Справа № 405/5889/24
Провадження №2/405/1115/24
29 травня 2025 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді Іванової Л.А.
при секретарі Тарасенко Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 405/5889/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45) про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідача ТОВ «ДІЄСА», в якому просить стягнути з ТОВ «ДІЄСА» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2023 року по 12.09.2023 року в розмірі 5 823 грн.46 коп. та грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 20 420 грн. 00 коп., зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що з 10.10.2016 року він працював у ТОВ «ДІЄСА» на посаді продавця непродовольчих товарів, з 01.09.2017 року на посаді продавця консультанта, з 01.08.2018 року його переведено на посаду продавця - консультанта філії № 2 Департаменту з роздрібної торгівлі та 12.09.2023 року його було звільнено за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. При цьому, починаючи з липня, 2023 року відповідач ТОВ «Дієса» перестав виплачувати йому заробітну плату, не надаючи жодних пояснень. При його усному зверненні до відповідача за розрахунком заборгованості по заробітній платі, було отримано відповідь, що розрахунки будуть проведені, проте обіцяні строки проведення відповідачем розрахунку не виконувалися. Таким чином, при його звільненні з посади продавця-консультанта, відповідачем не було здійснено розрахунок по заробітній платі, що є порушенням норм Конституції України та КЗпП України та яка, за період з 01.07.2023 року по 12.09.2023 року становить 5 823,46 грн. Щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку позивач зазначив, що враховуючи, що відповідачем не надавалася інформація, а у наказі про звільнення було вказано про 25 днів невикористаної відпустки, у зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача суму грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 20 420,00 грн.
Ухвалою суду від 27.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання.
Представником відповідача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІЄСА» Вітинською В.В. подано відзив на позовну заяву, який сформовано в системі «Електронний суд» та зареєстрований судом 07.11.2024 року за вх. № 29773, за яким, щодо стягнення заробітної плати вказав, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» в Україні запроваджено режим воєнного стану. При цьому, борг відповідача перед позивачем по заробітній платі, включаючи компенсацію за невикористані дні відпустки становить 26 702,82 грн., що підтверджується розрахунковими листами. Щодо підстав несвоєчасного розрахунку зазначив, що за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. При цьому, статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. 24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до частини 2, 3статті 10 Закону № 2136-ІХроботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати. Таким чином, існування обставини воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, а можливо також і знищення майна підприємства чи існування інших обставин, в тому числі існування дебіторської заборгованості, не спростовують факту існування заборгованості по заробітній платі і не звільняють від обов'язку виплати заробітної плати. Згідно зі статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс- мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Враховуючи викладене вище, Товариство знаходиться під дією форс-мажорних обставин, звернулося до Київської торгово-промислової палати та отримало Сертифікат №3000-24-0827 від 23.04.2024 року. Таким чином в матеріалах справи наявний єдиний належний документ, що підтверджує обставини непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язані це Сертифікат №3000-24-0827 від 23.04.2024 року. При цьому, у зазначеному сертифікаті визначено початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) саме з 12 березня 2022 року, тобто, охоплює період дії трудових правовідносин між сторонами, які припинені за згодою сторін. З наведених норм законодавства, зазначених вище вбачається, що з 12 березня 2022 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДІЄСА» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача. Крім того, вказав, що через загальнодоступний ресурс для працівників «MyEldoLife» роботодавець повідомив працівників про обставини непереборної сили, що зумовлюють затримку розрахунку, в тому числі, при звільненні. Окрім того, ТОВ «Дієса», здійснюючи фінансове оздоровлення, розпочало процедуру затвердження плану санації до відкриття провадження про банкрутство (ст. 5 Кодексу України з процедур банкрутства). Для цього, ТОВ «ДІЄСА» відповідно до ч. 4 ст. 5 Кодексу України з процедур банкрутства було подано повідомлення про розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про проведення загальних зборів кредиторів для розгляду та схвалення Плану санації ТОВ «ДІЄСА» до порушення провадження у справі про банкрутство. 15.03.2024 року на зборах кредиторів, де загальний борг перед кредиторами склав близько 2,5 млд. грн. був розглянутий та схвалений План санації боржника ТОВ «ДІЄСА» до порушення провадження у справі про банкрутство. Наразі, заява про затвердження Плану санації боржника розглядається Господарським судом м. Києва у справі № 910/3368/24. Враховуючи зазначене, просив винести законне та обґрунтоване рішення щодо стягнення реального розміру боргу по заробітній платі.
При цьому, у зв'язку з набранням 25 квітня 2025 року чинності Законом України від 26.02.2025 № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, зокрема, змінено найменування Ленінського районного суду міста Кіровограда на Подільський районний суд міста Кропивницького.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений судом належним чином, при цьому подав клопотання, зареєстроване судом 09 жовтня 2024 року за вх. № 26690 про розгляд справи без його участі, а також 27 лютого 2025 року в порядку ч. 2 ст. 49 ЦПК України подав заяву, яка сформована в системі «Електронний суд» та зареєстрована судом за вх. № 5668, в якій, з урахуванням поданого відповідачем ТОВ «ДІЄСА» відзиву на позовну заву, збільшив розмір позовних вимог, на підставі чого просив стягнути з ТОВ «ДІЄСА» на його користь заборгованість по заробітній платі та грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 26 702 грн. 82 коп.
Представник відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІЄСА» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений судом належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу до електронного кабінету 07.05.2025 року, причини неявки суду не відомі.
Зваживши доводи, викладені в позовній заяві, враховуючи також подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, а також враховуючи поданий відповідачем відзив на позовну заяву, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, який регулює спірні правовідносини та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 з 10.10.2016 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДІЄСА», що підтверджується відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ПФУ від 04.08.2024 року (наказ № 2636-КД від 07.10.2016 року - прийнятий на посаду продавець непродовольчих товарів; 10.10.2016 року - прийнято на роботу (основне місце роботи); наказ 1001/1-к від 01.09.2017 року - назву посади продавець непродовольчих товарів змінено на продавець - консультант; наказ 09-шр від 01.08.2018 року - переведено продавцем - консультантом філія 2 департамент з роздрібної торгівлі) та наказом ТОВ «ДІЄСА» від 11.09.2023 року № /11/09/019 був звільнений з основного місця роботи 12.09.2023 року з посади продавця - консультанта Департаменту з роздрібної торгівлі, Філії 2, за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.
При цьому, позивач ОСОБА_1 24.06.2024 року звертався до відповідача з письмовим зверненням, в якому просив здійснити виплату належних йому сум, зокрема, за період з липня, 2023 року по день завершення розгляду його звернення, компенсацію за невикористану відпустку, яке залишилося відповідачем без розгляду.
В свою чергу, як вбачається з копій розрахункових листів ТОВ «ДІЄСА» наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 за липень, 2023 року нараховано 12 665,41 грн., з яких утримано військовий збір та ПДФО в загальному розмірі 2 469,75 грн., виплачено 5 393,50 грн. та борг за підприємством на початок місяця становив 19 992,37 грн., на кінець місяця, - 24 794,53 грн.
Відповідно до копії розрахункового листа за серпень, 2023 року ТОВ «ДІЄСА» ОСОБА_1 за серпень, 2023 року нараховано 1 165,22 грн., оплата простою (не з вини працівника) в розмірі 3 689,57 грн., всього 4 854,79 грн., з яких утримано військовий збір та ПДФО в загальному розмірі 946,68 грн., виплачено 14 598,87 грн. та борг за підприємством на початок місяця становив 24 794,53 грн., на кінець місяця, - 14 103,77 грн.
Відповідно до копії розрахункового листа за вересень, 2023 року ТОВ «ДІЄСА» ОСОБА_1 за вересень, 2023 року нараховано компенсацію відпустки за 25 днів в розмірі 13 736,75 грн., оплата простою (не з вини працівника) в розмірі 1 914,25 грн., всього 15 651,00 грн., утримано військовий збір та ПДФО в розмірі 3 051,95 грн., борг підприємства на початок місяця 14 103,77 грн., борг підприємства на кінець місяця 26 702,82 грн.
При цьому, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» визнає наявну у нього перед позивачем ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати, в тому числі компенсації за невикористану відпустку та оплатою простою в розмірі 26 702,82 грн., з розміром якої погоджується і позивач.
Отже, суд встановив, що відповідач ТОВ «Дієса» не виконав свого обов'язку перед позивачем ОСОБА_1 з проведення розрахунку в день його звільнення з виплати боргу по заробітній платі та виплати грошової компенсації за невикористані ним дні відпустки в кількості 25-ти календарних днів.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.
Згідно з ч. 4 ст. 97 КЗпП України роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами..
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява № 38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців). Додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій). Інші заохочувальні та компенсаційні виплати До яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно зі ст. 22 зазначеного Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Як визначено частиною 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Крім того, частиною 1 статті 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».
Таким чином, законодавство покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, встановлена ст. 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З огляду на викладене вище, з урахуванням наявних у справі доказів, приймаючи до уваги, що заборгованість по заробітній платі, включаючи компенсацію за невикористані 25 днів відпустки в загальному розмірі 26 702,82 грн. не була виплачена позивачу ОСОБА_1 на час його звільнення, тобто 12.09.2023 року, а тому підлягає стягненню з відповідача, без врахування податку та інших обов'язкових платежів, які відповідачем утримані, на підставі чого суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заборгованості по заробітній платі, підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Крім того, визначаючи розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим, та, враховуючи, що позов про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку задоволено, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп., за ставками судового збору на час пред'явлення позивачем позову, враховуючи, що позивач при пред'явленні позову до суду про стягнення заробітної плати відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заборгованості по заробітній платі, - задовольнити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІЄСА», ЄДРПОУ 36483471, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2023 року по 12.09.2023 року, включаючи грошову компенсацію за 25 невикористаних календарних днів відпустки в розмірі 26 702 (двадцять шість тисяч сімсот дві) грн. 82 коп., без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІЄСА», ЄДРПОУ 36483471, на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині виплати заробітної плати за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова