21 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11016/24 пров. № А/857/25406/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Гуляка В.В.
Ільчишин Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 460/11465/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
місце ухвалення судового рішення м. Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїКрутько О.В.
дата складання повного тексту рішенняне зазначено
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
У травні 2024 року до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) у якій позивачка просила суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошового забезпечення позивачці, як дружині загиблого військовослужбовця;
зобов'язати відповідача нарахувати на виплатити позивачці, як дружині загиблого військовослужбовця грошове забезпечення в розмірі 100 000 гривень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 460/11465/24 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди її загиблого (померлого) чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду її загиблого (померлого) чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначає те, що загиблому чоловіку позивачки у місяць смерті не нараховувалася додаткова грошова винагорода у розмірі 100 000 гривень, оскільки, чоловік позивачки загинув внаслідок хвороби, а не поранення чи травми отриманої внаслідок виконання службового обов'язку. Зважаючи на цю обставину, позивачка як дружина померлого військовослужбовця не має право на отримання цієї допомоги. На цю обставину суд першої інстанції уваги не звернув.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року заяву Військової частини НОМЕР_2 про заміну відповідача у справі - задоволено. Замінено первісного відповідача по справі № 380/11016/24 - Військову частину НОМЕР_1 на її правонаступника - Військову частину НОМЕР_2 .
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Позивачка додатково зазначила, що відмова відповідача у виплаті позивачці додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень ґрунтувалася на тому, що позивачка не надала відповідачу свідоцтво про прийняття спадщини, однак, у апеляційній скарзі відповідач виходить із інших мотивів, як підстав для невиплати позивачці цієї допомоги.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представника позивачки повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога відповідача про надання позивачкою свідоцтва про прийняття спадщини, як умова для виплати допомоги в сумі 100000 грн., є протиправною, оскільки законодавство України не встановлює такої вимоги. Натомість, Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, передбачає виплату цієї допомоги дружині військовослужбовця, який загинув після введення воєнного стану поранення, що пов'язане із захистом Батьківщини.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2023 № 5578, ОСОБА_2 у період з 08.11.2022 по 25.01.2023, з 09.02.2023 по 21.02.2023, 02.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2023 № 123 старшого солдата ОСОБА_2 , навідник зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
15.09.2023 позивачка звернулася із заявою до відповідача про виплату їй грошового забезпечення її загиблого чоловіка за березень 2023 року.
На заяву позивачки відповідач листом № 4413 від 27.09.2023 повідомив, що для отримання грошової виплати позивачці необхідно надати необхідні підтверджуючі документи, передбачені для отримання грошового забезпечення у разі смерті військовослужбовця.
Листом № 5587 від 19.12.2023 відповідач додатково повідомив позивачку про необхідність подання свідоцтва про право на спадщину.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Згідно з п.1 Постанови № 168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
До наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм). Виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
07.06.2018 Міністерство оборони України № 260 затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХ Поряду № 260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 10 Розділу ХХХIV Поряду № 260 (у редакції на дату смерті (загибелі) військовослужбовця) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які загинули (померли) внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини),- виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер).
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, іншим близьким особам визначеним у п. 1 Розділу ХХХ Поряду № 260. Виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер).
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень нараховується тим військовослужбовцям, які загинули (померли) внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини.
Апеляційний суд встановив, що чоловік позивачки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер через хворобу (дисемінований туберкульоз легенів).
Зважаючи на те, що право на вказану вище допомогу мають військовослужбовці, які загинули внаслідок отриманих травм (поранень, контузій), то чоловік позивачки, який помер внаслідок захворювання не має право на цю допомогу.
Між тим, у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2023 року № 123 наказано виплатити ОСОБА_2 вказану допомогу пропорційно до кількості днів служби, а саме за один день 02.03.2023 року.
Аналогічно і в наказі від 23.09.2024 року № 271 про внесення змін до вказаного вище наказу, наказано виплатити ОСОБА_2 вказану допомогу пропорційно до кількості днів служби, а саме за один день 02.03.2023 року.
Зважаючи на те, що обидва наведені вище накази є чинними, то відповідач має обов'язок їх виконати, оскільки у іншому випадку дії відповідача, як державного органу будуть порушенням принципу правової визначеності.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що спірна додаткова грошова винагорода виплачується за весь місяць у якому військовослужбовець загинув, тому суд першої інстанції правильно задовольнив позов.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 460/11465/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин