Справа № 405/2064/25
Провадження №2/405/591/25
01 жовтня 2025 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого- судді Іванової Л.А.
при секретарі Тарасенко Р.П.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 405/2064/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Кіровограда з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд», до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що 07.02.2025 року відповідач ОСОБА_2 позичив у нього ( ОСОБА_1 ) 5000 (п'ять тисяч) доларів США на строк до 10.03.2025 року, про що склав боргову розписку. Згідно зі змістом розписки, ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , взяв в борг у ОСОБА_1 , суму в розмірі 5000 доларів США та зобов'язався повернути вказану суму в повному обсязі не пізніше 10.03.2025 року. Факт отримання грошових коштів в борг засвідчено ОСОБА_2 особисто із проставленням у розписці суми боргу, кінцевої дати повернення боргу, дати складання розписки, підпису. Факт передачі грошових коштів та складення розписки у тексті самої розписки було засвідчено громадянином України ОСОБА_3 , який був присутній у момент передачі грошових коштів позивачем відповідачеві та складення розписки відповідачем, при цьому відповідач кошти за договором позики в обумовлені строки в повному обсязі не повернув, добровільно повертати борг відмовляється, а відтак наявні підстави для стягнення коштів за договором позики в судовому порядку.
Крім того, зазначив, що наявність у нього (позивача) оригіналу боргової розписки без зазначення на ній про повернення оспорюваної суми, свідчить про те, що боргове зобов'язання відповідачем не виконане.
Таким чином, стягненню підлягає сума основного грошового зобов'язання у розмірі
5000 доларів США.
З огляду на зазначене вище, посилаючись на норми чинного законодавства, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Договором позики від 07.02.2025 року в розмірі 5 000 доларів США., а також стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 2 074 грн. 49 коп.
При цьому, у зв'язку з набранням 25 квітня 2025 року чинності Законом України від 26.02.2025 № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, зокрема, змінено найменування Ленінського районного суду міста Кіровограда на Подільський районний суд міста Кропивницького.
Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 12 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) в судове засідання учасників справи, при цьому, заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін не надходили. Також, надано учасникам справи процесуальний строк для подання заяв по суті справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений судом в порядку ч.ч.5, 6 ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, причини неявки суду не відомі. Заяви, клопотання, відзив на позов на адресу суду не надходили.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.ч.1,3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Заслухавши позивача ОСОБА_1 , зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, при цьому, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 07.02.2025 року було укладено договір позики, за яким відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 000 доларів США, які зобов'язався повернути не пізніше 10.03.2025 року.
На підтвердження укладення договору позики позичальник ОСОБА_2 надав розписку, відповідно до якої підтвердив факт, що отримав від позикодавця ОСОБА_1 в борг грошові кошти в розмірі 5 000 доларів США.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання, та для цього з метою правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
З огляду на викладене вище, судом відзначається, що зміст розписки від 07 лютого 2025 року про те, що відповідач ОСОБА_2 взяв у борг у позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 5 000 доларів США., є підтвердженням як укладення між ними договору позики, прийняттям сторонами умов та зобов'язань за договором позики, так і засвідченням отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 зазначеної грошової суми.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до звичаїв ділового обороту у випадку належного виконання грошового зобов'язання розписка повертається боржникові з відповідною відміткою про виконання.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), за якою Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Як вбачається з розписки ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, а відтак стягненню підлягають кошти в іноземній валюті, а саме: в доларах США без зазначення еквіваленту цієї суми в національній валюті, що свідчить про те, що договір укладено саме в іноземній валюті.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги, що строк повернення відповідачем ОСОБА_2 боргу за договором позики від 07 лютого 2025 року, визначений в договорі та який (строк) становить 10.03.2025 року, минув, пред'явлений позивачем в судовому засіданні оригінал розписки від 07.02.2025 року, який долучений судом до матеріалів справи, свідчить про те, що відповідач борг не повернув, чим порушив право позивача як позикодавця за договором позики на його повернення, при цьому, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи з положень ст.ст. 1046-1049 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, та розглядаючи зазначену цивільну справу на підставі ст.ст. 12, 13 ЦПК України в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 як позичальник, не виконав зобов'язання перед позивачем ОСОБА_1 , як позикодавцем, щодо повернення суми позики за зазначеним договором, на підставі чого позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики є обґрунтованими, доведеними належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене вище, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню борг за договором позики від 07 лютого 2025 року в розмірі 5 000 доларів США.
Крім того, відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим, та, враховуючи, що позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при пред'явленні позову до суду судовий збір в розмірі 2 074 грн. 49 коп., що підтверджується квитанцією про сплату №0643-4192-6006-9068 від 11 квітня 2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , заборгованість за договором позики від 07 лютого 2025 року в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 2 074 грн. 49 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду.
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова