Справа №: 397/846/25
провадження №: 2/398/2931/25
Іменем України
"22" жовтня 2025 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Петренко С.Ю., при секретарі судового засідання Шаповал Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», від імені та в інтересах якого діє представник Пархомчук Сергій Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
04.07.2025 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», від імені та в інтересах якого діє представник Пархомчук С.В., звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 87038 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися.
28.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАЙМЕР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021, позивач набув права грошової вимоги до відповідача.
Ухвалою судді від 18.09.2025 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. До початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає частково, витрати на правову допомогу- частково.
Крім того, 21.10.2025, засобами Електронного суду, представник позивача надав заяву про стягнення з відповідачки витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн з наданням підтверджуючих доказів у вигляді акту про отримання правової допомоги, який містить детальний розрахунок правової допомоги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Судом встановлено, що 20.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 87038 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися.
Згідно п.1.1 Кредитного договору (далі - договір) Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші обо'язки, передбачені договором. Сума виданого кредиту 3000,00 грн. строком на 30 днів до 18.11.2019 року.
Згідно п.1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки- фіксована.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 16.04.2025 рік загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 6000,00 грн, з яких: 3000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3000,00 грн. прострочена заборгованість за процентами.
Згідно п. 1.4 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
На виконання вимог п. 1.4 кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської картки для перерахування кредитних коштів.
На підтвердження виконання товариством п.1.4 кредитного договору позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти у сумі 3000,00 грн за реквізитами платіжної картки.
Умовами п.6.1 договору цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Відповідно до п.6.2 договору сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у договорі реквізитів і зобов'язується своєчасно у письмовій формі, по електронній пошті повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення - несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
На адресу відповідачки позивачем була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №87038 від 20.10.2019 року, проте станом на дату подачі позову до суду зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.
Згідно з п. 2.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.3 кредитного договору встановлено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Відповідно до п.3.4.п. 3.4.2. договору клієнт зобов'язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом у порядку, встановленому договором.
Згідно з п. 4.3 у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2.цього договору або в додатку до цього даного договору, клієнт зобов'язаний виплатити товаристу пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів.
Відповідно до частин першої та другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, зазначений вище договір укладений в електронній формі.
Згідно з п.5 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четвертастатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12цього Закону є оригіналом такого документа.
Частинами 12,13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізстаттею 64 Цивільного процесуального кодексу України,статтею 36 Господарського процесуального кодексу Українитастаттею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у постанові по справі №243/6552/20 зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Наявна в матеріалах справи паперова копія кредитного договору створена у порядку, визначеномуЗаконом України «Про електронні документи та електронний документообіг», підписані електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), відповідає вимогамиЗакону України «Про електронну комерцію»та у встановленому законом порядку не визнані недійсними.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 205182 від 09.09.2021.
Згідно з випискою з особового рахунку (розрахунком), наданим позивачем, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 16.04.2025 виникла заборгованість в загальному розмірі 6000,00 грн, з яких: 3000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 3000,00 грн прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом.
За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за договором № 87038 перед ТОВ «ЗАЙМЕР» чи сплати сум кредитної заборгованості новому кредитору.
За умовами договору № 87038 від 20.10.2019 сторони погодили строк кредитування 30 днів відповідно, а нарахування відсотків за користування кредитними коштами після строку кредитування суперечить приписам законодавства згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося і поза межами строку кредитування. Розрахунок заборгованості по відсотком за користування кредитом за понадстрокове користування а також доказів пролонгації строку дії договору позивачем до суду не надано.
Отже, сума заборгованості відповідача за кредитним договором в частині заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягає перерахунку наступним чином: 3000,00 грн (тіло кредиту) х 2,0 % (відсоткова ставка в день) : 100% х 30 днів (строк кредитування) = 1800,00 грн.
Підсумовуючи викладене та враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт користування кредитними коштами та невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредиту від № 87038 від 20.10.2019 в сумі 4 800,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 800,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 рокуу справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 10500,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у суму 2000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1937,92 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (4 800,00 / 6 000,00 х 2422,40).
Керуючись ст. ст.141,206,258-259,265,268,354,355 ЦПК України, ст.ст.512,514,516,526, ч.1 ст.612,ст.ст.610,625, 629, 1046, 1048 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7), заборгованість за Кредитним Договором №87038 від 20.10.2019року в розмірі 4800,00 грн. заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1937,92 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22.10.2025 року.
Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО