Справа № 391/698/25
Провадження № 1-кп/391/93/25
21.10.2025 р.селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
його представника - адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
її представника - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Компаніївка обвинувальний акт по кримінальному провадженню у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, суд, -
В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження, відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_5 було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою ОСОБА_4 на запобіжний захід в вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування клопотання зазначив, що його підзахисному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з 27.08.2025 по 25.10.2025 року включно. На даний час існують обставини, що зумовлюють можливість зміни обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби. А саме вважає, що існування вказаних ризиків якщо не зовсім припинилось, то істотно зменшилось, що обґрунтовується наступним.
Щодо ризиків незаконно впливати на потерпілих, свідків зазначає, що по даному кримінальному провадженню вже допитані свідки та очевидці ДТП та їх показання вже закріпленні у відповідних протоколах допитів. Крім того, по такій категорії справ більш вагомим та ключовим доказом є не показання свідків, а слідова інформація на місці ДТП, яка зафіксована слідчим у відповідній схемі, якає додатком до протоколу ОМП. Також в розпорядженні сторони обвинувачення наявний відеозапис даного ДТП. Перебування ОСОБА_4 під домашнім арештом із покладенням обов'язку носити електронний засіб контролю та заборони спілкування зі свідками повністю запобігає вказаному ризику.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначає, що вказаний ризик взагалі не обґрунтовувався стороною обвинувачення та не надавалось жодного доказу на підтвердження його існування. ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування надав вичерпні показання щодо обставин ДТП, визнав свою провину та щиро розкаявся в тому, що так сталось. Донька обвинуваченого добровільно відшкодувала витрати на поховання потерпілого.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення також не знайшов свого підтвердження, оскільки ОСОБА_4 раніше не судимий, не притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про відсутність будь-якої схильності до вчинення кримінальних правопорушень. Скоєне обвинуваченим правопорушення відноситься до правопорушення, яке вчинене з необережності.
Щодо ризику можливості переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, то звертає увагу, що тяжкість обвинувачення само по собі, без інших факторів, які свідчать про необхідність взяття під варту, не є підставою для прийняття такого рішення, а очікування покарання в виді позбавлення волі не може бути підставою для тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того просить суд врахувати характеризуючи матеріали відносно обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце проживання та за місцем проживання характеризується виключно позитивно, має сталі родинні зв'язки. Обвинувачений має середню спеціальну освіту та все життя займається суспільно корисною працею, зарекомендував себе виключно позитивно на всіх підприємствах, де здійснював трудову діяльність.
Звертав увагу на те, що 25.02.2022 р. ОСОБА_4 добровільно з'явився до РТЦК та СП, був мобілізований, приймав особисту участь в бойових діях. 18.11.2023 р. отримав важку травму під час виконання бойового завдання через що був визнаний непридатним до військової служби. Після важкого поранення ОСОБА_4 був визнаний інвалідом 3 групи. Крім наслідків бойової травми, ОСОБА_4 має незадовільний стан здоров'я, страждає на ряд хронічних захворювань - хвороба серця, гіпертонічна хвороба та інше. Обвинувачений є учасником бойових дій та ветераном війни. У зв'язку з викладеним, просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на обвинуваченого будь-яких обов'язків, які суд визнає доцільними.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника, просив його задовольнити. Крім того зазначив, що винуватість в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України він визнає повністю, в скоєному щиро кається. Після поранення він влаштувався на роботу ФОП ОСОБА_10 водієм, й сталося таке нещастя. Його рідні відшкодовували шкоду, завдану ДТП, потерпілим.
Якщо судом буде задоволено клопотання його захисника, зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на нього судом. Наміру переховуватись від суду, він не має.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання захисника, оскільки вважав, що запобіжний захід в вигляді домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також звертав увагу суду на встановлення цілодобового домашнього арешту з наданням можливості обвинуваченому відвідувати заклади охорони здоров'я, оскільки ОСОБА_4 - є інвалідом 3 групи.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника, зазначивши, що не бачить необхідності в триманні обвинуваченого під вартою, до того ж обвинуваченим йому було відшкодовано 100 000 грн. - це витрати понад заявлених позовних вимог. Також обвинувачений вибачався перед ним за цю ситуацію, яка склалася, й ці вибачення він приймає. Якщо суд визнає обвинуваченого винним в скоєнні даного правопорушення, буде просити призначити йому покарання, не пов'язане з його реальним відбуттям.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 підтримав думку потерпілого, також звертав увагу на особу обвинуваченого, який є учасником бойових дій, отримав бойове поранення, є інвалідом 3 групи, тому потребує відповідного медичного догляду та лікування.
Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні також не заперечувала проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, вказувала на можливість застосування такого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, призначення ОСОБА_4 в подальшому покарання без його реального відбування, а також зазначала, що обвинуваченим на даний час добровільно сплачено їй 50 000 грн., й останній приносив їй свої вибачення, й ці вибачення вона приймає. ЇЇ представник адвокат ОСОБА_9 підтримав думку потерпілої.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків:
Ухвалою Подільського районного суду м.Кропивницький від 27.08.2025 року відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з 27.08.2025 по 25.10.2025. На даний час справа перебуває на стадії судового розгляду.
Згідно до ч.1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Конвенція по суті відсилає до національного законодавства і проголошує зобов'язання держави дотримуватися його матеріальних і процесуальних норм, але вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало цілям статті 5 з метою захисту особи від свавілля (п. 82 рішення ЄСПЛ у справі "Білоусов проти України" від 07.11.2013). При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.
Зокрема, у справі "Сергій Волосюк проти України" (рішення від 12.03.2009) Європейський суд з прав людини наголосив, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності продовження строку тримання під вартою, але зі спливанням певного часу ця умова перестає бути достатньою…" (пункти 37, 38).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України" заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а, рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з'ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26 червня 1991 року), "попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п. 51).
Виходячи із загальних принципів Конвенції, судовим органам не надається вибору між тим, щоб "притягнути обвинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду". До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає, перед усім, у забезпеченні "умовного звільнення", якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим.
Таким чином, національні суди зобов'язані переглядати правомірність попереднього ув'язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою. Питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно, але повинне оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (рішення ЄСПЛ "Маккей проти Сполученого Королівства").
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 286 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до необережного тяжкого злочину. Обвинувачений в судовому засіданні (також в ході досудового розслідування) повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 286 КК України, в скоєнні якого щиро кається. На відшкодування шкоди, завданої ДТП, в добровільному порядку, обвинуваченим сплачено потерпілому ОСОБА_6 - 100 000 грн., потерпілій ОСОБА_8 - 50 000 грн.
В судовому засіданні прокурор, потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , їх представники підтримали клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Потерпілі також зазначили, що вибачення обвинуваченого з приводу тієї ситуації, яка склалася, вони приймають.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, мешкає в родині з дружиною, має повнолітню доньку. Обвинувачений є учасником бойових дій, приймав особисту участь в бойових діях, після поранення під час виконання бойового завдання був визнаний непридатним до військової служби, отримав інвалідність 3 групи. Крім наслідків бойової травми, ОСОБА_4 має незадовільний стан здоров'я, страждає на ряд хронічних захворювань.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні зобов'язався, у разі застосування відносно нього запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту, виконувати обов'язки, покладені на нього судом. Наслідки невиконання обов'язків йому відомі та є зрозумілими.
На підставі викладеного, суд вважає, що на даному етапі судового розгляду запобіжний захід в вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 під час розгляду кримінального провадження, та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Тобто, на думку суду, на даний час запобіжний захід в вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобіганню ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України,
При цьому суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що обвинуваченому слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці з покладенням обов'язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; цілодобово не залишати місце постійного проживання без дозволу суду (за виключенням випадків відвідування установ охорони здоров'я), носити електронний засіб контролю.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 193 - 194, 196, 202, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 з тримання під вартою на запобіжний захід в вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю - задовольнити.
Змінити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, запобіжний захід в вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю терміном на два місяці, з покладанням на нього наступних обов'язків:
- цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду (за виключенням випадків відвідування установ охорони здоров'я);
- прибувати до Компаніївського районного суду Кіровоградської області за першою вимогою; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- носити електронний засіб контролю.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу в вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 закінчується 21.12.2025 року.
Після оголошення ухвали негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_4 до місця проживання та звільнити з-під варти.
Зобов'язати відповідний орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 негайно взяти його на облік, як особу, стосовно якої застосовано домашній арешт та негайно повідомити про це суд.
Контроль за виконанням ухвали про застосування запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту покласти на відповідний орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 та прокурора.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_4 під розписку копію ухвали про застосування запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту.
Ухвалу може бути оскаржено протягом 5 днів з дня її проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 23.10.2025 р. о 12 годині 30 хвилин в приміщенні Компаніївського районного суду Кіровоградської області.
Суддя ОСОБА_1