20 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/137/25 пров. № А/857/10839/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (головуюча суддя: Калинич Я.М., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 11.01.2025 звернулася з позовом до суду, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.12.2024 року № 921080806384 щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 10.01.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 10.01.2024 року.
Обґрунтовує позов тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 № 260/1166/24 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зареєструвати заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2024 року про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і передати на розподіл засобами програмного забезпечення для визначення за принципом екстериторіальності структурного підрозділу органу, що призначає пенсію для розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 січня 2024 року про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі виконання судового рішення, відповідач прийняв рішення від 25.12.2024 № 921080806384 про відмову у переведенні на пенсію за віком у зв'язку із застосуванням старого показника середньої заробітної плати. Позивачка, вважає, дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки протиправними, у зв'язку з чим, звернулася до суду з позовом.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.12.2024 № 921080806384 щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 10.01.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 10.01.2024 року.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про державне службу», на пенсію за віком згідно із Законом № 1058 набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-ІV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням відповідно до приписів ст. 40 Закону № 1058, оскільки за таким призначенням звернулася вперше.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та з 28 вересня 2017 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
З 23.05.2023 позивачку переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка, 10.01.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з заявою в якій просила перевести з пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення, а саме: 2021, 2022 та 2024 роки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 15.02.2024 повідомило позивачку про відмову у такому переведенні, оскільки згідно з нормами пункту 4-3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії позивачки застосовується показник середньої заробітної плати по Україні за 2014 - 2016 роки у розмірі 3764,40 грн, збільшений на осучаснений показник середньої заробітної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168.
Позивачка з цим рішення не погодилася, та оскаржила його до суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 по справі № 260/1166/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зареєструвати заяву ОСОБА_1 від 10.01.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і передати на розподіл засобами програмного забезпечення для визначення за принципом екстериторіальності структурного підрозділу органу, що призначає пенсію для розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 січня 2024 року про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання цього судового рішення, за принципом екстериторіальності, заяву позивачки від 10.01.2024 розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області № 921080806384 від 25.12.2024, позивачці було відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01.01.2004 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закону № 1058-IV) є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі також - Закон № 889-VIII), 01.05.2016 набув чинності та згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі також - Закону № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV. У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачка з 28 вересня 2017 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
З 23.05.2023 позивачку переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що пенсія державного службовця є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку.
Тобто, позивачку з 23.05.2023 переведено на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону.
Отже, оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Такий висновок, щодо застосування наведених вище правових норм, узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 29.11.2022 у справі № 560/4589/21, від 18.05.2023 у справі № 560/19830/21, від 27.06.2023 у справі № 500/4392/22, від 16 січня 2025 року у справі № 240/10092/22, від 03 лютого 2025 року у справі № 240/33245/23, від 13 лютого 2025 року у справі № 300/1149/23.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини та застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки правових підстав для застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, при переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Згідно ст. 139 КАС України, правові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 260/137/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська