Справа № 545/4721/24
Провадження № 2/545/281/25
23.10.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Путрі О.Г.,
при секретарі Литвинову В.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Божківське, Полтавського району Полтавської області, потяг скоїв наїзд на громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який від отриманих травм помер.
Смертю ОСОБА_3 було завдано моральну шкоду його матері ОСОБА_1 та доньці ОСОБА_2 . В обгрунтування завданої моральної шкоди позивачі посилаються на те, що у зв'язку зі смертю сина та батька, внаслідок наїзду на нього поїзда вони зазнали сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушенні їх нормальної життєдіяльності. Внаслідок смерті ОСОБА_3 вони назавжди позбавлені можливості отримувати від нього підтримку та допомогу, як моральну так і матеріальну, їх сталий життєвий устрій непоправно змінено з незалежних від них обставин. Загиблий проживав разом з матір'ю,їх об'єднував спільний побут, після смерті сина вона залишилася жити одна та змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Крім втрат пов'язаних з підтримкою та допомогою, позивачі відчувають біль та страждання, відчуття самотності, тривожності, гострої несправедливості через смерть своєї близької людини, скільки смерть дитини в будь- якому віці є найтяжчою втратою для матері, а для доньки - смерть батька є великою втратою і така втрата є непоправною подією.
Посилаючись на вказані обставини, позивачі просять суд стягнути з АТ «Укрзалізниця» на їх користь моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. на кожного з них.
Крім того, позивач ОСОБА_1 прохає суд стягнути на її користь понесені нею витрати на поховання сина ОСОБА_3 в загальному розмірі 28 100 грн.
Ухвалою суду від 15.11.2024 року, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого розгляду з викликом сторін.
Відповідачем АТ «Українська залізниця» 19.11.2024 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити, вважає що вимоги позивачів є необґрунтованими та заперечує проти їх задоволення. По факту загибелі ОСОБА_3 залізницею проведене службове розслідування, що підтверджується актом службового розслідування від 21.09.2023 року. Згідно вказаного акту вина працівників регіональної філії «Південна залізниця» в транспортній події не вбачається,натомість вказано, що потерпіла особа порушив п.п. 2.1; 2.5; 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, які затвердженні наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 року №54.
Відповідач вважає, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили, а тому, в силу приписів ч.5 ст.1187 ЦК України він не несе відповідальність за завдану шкоду. Крім того, вказав, що позивачами не доведено чим підтверджується факт заподіяння їм моральних чи фізичних страждань, не зазначено якими доказами це підтверджується. Щодо компенсації витрат на похованні вказав,що вказана вимога позивачів не ґрунтується на на належних та достатніх доказах факту укладення угоди та понесення витрат нею. На підставі вищевикладеного, прохав відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної школи та витрат на поховання в повному обсязі. (том 1, а.с.43-57).
Ухвалою суду від 05.05.2025 року витребувано з Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під №12023170420002480.
Ухвалою суду від 02.07.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання по суті.
В судове засідання позивачі не з'явилися, їх інтереси в судовому засіданні представляв адвокат Таргоній В.М., який позовні вимоги позивачів підтримав та прохав їх задовольнити, пославшись на підстави та обставини викладені в позові.
Представник відповідача - адвокат Макаренко О.М. в судовому засіданні прохав відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першоюстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статей 15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.12, ст.81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістомстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статей 79,80 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч.1 та 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно ч.4 та 5 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . (том 1, а.с.20).
Позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07.10.1993 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 05.11.2016 року, (том 1, зворот а.с.20, а.с.21).
11.09.2023 року близько 21:55 год., електропоїзд ЕР9М-385 по маршруту Орульці -Полтава Південна, під керуванням машиніста ОСОБА_4 , та помічника ОСОБА_5 рухаючись в напрямку м.Полтави, на перегоні «Божкове-Свинківка» в районі платформи «Приміська» на 125 км., скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , котрий перебував на залізничній колії. В результаті наїзду пішоход помер на місці події.
12.09.2023 відомості за вказаним фактом внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023170420002480 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України. (том 1, а.с.106).
Згідно лікарського свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 12.09.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, зворот а.с.21).
12.09.2023 проведено оперативну нараду при заступнику начальника моторвагонного депо Полтава Південної залізниці, згідно якої нарада постановила: що дії локомотивної бригади у складі машиніста ОСОБА_6 та помічника машиніста ОСОБА_5 вважати вірними. Вини локомотивної бригади в складі машиніста ОСОБА_6 та помічника машиніста ОСОБА_5 , щодо затримки поїзда №6505 в добу 11.09.2023 року не вбачати. (том 2 а.с.208-209).
Згідно акту службового розслідування аварії, затвердженого начальником виробничого підрозділу «Люботинська дистанція колії» ОСОБА_7 від 21.09.2023, комісія дійшла висновку, що вини працівників регіональної філії «Південна залізниця» не вбачається; стан та утримання залізничної колії та рухомого складу відповідає встановленим вимогам; потерпілий порушив вимоги п.п.2.1., 2.5.,2.20 Правил безпеки руху громадян на залізничному транспорті України», затвердженого наказом МТУ від 19.02.1998 №54, зареєстрованого МЮУ 24.03.1998 №193/2633 (зі змінами затвердженими наказом МТЗУ від 22.11.2007 №1059, зареєстрованими МЮУ 18.12.2007 №1378/14645). (том 1 а.с.151-154).
Відповідно до висновків експертів №638 від 10.10.2023 року та №638-а від 11.10.2023 року причиною смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стали тяжкі тілесні ушкодження, а саме смерть настала в результаті складної комбінованої травми з залученням декілької анатомічних ділянок тіла у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з багато-скалковими складними переломами кісток склепіння, основи та лицевого відділу черепа з утворенням травматичних під оболонкових гематом правої гемісфери, поєднаних з забоєм та внутрішніми мозковими крововиливами. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа гр. ОСОБА_3 встановлено, що в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 3,3 проміле, що стосовно живої особи відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння (том 1 а.с.139-144).
Відповідно до висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №4849-Е від 16.08.2024 року вбачається, що машиніст ОСОБА_6 та його помічник ОСОБА_5 до наїзду повинні керуватися вимогами п.1.1, 16.39, 16.40 Правил [1], пунктів 3.18.1, 3.19.1 Інструкції [2], пункут 10.1.21 Інструкції [3],пунктів 17.1, 17.2 Регламенту [4]. Невідповідності в діях машиніста ОСОБА_6 та його помічника ОСОБА_5 при веденні поїзда №6505, яким відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_3 , вимогам Правил [1], Інструкції [3],Регламенту [4] не було (том 1, а.с.238-243).
Постановою слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Костенко А.В. від 31.08.2024 року закрито кримінальне провадження за № 112023170420002480 у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.(том 1, а.с.244-247)
Із постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що причиною залізнично-транспортної пригоди є порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог Правил безпеки для пішоходів на залізниці, які перебувають у прямому причинному зв?язку з наслідками, у вигляді заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень, що знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв?язку з настанням смерті.
Згідно частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, зокрема, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст.1167).
Згідно з ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Згідно із частинами 1, 2 та 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП водієм (машиністом), який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №760/28302/18-ц (провадження №61-12464св20) та від 02 листопада 2020 року у справі №133/1238/17 (провадження №61-19345св19).
Судом встановлено, що між діями машиністів, які перебували у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця» та наслідками, які настали в результаті події на залізничній колії, є прямий причинний зв'язок. При цьому, відсутність у діях машиністів складу кримінального правопорушення, не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності. Таким чином, відповідач, з яким машиністи перебували, в силу зазначених вимог закону, несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини працівника вказаного товариства у її заподіянні.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю.
Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату незалежно від вини такої особи. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
У відповідності до частини другоїстатті 1193 ЦК Україниякщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
У цивільному законодавсті відсутнє визначення грубої необережності, тому питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина другастатті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Про наявність у діях потерпілого грубої необережності можуть свідчити перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху, тощо, а не проста необачність (див. постанову ВС від 21 серпня 2019 року, справа № 712/14046/18).
Обставин непереборної судом не встановлені, а наявність умислу потерпілого відповідачем не доведена.
При цьому суд приймає до уваги ті обставини, що потерпілий ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння (сильний ступень) та нехтував правилами безпеки руху, що свідчить про грубу необережність з його боку, яка призвела до його загибелі.
Отже доказів, які б підтверджували умисел потерпілого відповідачем не надано, тоді як чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №466/4412/15-ц від 05.06.2019, №756/16649/13-ц від 15.08.2019, №447/2438/16-ц від 02.10.2019, №601/1304/15-ц від 11.12.2019, №345/3335/1 від 03.06.2020, №742/637/19 від 07.10.2020.
Разом із цим, установивши, що ДТП із ОСОБА_8 сталася, у тому числі, внаслідок нехтування ним правил безпеки руху (пунктів 2.2, 2.3, 2.5 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України), в стані алкогольного сп'яніння, суд відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України вбачає підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.
Частинами 1 - 3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 624/946/23 дійшов висновку, що грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц міститься висновок про те, що «… визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення».
Судом встановлено, що внаслідок вказаної пригоди, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачам завдано моральну шкоду, яка пов'язана з емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть батька та сина відповідно. Позивачі безповоротно втратили близьку їм людину, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя їм душевні страждання.Сам факт загибелі сина та батька є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів. Відновити становище, яке існувало до смерті потерпілого у житті позивачів, неможливо. Суд погоджується з тим, що внаслідок смерті ОСОБА_3 позивачі назавжди позбавлені можливості отримувати від нього підтримку як моральну, так і матеріальну. Крім того, загиблий проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , їх об'єднував спільний побут, яка вона залишилася проживати одна та змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що завдана позивачам моральна шкода підлягає відшкодуванню.
При цьому, суд також враховує поведінку як працівників АТ «Українська залізниця», у діях яких не встановлено вини у настанні вказаної події, так і самого потерпілого, який перебував на залізничній станції в стані алкогольного сп'яніння та в діях якого наявні порушення пунктів Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а тому, керуючись принципом законності та справедливості, співмірності, суд приходить до висновку, що розмір компенсації моральної шкоди в сумі 50 000 грн на кожного позивача є достатнім та відповідає принципам розумності і справедливості.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо стягнення витрат на поховання померлого ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.
Відповідно до вимог ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що в цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
За загальним правилом, у разі понесення таких витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, боржником у зобов'язанні щодо їх відшкодування є особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, а кредитором - особа, яка здійснила такі витрати. При цьому, у статті 1201 ЦК України не встановлено межі по відшкодуванню таких витрат.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2018 року (справа №554/1793/15-ц), відповідно до ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року під похованням померлого потрібно розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання тій особі, яка понесла ці витрати.
Позивач ОСОБА_1 до позовної заяви долучила накладну від 13.09.2023 року №60, видану їй ФОП ОСОБА_9 , згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 придбала ритуальні товари для поховання сина ОСОБА_3 на загальну суму 28100 грн. (том 1 а.с.12).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №60 від 13.09.2023 року ОСОБА_1 сплатила на користь ФОП ОСОБА_9 кошти в розмірі 28100 грн. за ритуальні послуги (том 1 а.с.11).
За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрат, що понесла остання на придбання ритуальних товарів для поховання сина ОСОБА_3 в розмірі 28100 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступних висновків.
З урахуванням положення, п.п.1 п.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотоку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року.
Станом на 01.01.2024 року прожитковий прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028 грн.
Відповідно до пунктів 2 та 6 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, та про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За приписами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно позовних вимог позивач ОСОБА_1 прохала стягнути з відповідача в якості відшкодування моральної шкоди 300 000 грн. та в якості відшкодування витрат на поховання сина - 28 100 грн.
Пропорційність задоволених вимог щодо стягнення моральної шкоди становить 17 % (50 000 х 100 : 300 000 = 17%).
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволені на 17 %, то з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати в розмірі 510 грн. (3000 х 17 % : 100).
Пропорційність задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат на поховання сина з відповідача на користь неї становить 100 %, з врахуванням цього з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1211, 20 грн.
Згідно позовних вимог позивач ОСОБА_2 прохала стягнути з відповідача в якості відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.
Пропорційність задоволених вимог щодо стягнення моральної шкоди становить 17 % (50 000 х 100 : 300 000 = 17%).
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволені на 17 %, то з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати в розмірі 510 грн. (3000 х 17 % : 100).
Таким чином, Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 137,141, 259, 263-265 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на поховання в розмірі 28 100 (двадцять вісім тисяч сто) гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судові витрати в розмірі 2231 (дві тисячі двісті тридцять одна ) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. Г. Путря