Справа № 539/3787/25
Провадження № 1-кп/539/286/2025
23 жовтня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області кримінальне провадження № 12025170570000386, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 червня 2025 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Горішні Плавні Полтавської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середня-спеціальна, непрацюючого, утриманців не має, одруженого, не є інвалідом, раніше судимого: 24 березня 2003 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за частиною першою статті 309, статтею 75, статтею 76 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 20 січня 2004 року Крюківським районним судом міста Кременчук Полтавської області за частиною другою статті 185, частиною третьою статті 185, частиною другою статті 309, частиною третьою статті 357 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 09 листопада 2007 року Автозавоським районним судом міста Кременчук Полтавської області за частиною другою статті 186, частиною другою статті 187, частиною другою статті 190 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі; 29 січня 2015 року Автозаводським районним судом міста Кременчук Полтавської області за частиною третьою статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 06 березня 2015 року Автозаводським районним судові міста Кременчук Полтавської області за частиною третьою статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 14 травня 2015 року Автозаводським районним судом міста Кременчук Полтавської області за частиною третьою статті 185, частиною четвертою статті 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 07 грудня 2015 року Полтавським районним судом Полтавської області за частиною першою статті 263 КК України до 4 років позбавлення волі; 26 липня 2019 року Крюківським районним судом міста Кременчук Полтавської області за частиною першою статті 121 КК України до 5 років позбавлення волі; 29 листопада 2019 року Комсомольським міським судом Полтавської області за частиною другою статті 185, частиною четвертою статті 70 КК України до 5 років позбавлення волі; 04 лютого 2020 року Світловодським міським судом Кіровоградської області за частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 185, частиною першою статті 70, частиною четвертою статті 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі; 13 вересня 2020 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за частиною третьою статті 185, частиною четвертою статті 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 08 листопада 2024 року звільнений із Харківської виправної колонії № 43 у зв'язку із відбуттям строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, -
Історія провадження
До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 червня 2025 року за № 12025170570000386, щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2025 року у справі № 539/3787/25 визначено суддю ОСОБА_1 для розгляду.
Ухвалою суду від 31 липня 2025 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 07 серпня 2025 року.
07 серпня 2025 року ухвалою суду задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Також задоволено клопотання прокурора про відкладення підготовчого судового засідання для вирішення питання про укладення угоди про визнання винуватості. Відкладено підготовче судове засідання на 13 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 13 серпня 2025 року прийнято відмову обвинуваченого від захисника ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні. Доручено Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити ОСОБА_4 захисника для здійснення його захисту та забезпечити його прибуття у судове засідання 03 вересня 2025 року о 15.30 год. Підготовче судове засідання відкладено на 03 вересня 2025 року.
Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги призначив адвоката ОСОБА_5 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_4 у кримінальному провадженні від 23 червня 2025 року за № 12025170570000386.
Ухвалою суду від 03 вересня 2025 року судовий розгляд у кримінальному провадженні призначено у відкритому судовому засіданні на 09 вересня 2025 року.
09 вересня 2025 року задоволено клопотання прокурора про відкладення розгляду справи, відкладено судове засідання на 25 вересня 2025 року.
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року продовжено відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Судом також задоволено клопотання прокурора про відкладення розгляду справи для підготовки до судових дебатів, відкладено судове засідання на 14 жовтня 2025 року. У подальшому судове засідання відкладено на 23 жовтня 2025 року.
