Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1455/25
Провадження № 2/376/1042/2025
09 жовтня 2025 року м.Сквира
Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретарів судового засідання Мандзюк М.С., Гіптенко Є.О.,
позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Шеремет О.Б.розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Сквирської міської ради про позбавлення батьківських прав,
15.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначається, що 03.06.2016 позивач та відповідач уклали шлюб, від шлюбу народився син- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2018 шлюб між сторонами розірвано, син залишився проживати з матір'ю, але 10.09.2021 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою батьківських обов'язків та притягненням до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП дитина була передана батькові. Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради за №869 від 15.12.2021 за зверненням позивача визначено місце проживання дитини з батьком. З того часу ОСОБА_2 самоусунулась від виховання сина, не переймається йог долею, не цікавиться станом здоров'я не надає матеріальної допомоги на утримання сина, аліменти на утримання сина не сплачує.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 16.06.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Сквирського райнного суду Київської області від 31.07.2025 закрито підготовче провадження по вказаній справі та призначено судовий розгляд.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав на підставах зазначених в позові, пояснив, що в 2021 році син втік від матері, після чого син став проживати з ним, мати дитиною не цікавиться, участі у його вихованні не приймає, зловживає алкогольними напоями, останній раз бачила дитину 09.03.2022. Наразі створив нову сім'ю, проживаю з іншою жінкою, яка допомогає виховувати сина, хоче стати матір'ю для дитини.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, в тому числі особисто телефонним дзвінком (телефонограмою), причину неявки суду не повідомила, відзиву, заяв чи клопотань до суду не подавала.
Представники третьої особи за довіреністю Шеремет О.Б. в судовому засіданні позовні вимоги пітримала, просила їх задовольнити.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, враховуючи інтереси дитини, даючи оцінку діям відповідача, суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч.2 ст. 150, ч.2 ст. 157 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
У відповідності до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що з 03.06.2016 по 29.05.2018 позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, підтверджденням чого є рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/2273/18 від 27.04.2018. (а.с.15)
ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син - ОСОБА_4 , про що Білоцерківським міськрайонним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Київській області зроблено актовий запис про народження №1554 від 07.10.2016. (а.с.22)
В судовому засіданні встановлено, що з 2018 року позивач та відповідач разом не проживають, син ОСОБА_4 проживав разом з матір'ю, а з 10.09.2021 малолітній ОСОБА_4 був переданий батькові зв'язку з тим, що мати неналежним чином виконувала батьківськи обов'язки та була притягнута до адміністративної ідповідальності за ст. 184 КУпАП.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №869 від 15.12.2021, місце проживання малолітнього ОСОБА_3 визначено разом з батьком ОСОБА_1 . (а.с.18)
Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №870 від 15.12.2021 встановлено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та особистому спілкуванні з сином шляхом зустрічей щосуботи з 10.00год. до 18.00год. з урахуванням здоров'я дитини, її потреб та бажання.(а.с.19)
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що у визначенні рішенням дні та часи мати сина не навідувала.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_4 є його онуком і з вересня 2021 по кінець 2024 року проживав разом з ним, бабусей та батьком в м.Біла Церква, мати дитини знала адресу їх проживання, але не приїздила, іноді спілкувалась з дитиною за допомогою телефону, обіцяла йому приїхати, проте не навідувала сина, не цікавилась його навчанням, здоров'ям.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що являється вчителькою дитини, мати школу не відвідує, начанням та вихованням ОСОБА_4 займаються батько та дідусь з бабусею.
Згідно з довідкою Пологівського ліцею Ковалівської сільскої ради Білоцерківського району Київської області від 30.10.2024 за №148, ОСОБА_4 навчається у Пологівському ліцеї Ковалівської сільськї ради Білоцерківського району Київської області з 01.09.2022, вихованням та навчанням дитини займається батько ОСОБА_1 , мати участі у навчанні та вихованні школяра не бере. (а.с.14)
З довідки розрахунку №44103 від 05.11.2024 вбачається, що ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 78591,19 грн.(станом на 31.10.2024.(а.с.24)
Згідно з висновком органу опіки та піклування Сквирської міської ради з №37/29 від 10.12.2024, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Як зазначено в висновку, ОСОБА_2 була присутня на засіданні комісії та підтвердила, що жодного разу не приїздила, не спілкувалась з дитиною, також повідомила, що не виконувала належним чином батьківських обов'язків, оскільки ніде не працює і тому має брак коштів( а.с. 27-28)
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 2 частини 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав" від 30 березня 2007 р. зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Отже встановлено, що ОСОБА_2 не виконує свій конституційний обов'язок, передбачений ст. 51 Конституції України та ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України по утриманню та вихованню дитини, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
При вирішенні судом вимог позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батьків до дітей, бажання спілкуватися і брати участь у їх вихованні.
11.07.2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні сина ОСОБА_3 , проживає окремо, не цікавиться його життям та здоров'ям, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, матеріально не забезпечує, не спілкується з дитиною, не проявляє належної любові та турботи до сина, не створює умов для отримання ним освіти. В той же час позивач створив нову сім'ю і бажає, щоб дитина мала материнську турботу та піклування, тому позбавлення батьківських прав на думку суду відповідає інтересам неповнолітнього ОСОБА_4 .
Вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про свідоме нехтування відповідачем виконанням батьківських обов'язків по догляду та вихованню дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» зазначив, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Сукупність досліджених доказів, які суд визнає належними та допустимими, свідчить про винну поведінку відповідачки, навмисне ухилення від виконання батьківського обов'язку щодо виховання та розвитку сина, піклування про його здоров'я, фізичний, духовний розвиток, зайняття підготовкою до самостійного життя, підтримки його матеріально. Будь-які об'єктивні причини ухилення ОСОБА_2 від виконання обов'язків по вихованню, утриманню сина ОСОБА_4 , відсутні, обставин які б перешкоджали відповідачці у спілкуванні та вихованні сина не встановлено.
При ухваленні рішення судом взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (пункт 48).
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи та оцінюючі всі докази у справі, суд вважає за необхідне позбавити відповідачку батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 . При цьому суд наголошує, що у разі зміни поведінки відповідача до свого сина, вона має право, в порядку ст.169 СК України, на поновлення батьківських прав.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Сквирської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя І.Г.Батовріна