Справа № 541/3216/25
Номер провадження 2/541/1589/2025
іменем України
22 жовтня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Морозовської О.А.,
за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
15 серпня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 09 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту №1292428. Договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». На підставі договору Відповідач отримав кредитні кошти в сумі 15 000,00 грн. шляхом їх зарахування на його банківську картку № НОМЕР_1 . Строк кредитування становить 360 днів, а процентна ставка за користування коштами - 2,5% від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору. Відповідно до пункту 1.2. Договору «на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором». Згідно із пунктом 1.4. Договору періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Крім того, відповідно до пункту 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Відповідно до пункту 1.5.1. Договору відповідачу нараховані відсотки за користування кредитом, які розраховуються за формулою: Сума боргу * ставку відсотків * кількість днів = сума відсотків до сплати. Станом на дату звернення до суду, Відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 1292428 від 09.02.2024 року у розмірі 150 000,00 грн. В подальшому 18 грудня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» передало право вимоги за кредитним договором № 1292428 від 09.02.2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (Позивачу) на підставі договору факторингу № 18/12/24 від 18 грудня 2024 року. Таким чином до ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідач не виконував належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 150000 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту 15000 гривень, заборгованість за процентами - 135000 гривень. У зв'язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1292428 від 09.02.2024 року у розмірі 150000 грн 00 коп. та понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує (а.с. 27-31).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відзив та заперечень проти позову не надав.
Згідно із ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи відсутність заперечень позивача проти проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд установив, що 09 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1292428 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового ідентифікатора «Т714».
На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 15000 гривень. Тип кредиту кредит. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), первісна редакція якого наведена в Додатку №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. У Споживача відсутнє право ініціювати продовження строку кредитування або строк виплати кредиту за Договором (п. 1.1 - 1.4.1 Договору). Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: Стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,25 % в день та застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, до 10 березня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Знижка Споживачу від Товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати, перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також, Споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка без знижки, що не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача (п. 1.5 - 1.5.2 Договору).
Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором.
Графіком платежів за договором доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.
Перерахування відповідачу кредитних коштів в розмірі 15000 гривень на картку № НОМЕР_2 за договором споживчого кредитування № 1292428 від 09.02.2024 року, підтверджено листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250708-1349 від 08.07.2025 року та наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» випискою по рахунку картки № НОМЕР_2 належної ОСОБА_1 (а.с. 24-25).
18 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» було укладено Договір факторингу №18/12/24, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за Договором № 1292428 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 09.02.2024 року . Передання позивачу права вимоги відбулось згідно з Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 18 грудня 2024 року.
Згідно з розрахунком позовних вимог за Договором № 1292428 від 09.02.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, заборгованість ОСОБА_1 становить 150000 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом 15000 гривень, заборгованість за процентами 135000 гривень.
Позивач, вказуючи на порушення його законних прав та інтересів, звернувся до суду за захистом таких з позовом про стягнення заборгованості.
Таким чином, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним кредитним договором.
До правовідносин, що виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права.
Стосовно правонаступництва за борговими зобов'язаннями.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Досліджені судом докази підтверджують, що ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» за своїм правовим статусом відносяться до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договори відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також,відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Суд установив, що 09 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1292428 за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кредит у розмірі 15000 гривень, а останній зобов'язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними у розмірі 2,5% на добу.
Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі, та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), наявний в матеріалах справи та досліджений судом.
Умовами договору чітко визначено обов'язок позичальника сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, розмір відсотків, строки повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, такі правочини, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договори, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
09 лютого 2024 року кредитні кошти перераховані відповідачу.
Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Селфі Кредит» суд вважає доведеним.
Зазначені реквізити банківської карти в листі АТ КБ «ПриватБанк» та листі ТОВ «ПЕЙТЕК» співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними останнім у Договорі № 1292428 від 09 лютого 2024 року.
Досліджені судом докази підтверджують, що відповідач заборгованість за кредитом не погасив.
Відповідач не спростував будь-якими доказами неналежне виконання ним умов договору щодо сплати заборгованості.
Вказана заборгованість нарахована в межах строку кредитування.
Таким чином, оскільки на день звернення позивача до суду зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, тому позивач на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості.
Стосовно розміру заборгованості за кредитним договором.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 150000 гривень, з яких: 15000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 135000 гривень - заборгованість за відсотками.
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось за період з 29 лютого 2024 року до 22 лютого 2025 року включно, при цьому застосовувалась процентна ставка 2,5 % за кожен день користування кредитом.
Суд не погоджується з наданим розрахунком в частині нарахування відсотків за користування кредитом з огляду на таке.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».
Законом України №3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, внесено зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено її частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказаним Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, в якому передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів -2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка 2,5% застосовується до 22 квітня 2024 року, 1,5% - до 20 серпня 2024 року, а з 21 серпня 2024 діє процентна ставка 1%.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заборгованість за відсотках за користування кредитом становить 79875 гривень, виходячи із розрахунку: 28125 гривень відсотки за період з 09 лютого 2024 року до 22 квітня 2024 року (15000 (тіло кредиту) х 2,5 % х 75 днів), 27000 гривень - відсотки за період з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 (15000 х 1,5 % х 120 днів), 24750 гривень відсотки за період з 21 серпня 2024 року по 01 лютого 2025 року (15000 х 1,0 % х 165 днів).
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 94875 гривень, з яких: 15000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 79875 гривень - заборгованість за відсотками.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Матеріалами справи встановлено що при звернення до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 копійок.
Оскільки на користь позивача підлягає стягненню 94875 гривень кредитної заборгованості, що становить 63,25% від ціни позову, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1532 гривні 17 копійок, сплачений за подання позовної заяви.
Позивачем ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» в особі директора Макєєва В.М. 29 січня 2025 року укладеного Договір № 141 про надання правової допомоги з Адвокатським об'єднанням «Остащенко».
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, пов'язаних з цією справою, позивач надав також Додаткову угоду № 1 від 29 січня 2025 року, Акт виконаних робіт від 16 березня 2025 року, відповідно до яких Адвокатське об'єднання «Остащенко» надало клієнтові ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» такі послуги пов'язані з представництвом інтересів за позовом клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості: написання позовної заяви з додатками для подачі до суду, на що витрачено 4 години. Вартість послуг 6000 гривень.
Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України відшкодуванню підлягає не будь-яка допомога, а та, що пов'язана зі справою (представництво в суді, підготовка до її розгляду, збір доказів тощо). Відповідно до частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Таким чином, вивчивши матеріали справи та подану заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновків про її задоволення.
Враховуючи часткове задоволення позову, а також вимоги пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, суд вважає, що сума судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги адвоката підлягає до відшкодування відповідачем пропорційно до задоволеної частини вимог. Оскільки на користь позивача підлягає стягненню 94875 гривень кредитної заборгованості, що становить 63,25% від ціни позову, то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрат на правничу допомогу у сумі 3795 гривень (6000х63,25:100).
Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» заборгованість за Договором № 1292428 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 09 лютого 2024 року на суму 94875 (дев'яносто чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками 79875 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» 1532 гривні (одна тисяча п'ятсот тридцять дві) гривні 17 копійок сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» 3795 (три тисячі сімсот дев'яносто п'ять) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ», адреса місцезнаходження: вул. Ризька, 73-Г, оф. 7/1, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ - 40274286.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: О. А. Морозовська