Справа №949/2168/25
23 жовтня 2025 року м.Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 130, ст. 124, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №455923 від 16 вересня 2025 року, ОСОБА_1 того ж дня о 17 год. 45 хв. на автодорозі Т-180 Переброди-Дубровиця-Володимирець-Суховоля 54 км керував транспортним засобом LIFAN CITY-R 200, без н/з, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння повторно протягом року. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Drager" №6810, що підтверджується тестом №4189 від 16 вересня 2025 року, результат якого становить 2,19 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №455934 від 16 вересня 2025 року, ОСОБА_1 того ж дня о 17 год. 45 хв. на автодорозі Т-180 Переброди-Дубровиця-Володимирець-Суховоля 54 км керуючи транспортним засобом LIFAN CITY-R 200, без н/з, не врахував дорожню обстановку, не вибравши безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на автомобіль SKODA SPACEBACK, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1 та п. 2.3б Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №455923 від 16 вересня 2025 року, ОСОБА_1 того ж дня о 17 год. 45 хв. на автодорозі Т-180 Переброди-Дубровиця-Володимирець-Суховоля 54 км керував транспортним засобом LIFAN CITY-R 200, без н/з, не маючи права керувати таким транспортним засобом, повторно протягом року після притягнення до адміністративної відповідальності, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху та ст. 15 Закону України "Про дорожній рух", за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466833 від 27 вересня 2025 року, ОСОБА_1 того ж дня о 17 год. 20 хв. на автодорозі Т-180 49 км керував транспортним засобом LIFAN CITY-R 200, без н/з, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння повторно протягом року. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Drager" №6810, що підтверджується тестом №4203 від 27 вересня 2025 року, результат якого становить 1,12 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466819 від 27 вересня 2025 року, ОСОБА_1 того ж дня о 17 год. 20 хв. на автодорозі Т-180 49 км керував транспортним засобом LIFAN CITY-R 200, без н/з, не маючи права керувати таким транспортним засобом, повторно протягом року після притягнення до адміністративної відповідальності, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху та ст. 15 Закону України "Про дорожній рух", за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постановами суду від 23 жовтня 2025 року вказані справи відносно ОСОБА_1 були об'єднанні в одне провадження.
16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 було подано заяви про відкладення розгляду справ через намір скористатися послугами адвоката, який перебуває у іншому судовому засіданні, які були задоволено та розгляд справ відкладено на 23 жовтня 2025 року.
Втім, у судове засідання 23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Зі змісту ч. 2 ст. 268 КУпАП вбачається, що у випадку, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, справу може бути розглянуто у її відсутності.
Разом з тим, ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст.ст. 124, 126 та 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Так, оскільки у відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 126, 130 КУпАП не є обов'язковою, тому, враховуючи наведені положення, вважаю за можливе розглянути справу за наявними доказами за відсутності ОСОБА_1 , який не виявив бажання прибути до суду для розгляду справи відносно нього.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Зі змісту п. 2.9а Правил дорожнього руху вбачається, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Частиною 9 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Згідно п. 2.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першої цієї статті.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність в тому числі і за за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Цією ж постановою Пленуму визначено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, дорожня обстановка це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження, в тому числі, транспортних засобів.
Згідно п. 2.3 б) Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі
Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Частиною 5 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, основними доказами по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень є протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №455923, №455934, №455946 від 16 вересня 2025 року та №466833, №466819 від 27 вересня 2025 року, акти огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 16 вересня та 27 вересня 2025 року з яких вбачається, що проби на стан сп'яніння позитивні та становлять відповідно 2,19 та 1,12 ‰, зобов'язання про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом від 16 вересня 2025 року та від 27 вересня 2025 року, відеозаписи з портативних відеореєстраторів, а також з автомобільного відеореєстратора, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Крім цього, матеріали адміністративної справи порушеної відносно ОСОБА_1 16 вересня 2025 року протоколом ЕПР1 №455934 містять тест на алкоголь №4189, схему ДТП, пояснення учасників та фотоілюстрації з місця ДТП.
Судом також встановлено, що постановою серії ЕНА № 3411134 від 04.11.2024 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а відповідно до довідок інспекторів сектору адміністративної практики відділу взаємодії з громадами Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області Яни Катрук та Ольги Бортнік, посвідчення водія ОСОБА_1 не видавалося, права керування позбавлений.
Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.
Дії працівників поліції в частині правомірності та підставності складання протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративних матеріалів по складеному протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подано.
Таким чином, відсутність в матеріалах справи доказів оскарження ОСОБА_1 дій працівників поліції вказує на його погодження зі складеними відносно нього протоколами про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, двічі за ч. 5 ст. 126 та двічі за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 , наявні усі ознаки складу правопорушень, передбачених т. 124, ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, а його вину у вчинених правопорушеннях доведена повністю.
Відповідно до ст. 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність
Так, із зазначеного слідує, що ОСОБА_1 має схильність до вчинення адміністративних правопорушень, оскільки повторно притягується до адміністративної відповідальності, на шлях виправлення не став, нехтує вимогами закону, свідомо їх порушує.
При цьому, суд зважає на характер вчинених правопорушень, ступінь його суспільної небезпеки, оскільки дані правопорушення являються грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків.
Відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП судом не встановлено обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скоїв грубі правопорушення неодноразово, які у випадку їх не виявлення працівниками поліції, могли потягнути за собою тяжкі наслідки.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Окрім того, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду), що охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
На підставі ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Отже, за перелічених фактичних обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, зважаючи на те, що він продовжує вчиняти адміністративні правопорушення, на шлях виправлення не став, тому суд дійшов переконання, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати, щодо нього стягнення у межах санкцій ст. 124, ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП на підставі ст. 36 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки таке стягнення досягне мети його застосування.
Крім того, санкції ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачають і додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, яке є альтернативним, а саме в частині оплатного вилучення транспортного засобу.
Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", роз'яснено, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути та є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Однак, зважаючи на вищевказані обставини та факти, призначене адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами є достатньою мірою для відповідальності ОСОБА_1 та повністю відповідає цілям покарання правопорушника, а тому застосування додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, на думку суду, буде недоцільним.
До того ж, матеріали справи не містять підтверджень того, що транспортний засіб LIFAN CITY-R 200, без н/з дійсно належить ОСОБА_1 на праві власності, що також не дає підстав призначити додаткове адміністративне стягнення та оплатно вилучити транспортний засіб.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294, 308, 326 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченихст. 124, за ч. 2 ст. 130 (два епізоди), за ч. 5 ст. 126 (два епізоди) КУпАП та застосувати до нього адміністративні стягнення:
- за ч. 2 ст. 130 (двома епізодами) КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки;
- за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розміру п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень);
- за ч. 5 ст. 126 (двома епізодами) КУпАП у виді штрафу в розміру двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 (сім) років.
На підставі ст. 36 КУпАП України, шляхом поглинання менш суворого адміністративного стягнення більш суворим, остаточно застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу розміром двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 (сім) років.
(Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Рівненській області/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, призначення платежу: адміністративний штраф).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 81600 грн. (вісімдесят одна тисяча шістсот гривень).
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.