Справа № 545/4465/25
Провадження № 1-в/545/421/25
23 жовтня 2025 рокум. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника установи виконання покарань ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
захисника засудженого- адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві клопотання захисника засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- адвоката ОСОБА_6 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
До Полтавського районного суду Полтавської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення, в обґрунтування якого зазначено, що останній відбув 1/2 строку покарання, злочин вчинив вперше, раніше не був судимий, вину у скоєному визнає, докладає можливих зусиль та працює над собою щоденно, щоб довести своє виправлення.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши про відсутність підстав для його задоволення, оскільки протягом всього строку покарання поведінка засудженого була нестабільною, заохочення відсутні, та є стягнення, яке у встановленому порядку не погашені.
Засуджений ОСОБА_5 просив клопотання задовольнити. Зазначив, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей.
Захисник засудженого- адвокат ОСОБА_6 просила клопотання задовольнити з викладених у ньому підставах, оскільки ОСОБА_5 відбув частину покарання, яка надає пільгу на умовно-дострокове звільнення.
Представник адміністрації виправної колонії при вирішенні клопотання поклався на розсуд суду, зазначив, що ОСОБА_5 порушує режим утримання, має стягнення, яке не погашене, не виконує вимоги керівництва установи.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно з частиною 2 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати такі питання, зокрема, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Як встановлено судом, що ОСОБА_5 засуджений 28.11.2023 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 286-1 КК України до одного року позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.
Початок строку покарання: 18.01.2025 року, кінець строку покарання: 18.01.2026 року. Невідбутий строк покарання станом на дату розгляду подання складає 02 місяці 25 днів.
Відповідно до ст. 81 КК України умовно-достроковому звільненню від відбування покарання підлягають особи, які сумлінною поведінкою та ставленням до праці довели своє виправлення та відбули частину покарання, призначеного залежно від тяжкості вчиненого ними злочину.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому суд має ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці. Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та відбув 1/2 строку покарання.
Умовно-дострокове звільнення має важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої статтею 50 Кримінального кодексу України. При цьому, головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як визначено статтею 6 Кримінально-виконавчого кодексу України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потреб у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправній установі.
Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово звертали увагу судів на те, що під час вирішення питання про сумлінну поведінку та ставлення до праці в разі вирішення питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення, слід відрізняти пристосовування засуджених до вимог адміністрації колонії з метою отримання пільг або уникнення покарання від виправлення засуджених.
У даному випадку, хоча відбутий засудженою строк покарання і узгоджується з вимогами ст. 81 КК України, проте наразі застосування її положень є передчасним та невиправданим, оскільки необхідність у подальшому відбуванні покарання не відпала і до моменту звільнення мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, наразі не досягнута.
Так, згідно досліджених судом матеріалів особової справи, ОСОБА_5 з 24.02.2025 року відбуває покарання в державній установі «Крюковська виправна колонія (№ 29)». До встановленого порядку відбування покарання ставиться негативно.
За час відбування покарання характеризується негативно, порушує режим тримання. Має одне стягнення, яке не погашене у встановленому законом порядку. Заохочень не має.
У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний, підтримує рівні стосунки із засудженими позитивної спрямованості.
Не завжди дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи.
Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд.
Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд.
Не виконує передбачені законом вимоги персоналу установи.
До виконання робіт із благоустрою установи ставиться негативно. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Засуджений під час відбування покарання не перебував на профілактичному обліку.
Бере активну участь у програмах/заходах, не допускає порушень, має бажання змінити своє життя та підтверджує це активними вчинками. Бере активну участь у програмах. Усвідомлює, що саме треба змінювати, бере участь в реалізації плану індивідуальної роботи. Позитивні плани на майбутнє є, активно їх впроваджує в своєму житті, має позитивні результати реалізації планів Зі слів має позитивні плани на майбутнє.
Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України до участі у виховних заходах, які проводяться в установі ставиться упереджено. Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України та особистої заяви зарахований до участі у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених «Фізкультура та спорт». До участі у реалізації програм відноситься незадовільно. Не відвідує заплановані заходи. Відповідно до ст. 127 Кримінально-виконавчого кодексу України не приймає участь у роботі самодіяльних організацій, та не проявляє соціально-корисну активність в організації їх роботи.
Згідно висновку від 25.11.2024 року щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 із урахування аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-вихованої роботи (за підсумком (загальним балом) розділів ІІ-VI): 64 бали, що свідчить про те, що засуджений не став на шлях виправлення.
Дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст. 9 КВК України, є його обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Як вбачається з матеріалів особової справи, протягом всього строку відбування покарання поведінка ОСОБА_5 була нестабільною.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що матеріалами особової справи засудженого ОСОБА_5 доведено, що поведінка останньої протягом усього періоду відбування покарання не вказувала на його неухильне бажання стати на шлях виправлення, що не засвідчує виправлення особи та даний факт, не є безумовним критерієм застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення. Висновки про виправлення особи слід робити не лише за період, який безпосередньо передує моменту, коли строк добігає кінця, після чого можливе застосування умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування покарання або принаймні впродовж значної частини цього строку. Поведінка ОСОБА_5 не була стабільною та послідовною.
З огляду на викладене, підстав для задоволення клопотання не вбачається.
Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України,-
У задоволенні захисника засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- адвоката ОСОБА_6 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 днів з моменту її проголошення.
СуддяОСОБА_7