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
ОСОБА_4 23 червня 2025 року приблизно об 11.40 год, діючи в умовах воєнного стану, повторно, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, шляхом застосування фізичної сили відкрив металопластикове вікно квартири АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_7 , та, проникнувши до квартири, викрав ноутбук Asus сірого кольору із серійним номером H6NOGK04C41026D із зарядним пристроєм чорного кольору, вартістю відповідно до висновку комп'ютерно-технічної та товарознавчої експертизи від 02 липня 2025 року № КСЕ-19/117-25/14253 - 3 900 грн, ноутбук Samsung чорного кольору із серійним номером 508W93CP50035F із зарядним пристроєм, вартістю відповідно до висновку комп'ютерно-технічної та товарознавчої експертизи від 10 липня 2025 року № КСЕ-19/117-25/14602 - 1 525 грн, селфі-палку (тримач до телефону) Nomi чорного кольору, вартістю відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 30 червня 2025 року № СЕ-19/117-25/14255-ТВ - 150 грн, зарядний пристрій Asus чорного кольору для ноутбука, вартістю відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 30 червня 2025 року № СЕ-19/117-25/14259-ТВ - 426,24 грн, електронну сигарету Glo Myper X2, серійний номер G 510 614430057, у коробці, вартістю до висновку судової товарознавчої експертизи від 01 липня 2025 року № СЕ-19/117-25/14256-ТВ - 269,55 грн, флеш карту об'ємом 16 GВ, вартістю відповідно до висновку судової товарознавчої експертиз від 30 червня 2025 року № СЕ-19/117-25/14254-ТВ - 99,67 грн, що належать ОСОБА_8 , після чого покинув місце вчинення злочину, спричинивши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 6 370,46 грн.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення
ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, повторно, поєднаному з проникненням у житло, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
Позиція сторін судового провадження
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті, підтримав у повному обсязі, просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. Вказував на необхідність застосування покарання пов'язаного з ізоляцією від суспільства. Зазначив, що обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, переказ коштів до благодійної організації, а обставиною, яка обтяжує покарання, є рецидив злочинів. Звернув увагу, що потерпіла претензій до обвинуваченого не має. Вказував на необхідність стягнення з обвинуваченого витрат на залучення експертів, скасувати ухвалу, якою накладено арешт на майно, та вирішити питання щодо речових доказів.
Потерпіла ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила провести судові засідання без її участі. Вказувала, що при визначення міри покарання повністю покладається на розсуд суду, цивільний позов заявляти не буде, майно повернуто, інших претензій до обвинуваченого не має.
Захисник ОСОБА_5 вказував, що обвинувачений вину визнав та щиро розкаявся, а прокурором надана правильна кваліфікація кримінальному правопорушенню. ОСОБА_4 співпрацював зі слідством, не змінював свою позицію, повністю визнавав свою вину, здійснив благодійний внесок на ЗСУ та відшкодував завдані збитки, оскільки добровільно видав викрадене майно (при затриманні викрадених речей не було, вони знаходилися за місцем проживання, їх потім винесли за проханням обвинуваченого). Звернув увагу, що цивільний позов у справі не заявлено. Просив врахувати обставини, що пом'якшують відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, позитивні характеристики щодо обвинуваченого. Крім того, ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, зареєстрував шлюб ІНФОРМАЦІЯ_2 , нещодавно помер його батько, а раніше померла його матір. Потерпіла не наполягала на призначенні суворого покарання, претензій не має. Крім того, фізична особа - підприємець ОСОБА_9 звернулася до суду з гарантіями про працевлаштування ОСОБА_4 у разі призначення покарання, не пов'язаного з реальним позбавленням волі. Просив застосувати статтю 69 КК України та призначити покарання більш м'яке, ніж передбачене у частині четвертій статті 185 КК України, тобто 2 чи 3 роки позбавлення волі, або призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із застосування статті 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, та звільнити обвинуваченого в залі судового засідання. Звернув увагу, що законодавець визначив вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення як тяжкий злочин, оскільки він вчинений під час воєнного стану, водночас вартість викраденого майна є незначною.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, вчинив зазначене кримінально каране діяння. Обвинувачений, зокрема, заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, а потерпілій відшкодовано завданих збитків та вона не має жодних претензій. Просив суд суворо не карати, застосувати статтю 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням. Просив також врахувати ту обставину, що він відбув покарання за попередні злочини, почав жити нормальним життям. Перебуваючи на волі, шукав роботу, проте раніше судиму особу не хотіли брати на роботу, мав тимчасові заробітки, потім офіційно працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Овея», де зарекомендував себе з доброї сторони та отримав позитивну характеристику. Перебуваючи на волі, з'явилася кохана жінка, якій зробив пропозицію і з якою 17 жовтня 2025 року одружився. Вказував, що має намір вести нормальне життя та усиновити малолітню дитину, а фізична особа - підприємць ОСОБА_9 має намір його працевлаштувати у разі призначення покарання, не пов'язаного з реальним позбавленням волі. Звернув увагу на те, що нещодавно помер його батько, тому він залишився сиротою, має намір попросити пробачення на моглі батька. Зазначив, що він неодноразово допомагав ЗСУ, останній раз 20 жовтня 2025 року перерахував 3 000 грн на рахунок Благодійної організації «Міжнародний фонд «Повернись живим», має намір і надалі допомагати ЗСУ, зокрема зробити 100 лампадок для обігріву військовослужбовців. Вказував, що бажає зробити щось гідне для суспільства. Просив надати шанс все виправити. Стверджував, що закон не буде більше порушувати.
Положення закону, якими керувався суд, мотиви та висновки суду
Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.
Частиною першою статті 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі № 607/19649/21 викладено висновок про те, що «кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.
Так, об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 КК України утворює, зокрема діяння (таємне викрадення чужого майна), обов'язковими ознаками крадіжки є матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв'язок між цією шкодою і таємним викраденням.
Крадіжка вважається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.
Суб'єктивна сторона крадіжки характеризуються прямим умислом на заволодіння чужим майном».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжений.
Відповідно до частини четвертої статті 185 КК України крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2024 року у справі № 722/594/22 викладено висновок про те, що «за частиною четвертою статті 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений».
Вчинення крадіжки в умовах воєнного стану законодавець врахував як чинник, який суттєво підвищує суспільну небезпеку, будь-якої крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану, що обумовлює кваліфікацію вчиненого за відповідною частиною статті 185 КК України.
За змістом частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина друга статті 65 КК України).
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Щире каяття обвинуваченого полягає, зокрема, у визнанні обставин, регламентованих пунктом 1 частини другої статті 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення (його час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Статтею 34 КК України визначено, що рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються: вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.
Частиною четвертою статті 67 КК України визначено, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування частини третьої статті 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Показання обвинуваченого у судовому засіданні відповідають фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються, його показання є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Наведене, на думку суду, свідчить про щире каяття ОСОБА_4 .
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом ОСОБА_4 та дослідженням характеризуючих матеріалів.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за частиною четвертою статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є тяжким (частина четверта статті 185 КК України); обвинувачений відверто нехтуючи усталеними в суспільстві моральними цінностями, грубо порушуючи основоположні правові засади, гарантовані Конституцією України, у тому числі право на власність, вчинив таємне викрадення чужого майна з ознаками проникнення, до того ж в умовах воєнного стану, що свідчить про його суспільну небезпечність;
- особу винного, який на лікуванні (на обліку, під наглядом) у лікаря-нарколога, лікаря-невролога та лікаря-психіатра не перебуває, в Управлінні соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на обліку не перебуває, державну соціальну допомогу не отримує, не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , одруженого, непрацюючого, з середньою-спеціальною освітою, раніше неодноразово судимого, за місцем попередньої роботи (з 03 лютого 2025 року до 30 травня 2025 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Овея») та за місцем проживання (з лютого 2025 року до травня 2025 року у гуртожитку по вулиці Героїв України, 19 у місті Полтаві) характеризується позитивно, не є інвалідом;
- обставини, що пом'якшують покарання, та обставину, що обтяжує покарання.
Так, згідно зі статтею 66 КК України суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, перерахування 3 000 грн на рахунок Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим».
Обвинувачений повністю визнав свою вину, проявив готовність понести відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
У постанові Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 180/1433/24 викладено висновок, що «добровільне відшкодування завданого збитку - це добровільні дії, які фактично усувають негативні наслідки вчиненого злочину. Закон прямо вказує, що відшкодування повинно бути реальним та в повному обсязі. В той же час майно, яке ОСОБА_6 викрав, було повернуто лише після його викриття співробітниками поліції. Отже, відсутні підстави вважати, що засуджений добровільно відшкодував завдані потерпілій стороні матеріальні збитки».
Обвинувачений покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, залишивши його у власному користуванні, таким чином розпорядившись ним на власний розсуд. 23 червня 2025 року після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 затримано в порядку статті 208 КПК України, під час особистого обшуку якого виявлено та вилучено викрадене майно (підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 23 червня 2025 року), яке передано на зберігання до камери речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області та на яке накладено арешт. Потерпіла не мала претензій до обвинуваченого. Однак це не можна визнати добровільним відшкодуванням завданого збитку потерпілій. Відсутні підстави вважати, що засуджений добровільно відшкодував завдані потерпілій матеріальні збитки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на час таємного викрадення чужого майна мав незняті судимості за корисливі злочини, які були враховані при кваліфікації дій засудженого за частиною четвертою статті 185 КК України, в тому числі за кваліфікуючою ознакою - повторність.
Водночас ОСОБА_4 має судимості за інші умисні кримінальні правопорушення, що й визнається рецидивом злочину.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 січня 2025 року у справі № 686/27578/22.
Відповідно до частини першої статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 174/333/24 вказано, «що що частина перша статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: 1) вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин першої та/або другої статті 66 КК України; 2) вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватої особи. При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд має виходити з системного тлумачення положень статей 66 та 69 КК України й тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів кримінального правопорушення, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим».
Згідно з частиною першою статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2025 року у справі № 638/13527/24 вказував, що «підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про кожний вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв'язки тощо. Важливе значення для застосування звільнення від відбування покарання мають дані, які характеризують особу винного, а саме: його поведінка до, в момент та після вчинення кримінального правопорушення, його соціально-демографічні властивості та соціально-психологічна характеристика. Також необхідно враховувати ознаки, які характеризують особистісні прояви в основних сферах життєдіяльності, та зважати на спрямованість і мотиви протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, наявність чи відсутність судимості в особи, що притягується до кримінальної відповідальності. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини, суд може дійти висновку про наявність або відсутність підстав для звільнення особи від відбування покарання».
Підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України суд не знаходить. Судом враховано звернення фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 від 09 вересня 2025 року (з гарантіями про працевлаштування ОСОБА_4 у разі призначення покарання, не пов'язаного з реальним позбавленням волі), укладення 17 жовтня 2025 року шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , свідоцтво про смерть 22 вересня 2025 року ОСОБА_11 (батька ОСОБА_4 ), свідоцтво про смерть 05 грудня 2014 року ОСОБА_12 (матері ОСОБА_4 ), а також обставини, які пом'якшують покарання, проте за встановлених обставин та особи обвинуваченого такі звернення, свідоцтва та обставини, які пом'якшують покарання, не можуть бути підставою для застосування статей 69, 75 КК України.
Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають достатніх підстав для застосування статті 75 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. Посилання сторони захисту на відсутність тяжких наслідків злочину, визнання вини ще на стадії досудового розслідування, одруження обвинуваченого, звернення фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 до суду із заявою - гарантіями про працевлаштування ОСОБА_4 у разі призначення покарання, не пов'язаного з реальним позбавленням волі, перерахування коштів на рахунок благодійної організації та інші доводи не свідчать про наявність підстав для призначення останньому покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією частини четвертої статті 185 КК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, вчинив новий тяжкий корисливий злочин проти власності менше ніж через рік після відбуття покарання за попереднім вироком. Зазначені обставини суд розцінив як такі, що свідчать про відсутність критичної оцінки своїх дій з боку ОСОБА_4 та його небажання вести законослухняний спосіб життя і дотримуватись загальноприйнятих у суспільстві правил поведінки.
Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій.
На підставі викладеного, при наявності обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання відповідно до статей 66, 67 КК України, з урахуванням особи обвинуваченого та його відношенням до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 у виді 5 років позбавлення волі.
Обране ОСОБА_4 покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та конкретним обставинам кримінального провадження, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, сприятиме досягненню основної мети - вихованню обвинуваченого в дусі додержання законів України, поваги до прав, честі, гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.
На підставі статті 124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме документально підтверджені витрати на залучення експертів: проведення судової комп'ютерно-технічної та товарознавчої експертизи від 02 липня 2025 року № КСЕ-19/117-25/14253, судової комп'ютерно-технічної та товарознавчої експертизи від 10 липня 2025 року № КСЕ-19/117-25/14602, судової товарознавчої експертизи від 30 червня 2025 року № СЕ-19/117-25/14255-ТВ, судової товарознавчої експертизи від 30 червня 2025 року № СЕ-19/117-25/14259-ТВ, судової товарознавчої експертизи від 01 липня 2025 року № СЕ-19/117-25/14256-ТВ, судової товарознавчої експертиз від 30 червня 2025 року № СЕ-19/117-25/14254-ТВ, судової трасологічної експертизи від 04 липня 2025 року № СЕ-19/117-25/14605-ТВ, у розмірі 27 187,10 грн (7 131,20 грн + 7 131,20 грн + 2 674,20 грн + 1 782,80 грн + 1 782,80 грн + 1 782,20 грн + 4 902,70 грн).
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін у виді тримання під вартою у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Керуючись статтями 50, 65-67 КК України, статтями 2, 7, 84, 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 376, 532 КПК України,
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді тримання під вартою у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 23 червня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, а саме документально підтверджені витрати на залучення експертів у розмірі 27 187 (двадцять сім тисяч сто вісімдесят сім) гривень 10 копійок.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 липня 2025 року, на мобільний телефон Xiomi Redmi Note 9 Pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 із сім-карткою НОМЕР_3 , ноутбук Asus сірого кольору із серійним номером Н6NOGК04С41026D із зарядним пристроєм чорного кольору, ноутбук Samsung чорного кольору із серійним номером 508W93CP50035F із зарядним пристроєм чорного кольору Safety із серійним номером 061615-11, флеш карту об'ємом 16 GВ білого кольору, селфі-палку (тримач до телефону) Nomi чорного кольору, зарядний пристрій Asus чорного кольору для ноутбука, електронну сигарету Glo Myper X2 із серійним номером G 510 614430057 у коробці.
Речові докази у кримінальному провадженні: ноутбук Asus сірого кольору із серійним номером Н6NOGК04С41026D із зарядним пристроєм чорного кольору, ноутбук Samsung чорного кольору із серійним номером 508W93CP50035F із зарядним пристроєм чорного кольору Safety із серійним номером 061615-11, флеш карту об'ємом 16 GВ білого кольору, селфі-палку (тримач до телефону) Nomi чорного кольору, зарядний пристрій Asus чорного кольору для ноутбука, електронну сигарету Glo Myper X2 із серійним номером G 510 614430057 у коробці, чорну сумку фірми Tugan, білий паперовий пакет з двома пластиковими розливними парфумами ємністю 110 мл фірми Elune.ua та Parfumcity.com.ua, які знаходяться в камері речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області на вулиці Монастирській, 4 у місті Лубнах Полтавської області, після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_8 .
Речовий доказ у кримінальному провадженні - мобільний телефон Xiomi Redmi Note 9 Pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 із сім-карткою НОМЕР_3 , який знаходиться в камері речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області на вулиці Монастирській, 4 у місті Лубнах Полтавської області, після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_4 .
Речові докази у кримінальному провадженні - липкі стрічки, на яких наявні відбитки пальців, які вилучені під час огляду місця події, що поміщені до сейф пакету 6197440, які знаходяться в камері речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області на вулиці Монастирській, 4 у місті Лубнах Полтавської області, після набрання вироком законної сили знищити.
Вирок може бути оскаржено, з урахуванням положень частини другої статті 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1