Провадження № 2-о/537/146/2025
Справа № 537/5670/25
23.10.2025 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Фадєєвої С.О. при секретарі Бобровській К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, де просив суд встановити факт належності йому, ОСОБА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого 22.11.1995 державним нотаріусом Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Литвиненко Л.Л. за р.№ 1-2057, зареєстрованого 30.11.1995 Кременчуцьким МБТІ за р.№45 (бк.), права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У судове засідання заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Варивода В.В. не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Як встановлено судом після відкриття провадження у справі, заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 294, 318 ЦПК України, і недоліки заяви неможливо усунути в судовому засіданні.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і мета - встановлення юридичного факту або стану.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім.»я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документів, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по-батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України.
Згідно із частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Отже, заяви у справах окремого провадження повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України, так і спеціальним нормам процесуального законодавства, що врегульовують порядок вирішення судом порушеного питання, зокрема у справах за заявами про розгляд судом справ про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, встановленого статтями 315-319 ЦПК України.
Згідно до ст.. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити у тому числі зміст позовних вимог. Відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
У прохальній частині заяви, яка подана відповідно до ст.ст. 293, 315 п.6 ЦПК України, називається «Про встановлення факту належності правовстановлюючого документу» та містить вказівку на заінтересовану особу, ОСОБА_1 просить встановити не факт належності йому правовстановлюючого документа, а факт належності йому права власності, що не передбачено нормами, які регулюють провадження у справах окремого провадження. Визнання права власності можливе у справах позовного провадження за наявності спору про право. Отже, зміст вимог не відповідає суті поданої заяви, а тому заявникові слід уточнити вимоги щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документу або звернутися до суду з позовом про визнання права власності.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити, що згідно із частиною третьою статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи, а згідно із частиною четвертою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників. До заінтересованих осіб не можуть бути віднесені органи державної влади та місцевого самоврядування та інші організації, яким закон надає право засвідчити певний юридичний факт, але своєчасно цього не було здійснено, хоча така можливість не втрачена. Такі організації (особи) не є заінтересованими особами тому, що вони не визначають правових наслідків цього юридичного факту, а лише засвідчують, реєструють його. У заявах про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - договорів, за якими набувається право власності - належними зацікавленими особами є сторони договору (або їх правонаступники у разі смерті сторони, за відсутності яких заінтересованою особою може виступати орган, який виступає від імені територіальної громади та може претендувати на відумерлу спадщину). За загальним правилом цивільного процесуального законодавства України на заявника покладено обов'язок визначати заінтересованих осіб у справі, заінтересовані особи можуть бути також залучені до розгляду справи з ініціативи суду.
Згідно із частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Відповідно до п.11, 12 ст.187 ЦПК суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суддя вважає за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 без руху, надавши заявнику строк для виправлення вищезазначених недоліків.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 294 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у разі не усунення вказаних в ухвалі недоліків позовну заяву буде залишено без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя : С.О.Фадєєва