21 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/7183/24 пров. № А/857/24685/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С.М.
суддів -Гуляка В.В.
Ільчишин Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 140/7183/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
місце ухвалення судового рішення Луцьк
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїСтецик Н.В.
дата складання повного тексту рішенняне зазначено
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
У липні 2024 року до Волинського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), у якій позивач просила суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахування січня 2008 року, як базового місяця;
2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
3) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.05.2024 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі 4150 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078;
4) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.05.2024 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі 4150 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
5) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги за 2013 - 2024 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2013 - 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 45 діб, за 2023 рік за 15 діб з урахуванням в складі при їх обрахунку індексації грошового забезпечення;
6) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги за 2013 - 2024 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2013 - 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 45 діб, за 2023 рік за 15 діб з урахуванням в складі при їх обрахунку індексації грошового забезпечення, та раніше виплачених сум;
7) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги за 2013 - 2018 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2013 - 2018 роки, з урахуванням в складі з якої вони обраховується щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення;
8) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги за 2013 - 2018 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2013 - 2018 роки, з урахуванням в складі з якої вони обраховуються щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум;
9) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, без врахування загальної кількості 41 повного року;
10) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, із врахуванням в складі з якого вона обраховується загальної кількості 41 повного року, з урахуванням раніше виплачених сум;
11) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 з урахуванням в складі з якої вона обраховується індексації грошового забезпечення;
12) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 з урахуванням в складі з якої вона обраховується індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
13) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 13.05.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, матеріальної допомоги за 2020-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
14) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 13.05.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, матеріальної допомоги за 2020-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 140/7183/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахування січня 2008 року, як базового місяця.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 зі встановленням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі 4150 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі 4150 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги за період з 01.01.2013 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2013 по 31.12.2022, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік з урахуванням в складі при їх обрахунку індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги за період 01.01.2013 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2013 по 31.12.2022, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік з урахуванням в складі при їх обрахунку індексації грошового забезпечення
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги, що виплачувалась останньому за період з 01.02.2016 по 28.02.2018, грошової допомоги на оздоровлення, що виплачувалася за період з 01.02.2016 по 28.02.2018, з урахуванням в складі з якої вони обраховується щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 73 від 02.02.2016.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги, яка виплачувалась останньому за період з 01.02.2016 по 28.02.2018, грошової допомоги на оздоровлення, що виплачувалася за період з 01.02.2016 по 28.02.2018, з урахуванням в складі з якої вони обраховуються щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 02.02.2016.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 з урахуванням в складі з якої вона обраховується індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 з урахуванням в складі з якої вона обраховується індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, матеріальної допомоги за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, матеріальної допомоги за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначає те, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалося належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалося у межах виділених відповідачу коштів. Що стосується застосування базового місяця - січень 2008 року для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, то відповідач зазначає, що з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Зважаючи на те, що посадовий оклад військовослужбовців підвищили у лютому 2018 року, то немає підстав для застосування за спірний період.
Вимога позивача щодо застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078 в редакції, який не діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідач зауважує, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», яким внесено зміни у пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, не поновлює дію попередніх норм права.
Щодо індексації грошового забезпечення позивача апелянт зазначає, що індексацію грошового забезпечення за спірний період відповідач виплатив позивачу відповідно до чинного законодавства. Крім того, відповідач зауважує, що індексація грошового забезпечення не входить до складу грошового забезпечення для обчислення інших видів грошового забезпечення.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені, шляхом множення прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім цього, Закон України «Про державний бюджет на 2020 рік», Закон України «Про державний бюджет на 2021 рік», Закон України «Про державний бюджет на 2022 рік» та Закон України «Про державний бюджет на 2023 рік» не містять застережень, щодо застосування, при обрахунку грошового забезпечення, прожиткового мінімуму на поточний рік.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін.
Крім того позивач, на думку суду першої інстанції, має право на індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2003 № 1078.
Також, суд зробив висновок, що індексація грошового забезпечення та щомісячна додаткова грошова винагорода входять до складу грошового забезпечення, а тому матеріальна допомога, грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку мають бути перераховані із врахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач проходив службу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 13.05.2024 № 467-ОС позивач з 13.05.2024 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
20.05.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату індексації грошового забезпечення та про перерахунок грошового забезпечення, з врахуванням індексації грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Листом № 09/м-2366/1591 від 07.06.2024 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення та виплату індексації грошового забезпечення.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 цього Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Правові норми пункту 5 Порядку № 1078, у редакції пункту, яка діяла до 01.12.2015 року, передбачали, що, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до абзаців 1-6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та застосовується з 01.12.2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Таким чином, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2021 року по справі № 120/313/20-а.
Апеляційний суд встановив те, що зміна посадових окладів, з урахуванням періоду проходження військової служби позивача, відбулась 01 січня 2008 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294) та 01 березня 2018 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року.
Отже, базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року є січень 2008 року, в якому, постановою № 1294, встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Апеляційний суд, на підставі довідки щодо нарахованої та виплаченої індексації за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року встановив, що відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період із застосування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін жовтня 2015 року.
Виходячи з цих обставин, апеляційний суд встановив, що відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період в неналежному розмірі.
Тому, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу індексації за період з 01.03.2018 по 13.05.2024, то апеляційний суд зазначає наступне.
В контексті спірних правовідносин, з 01.12.2015 року базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення є місяць у якому підвищено посадовий оклад військовослужбовця.
Апеляційний суд встановив те, що зміна посадових окладів, з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулась 01 січня 2008 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294) та 01 березня 2018 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, базовим місяцем для обчислення індексації за період з 01.03.2018 року по 13.05.2024 є березень 2018 року.
Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналіз абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Апеляційний суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У постанові від 18 квітня 2024 року у справі № 280/4812/23 Верховний Суд зазначив: «….з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.».
«….Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).».
Для встановлення величини приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, суд керується положеннями Порядку № 1078 з Додатками та даними офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках.
Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року дорівнює 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.
За формулою, визначеною абзацом 5 п. 4 Порядку № 1078, сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується наступним чином: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.
Із особистої картки грошового забезпечення та заробітної плати позивача видно, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 10 093,50 грн, а за березень 2018 року 10 112,43 грн, тобто дохід позивача збільшився на 18,93 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн*253,30%/100 = 4463,15 грн).
Оскільки грошовий дохід позивача в березні 2018 року збільшився на 18,93 грн та є меншим за суму індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), вказане є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Разом з тим, суд враховує, що абзацом вісімнадцятим пункту 3 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Держаний бюджет України на 2023 рік» установлено зупинити на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Зазначене положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на цей час є чинним та не визнавалось неконституційним, відтак у відповідача не було підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023.
В подальшому, індексацію грошового забезпечення у 2024 році було відновлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX та зазначено в статті 39 вказаного Закону: «Установити, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024 року».
Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідач протиправно, в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, не виплачував позивачу індексацію-різниці грошового забезпечення в сумі 4 150,00 грн, тому, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо доводів скаржника з приводу здійснення розрахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 13.05.2024, в тому числі допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, матеріальної за 2020-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, то апеляційний суд зазначає наступне.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).
Відповідно до п. 10 постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 січня 2018 року.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої, пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29.01.2020 року (дня набрання законної сили рішенням суд у справі № 826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином з 29.01.2020 року, розрахунковими величинами для визначення розміру посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України «Про державний бюджет на 2020 рік», Закон України «Про державний бюджет на 2021 рік», Закон України «Про державний бюджет на 2022 рік» та Закон України «Про державний бюджет на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, відповідно, не містять.
Разом з цим, апеляційний суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, а саме Закону № 2017-III та Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік».
Отже, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням позивача, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до розділу ІV частини 7 пункту 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, яка затверджена наказ Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Частиною 6 пунктом 1 цього розділу Інструкції також передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до частини 9 Інструкція № 558, одноразова грошова допомога при звільненні виплачується у відсотках від місячного грошового забезпечення.
Отже, враховуючи те, що з 30.01.2020 по 13.05.2023 відповідач, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року та січень 2023 року, як розрахункову величину, то грошове забезпечення за ці роки, в тому числі одноразову грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу при звільненні відповідач виплатив у меншому розмірі, ніж визначено законодавством.
Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні за спірний період, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого:
- Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2020 рік,;
- Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2021 рік;
- Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року під час розрахунку грошового забезпечення за 2023 рік;
- Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2023 рік;
На такий перерахунок позивач має право з 30.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18.
Враховуючи викладене вище апеляційний суд вважає, що, при виплаті грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових проблем, одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 30.01.2020 по 13.05.2023, відповідач діяв протиправно.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції зробив вірний висновок в частині задоволення відповідних позовних вимог.
Стосовно ж доводів скаржника з приводу перерахунку та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги за період з 01.01.2013 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2013 по 31.12.2022, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, з урахуванням в складі при їх обрахунку індексації грошового забезпечення, то апеляційний суд зазначає наступне.
Апеляційний суд вище встановив, що відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в неналежному розмірі. Матеріальна допомога, грошова допомога на оздоровлення та грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку обчислюється із розміру місячного грошового забезпечення
У постанові від 21 грудня 2021 року по справі № 820/3423/18 Верховний Суд зробив висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку як допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану основну чи додаткову відпустку, так і матеріальної допомоги, оскільки, входить до складу грошового забезпечення.
Отже, відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при обчисленні та виплаті позивачу за час служби матеріальної допомоги за період з 01.01.2013 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2013 по 31.12.2022, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік.
Тому, позовні вимоги про перерахунок позивачу матеріальної допомоги за період з 01.01.2013 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2013 по 31.12.2022, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення необхідно задовольнити.
Стосовно доводів апеляційної скарги з приводу перерахунку та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги за період з 01.02.2016 по 28.02.2018, грошової допомоги на оздоровлення, що виплачувалася за період з 01.02.2016 по 28.02.2018, з урахуванням в складі з якої вони обраховується щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 73 від 02.02.2016, то апеляційний суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» № 889 від 22.09.2010 року (далі - Постанова № 889) встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 16 постанову № 889 доповнено новою нормою, згідно з якою, виплата винагороди поширюється на усіх військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової військової служби) без урахування займаних ними посад.
Апеляційний суд на підставі матеріалів справи встановив, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу з 01.02.2016 по 28.02.2018. Це свідчить про її систематичний характер.
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода має братись до уваги під час розрахунку матеріальної допомоги за період з 01.02.2016 по 28.02.2018, грошової допомоги на оздоровлення, що виплачувалася за період з 01.02.2016 по 28.02.2018.
Таким чином відповідач протиправно не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду при обчисленні та виплаті позивачу за час служби матеріальної допомоги за період з 01.02.2016 по 28.02.2018, грошової допомоги на оздоровлення, що виплачувалася за період з 01.02.2016 по 28.02.2018.
Зважаючи на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода та індексація грошового забезпечення входять до складу грошового забезпечення, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 з урахуванням індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії підлягає до задоволення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині задоволення позову не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції, в цій частині, правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування, в частині задоволення позову, не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 140/7183/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк