2013 по 19.02.2015 відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» та зобов'язати Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років служби в податковій міліції, в період з 01.07.2013 по 19.02.2015.
Щодо покликання суду першої інстанції на висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 у справі №826/16143/18, то суд касаційної інстанції не вирішував питання про зарахування особі періоду навчання до вислуги років у Національній поліції. Натомість у наведеній справі мало місце вирішення питання про зарахування вислуги років у податковій міліції, висновки за результатом розгляду якої судом апеляційної інстанції застосовано при задоволенні першої частини позовних вимог у даній справі.
З приводу позовних вимог про проведення перерахунок та виплату недоотриманого грошового забезпечення, то колегія суддів зазначає, що вказані вимоги є похідними від первісної вимоги щодо зарахування стажу позивача.
Відповідно, до моменту здійснення перерахунку стажу служби у відповідача не виникає обов'язку здійснювати перерахунок грошового забезпечення та виплати заборгованості за наслідками такого перерахунку.
Таким чином спір з цього приводу між сторонами ще не виник.
За відсутності ж спору відсутні й підстави для судового реагування, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи те, що спір з приводу перерахунку грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в поліції та виплати заборгованості за наслідками такого перерахунку ще не виник, колегія суддів дійшла висновку про відсутність фактичних підстав для задоволення позову в частині вказаних позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 (справа №380/8659/20, Пр. № К/9901/32753/21)
Згідно з статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, рішення прийняв з порушенням норм матеріального права, а, відтак, таке підлягає скасуванню, з прийняттям нового про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру судовий збір сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1211, 20 грн.
Позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру. Судовий збір за подання даного позову сплачено відповідно до квитанції ID: 3996-6746-6980-2059 від 23.05.2024 (а.с. 6)
Отже, до стягнення з Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 23.05.2024.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднання штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 300/4115/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу служби в поліції вислугу років в податковій міліції в періоди з 01.07.2013 року по 19.05.2015 рік відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Зобов'язати Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції вислугу років у податковій міліції за період з 01.07.2013 року по 19.05.2015 рік.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар