Справа № 638/14900/25
Провадження № 2-а/638/455/25
22 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Шамраєва М.Є.,
секретаря судового засідання Дрозденко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом позивача: ОСОБА_1 до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 01.08.2025 засобами поштового зв'язку Укрпошта від ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав постанову № 95-п від 02.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. З якої вбачається, що 02.06.2025 о 11 год. 05 хв. при супроводженні працівниками НПУ до ІНФОРМАЦІЯ_2 гр-на ОСОБА_1 встановлено факт порушення останнім законодавства про оборону, мобілізацію підготовку та мобілізацію: під час перевірки, відповідно до наданих громадянином та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_2 документів було виявлено, що згідно з даними реєстру «Оберіг» гр. ОСОБА_1 був автоматично взятий на військовий облік згідно Постанови КМУ № 932, до цього на обліку не пербував. «Згідно наданої копії тимчасового посвідчення військовозобов?язаного, було встановлено шо 02.03.2023 року був виключений з військового обліку за стано здоров?я ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У зв?язку з чим ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та вирішено накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривен. Вказана постанова не була підписана позивачем та не була вручена позивачу у день складання. У зв'язку з цим виникла необхідність просити суд поновити позивачу строк на оскарження постанови відповідача. Посилаючись на незаконність оскарженої постанови, просить її скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 07.08.2025 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16:00 год. 18.08.2025, витребувано у відповідача належним чином посвідчені копії всіх документів, на підстави яких виносилась постанова начальника полковника ОСОБА_2 № 95-п від 02.07.2025.
01.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 подав до суду клопотання про долучення доказів по вказаній справі, а саме постанову № 95-п від 02.07.2025 та копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
У призначене по справі судове засідання позивач та представник позивача будучи повідомленими належним чином не з'явивлися.
У судове засідання представник відповідач не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
За наведених обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
02.07.2025 постановою № 95-п начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та накладено адміністративний штраф в розмірі 17000,00 гривень на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме не став вчасно на військовий облік, що вчинено в особливий період.
Так, відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII). Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (24.06.2024) діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктами 8 та 9 Положення № 154 на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном встановлений в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (далі по тексту - Порядок № 1487).
Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Як зазначено вище військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частини 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»).
Разом з тим суд зазначає, що частиною 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Пунктом 3 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в чинній редакції встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, з аналізу зазначених вище норм права суд приходить до висновку, що визнання позивача непридатним до військової служби є підставою для припинення його військового обов'язку, в тому числі в частині дотримання правил військового обліку, які визначені в Положенням № 1487 від 30.12.2022.
Позивач зазначає, що відповідач підтверджує у постанові № 95-п від 02.07.2025 той факт, що позивач є виключеним з військового обліку, оскільки у вказаній постанові зазначив, що згідно наданої копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, було встановлено, що 02.03.2023 ОСОБА_1 був виключеним з військового обліку за станом здоров'я ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З матеріалів справи встановлено, що рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 від 02.03.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до статті 4-А гр. II розладу хвороб (наказ МОУ від 14.08.2008 № 402/2008) та виключений з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до ст. 37 п. 6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В пунктах 13 та 14 військово-обліковому документі ОСОБА_1 , що виданий позивачу начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 02.03.2023 зазначено, що 02.03.2023 позивача взято та в цей же день виключено ІНФОРМАЦІЯ_8 з військового обліку військовозобов'язаних в порядку підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на підставі ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 , яким позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку 02.03.2023 р. гр. II ст. 4-а наказу МОУ № 402/2008р.
ІНФОРМАЦІЯ_8 , який мав у своєму складі позаштатну постійно діючу військово-лікарську комісію, яка прийняла висновок (довідку) про непридатність позивача мав законну можливість отримати відомості та документальне підтвердження результатів проходження ВЛК позивачем. Дані про виключення позивача з обліку мали бути внесені в Єдиний реєстр ІНФОРМАЦІЯ_5 , як Органом ведення Реєстру (ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Отже вбачається, що відповідні відомості про непридатність позивача до військової служби були в розпорядженні відповідача станом на день прийняття оскаржуваної постанови (02.07.2025).
Надаючи оцінку даному доводу, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, позивач був визнаний непридатним до військової служби та 02.07.2025 був виключений з військового обліку.
Частина 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» станом на день зняття позивача з обліку була діла в іншій редакції, яка передбачала, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
Частина 6 ст. 22 Закон України Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка визначає обов'язок громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України була викладена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, тобто значно пізніше, ніж припинився військовий обов'язок позивача.
Крім того, постанову № 560 від 16.05.2024, яка визначає правила обліку та порядок призову громадян на військову службу, відповідно, прийняті також після виключення позивача з обліку та припинення його військового обов'язку.
Постанова Кабінету міністрів України № 559 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» яка визначає, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» прийнята 16.05.2024 також після припинення військово обов'язку позивача.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: 1) допризовники - громадяни чоловічої статі віком до 18 років; 2) призовники - громадяни віком від 18 до 27 років, що приписані до призовних дільниць; 3) військовослужбовці - громадяни, які проходять військову службу; 4) військовозобов'язані - громадяни, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; 5) резервісти - громадяни, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 5 статті 1 названого Закону від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 33 Закону військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Як визначено ч. 6 ст. 37 Закону виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Тож виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатними до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону звільнила цю особу від виконання військового обов'язку.
Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста.
За нормою ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).
Відповідно до статті 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд доходить висновку, що позаяк позивач був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку, тобто втратив статус військовозобов'язаного (призовника, резервіста), він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 210 КУпАП.
Як визначено ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст.77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Поряд з цим статтею 268 КУпАП визначені права особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою, зокрема, ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30.12.022 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки надсилають запити до органів реєстрації з метою встановлення адреси зареєстрованого (задекларованого) місця проживання призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 29).
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з клопотанням про направлення оскаржуваної постанови на іншу адресу проживання (перебування) ніж за адресою його місця проживання за державною реєстрацією.
В свою чергу адреса місця проживання позивача за державною реєстрацію зазначена в постанові № 95-п від 02.07.2025.
Отже в матеріалах справи відсутні належні докази обізнаності позивача з оскаржуваною постановою.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За встановлених у цій справі обставин, суд доходить висновку, що оскаржена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП прийнята необґрунтовано.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Тож оскаржена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП підлягає скасуванню як така, що прийнята необґрунтовано, із закриттям справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору позивачу відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 , але в межах суми, що підлягала сплаті при поданні позову, тобто в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. 7, 9, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст. 90, 168, 246, 258, 286, 293 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 95-п від 02.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,) витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Є. Шамраєв