Справа № 638/15553/25
Провадження № 1-кс/638/2615/25
23 жовтня 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого,
ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій просить витребувати у ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області копію заяви заяви про кримінальне правопорушення від 01.08.2025 про вчинення групою осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , іншими вищевказаними особами, що діяли разом з ними) дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.358, ст.190 КК України, з інформацією про результат її надходження, стан розгляду, а також зобов'язати відповідача внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінальних правопорушень, зазначених у моїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень від 01.08.2025 про вчинення групою осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , іншими вищевказаними особами, що діяли разом з ними) дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.358, ст.190 КК України, та невідкладно розпочати досудове розслідування.
В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що 01.08.2025 він подав безпосередньо в Харківське районне управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області письмову заяву про кримінальне правопорушення - про вчинення групою осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , іншими особами, що діяли разом з ними) дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.358, ст.190 КК України, та просив внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань; що в цій заяві він просив прийняти та невідкладно зареєструвати цю заяву про вчинення групою осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , іншими особами, що діяли разом з ними) дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.358, ст.190 КК України, та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань; видати йому витяг з ЄРДР за цією заявою про вчинення кримінального правопорушення; розпочати за цією заявою досудове розслідування у формі досудового слідства у зв'язку із вчиненням вищевказаною групою осіб дій, які, на його погляд, мають ознаки складу кримінального правопорушення; що далі він почав чекати повідомлення з поліції, але його досі нема і це дає йому підстави вважати, що його особисту заяву-повідомлення про кримінальні правопорушення було не внесено в ЄРДР.
Скарга містила клопотання про її розгляд без участі скаржника, а також застереження про неможливість брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в силу похилого віку, відсутності відповідних технічних знань та навичок, хоча сама скарга була подана через Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Водночас у поданій скарзі ОСОБА_2 надав згоду на отримання процесуальних документів в електронній формі від учасників цього кримінального провадження та на одержання від суду повісток про виклик, повідомлень та інших документів в цьому кримінальному провадження на мою офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (у відповідності до ст.35 ч.2 ост.(12) абзацу, ст.136 ч.1 абз.2 КПКУ).
Скарга призначалась судом до розгляду на 17.10.2025 о 14:00 год., 21.10.2025 о 14:00 год. та 23.10.2025 о 14:00 год.
Натомість скаржник у призначені дату та час до суду не з'явився, будучи повідомленим про розгляд справи, про що, зокрема свідчать подані ним клопотання від 17.10.2025 та 23.10.2025 про розгляд справи без участі скаржника.
Розглянувши указані клопотання, слідчий суддя відмовляє в їх задоволенні, позаяк ст. 306 КПК України, якою визначений порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування, передбачено здійснення розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу.
У призначені для розгляду скарги судові засідання слідчий, рішення якої оскаржується, також не з'явився.
Розглянувши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що вона підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 22, 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених КПК України.
Як визначено ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Системний аналіз указаної норми свідчить про те, що відсутність в судовому засіданні з розгляду скарги особи, яка її подала, чи її захисника, представника перешкоджає розгляду скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Стаття 7 КПК України визначає загальні засади кримінального провадження, до яких, зокрема, належить принципи доступу до правосуддя, відповідно до якого кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом; змагальності сторін, за яким кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; безпосередності дослідження показань, речей і документів, згідно з яким суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно; а також диспозитивності, за яким сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Водночас слідчий суддя вважає, що таке рішення (про залишення скарги без розгляду) не суперечить положенням ч. 2 ст. 307 КПК України, якою визначений вичерпний перелік ухвал слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, позаяк залишаючи скаргу без розгляду, слідчий суддя, не маючи для цього підстав, не переходив до розгляду її по суті.
Аналогічні висновки щодо залишення скарги без розгляду її по суті зазначений в Узагальненні про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 12 січня 2017 року): «Такий підхід відповідає вимогам ч. 3 ст. 306 КПК, згідно із якою розгляд скарг на рішення, дії чи без діяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Цієї позиції дотримуються в своїй практиці й апеляційні суди. Отже, у контексті вирішення питання про дії суду в разі відсутності скаржника, який заявив клопотання про розгляд скарги без його участі, а також належним чином повідомленого скаржника, який не з'явився на такий розгляд, слід зважати на те, що слідчим суддям доцільно у таких випадках залишати скаргу без розгляду. У випадку залишення скарги без розгляду скаржник буде мати право повторно звернутися з такою в суд».
На переконання слідчого судді, у разі відсутності скаржника, який повідомлений про час та місце розгляду справи та який фактично відмовився від участі у розгляді його скарги, заявивши про це відповідне клопотання, задля припинення процесуальної невизначеності у вирішенні даної справи, найбільш сприятливим для скаржника буде прийняття рішення про залишення поданої ним скарги без розгляду. У такому випадку скаржник матиме право повторно, у випадку такої необхідності, звернутися з означеною скаргою до слідчого судді.
У рішенні в справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
За таких обставин слідчий суддя вважає, що відмова скаржника від участі у судовому засіданні може свідчити про відсутність зацікавленості у ефективному та своєчасному розгляді його скарги або втрату інтересу до предмета оскарження, а також про неналежне ставлення до наданих йому процесуальних прав і покладених на нього обов'язків. Слідчий суддя позбавлений можливості з'ясувати думку скаржника, на момент розгляду скарги, щодо вимог викладених у ній, та щодо інших питань, які виникають при розгляді скарги, відповідно, й слідчий суддя також позбавлений можливості ухвалити будь-яке інше законне рішення за відсутності скаржника, що також прямо заборонено законом.
Тому, враховуючи викладені обставини, слідчий суддя дійшов переконання, що подана ОСОБА_2 скарга має бути залишена без розгляду.
Керуючись ст. 303-304 КПК України, -
Відмовити у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про розгляд скарги за його відсутності.
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого - залишити без розгляду.
Роз'яснити скаржникові, що залишення скарги без розгляду не позбавляє права повторно звернутися до суду з такою скаргою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1