про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження
Справа № 600/652/24-а
20 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши у письмовому провадженні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Також, в прохальній частині апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року.
В обґрунтування вказаного клопотання апелянт зазначає, що військова частина НОМЕР_2 безпосередньо здійснює оборону України. Крім того, апелянт зауважив в частині фінансування.
З огляду на викладене, апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року.
Досліджуючи дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відсутні.
Згідно з матеріалами справи, оскаржуване рішення прийняте в порядку письмового провадження 30.12.2024.
Копію рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року доставлено в "Електронний кабінет" апелянта 30.12.2024.
Враховуючи зазначене, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року, є 29.01.2025.
Апеляційна скарга вперше подана до суду 28.01.2025.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 03 лютого 2025 року залишено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в десятиденний строк усунути недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Вказану ухвалу апелянтом отримано 26.02.2025.
Апеляційна скарга вдруге подана до суду 15.10.2025. Тобто, пропуском строку на апеляційне оскарження.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Надаючи оцінку доводам апелянта, на які він посилається як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року, суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року (справа №340/9054/21), що повідомлення про доставлення електронної копії судового рішення в електронний кабінет суб'єкта владних повноважень є належним доказом його вручення, відповідно, підлягає долученню до матеріалів справи, які формуються в паперовому вигляді (у випадку розгляду справи в паперовій формі).
В свою чергу, доводи апелянта щодо участі військової частини, в бойових (спеціальних) завданнях не підтверджується жодними доказами.
Також, як вбачається з КП "ДСС" апелянтом подавались апеляційні скарги в межах інших справ (в період з лютого 2025 року по жовтень 2025 року).
Щодо посилання апелянта на запровадження з 24.02.2022 на території України воєнного стану та зміну місця постійної дислокації у зв'язку з виконанням бойових завдань, колегія суддів зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України обов'язково враховується судом при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово наголошував, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск процесуального строку або необхідність його продовження (зокрема, у постанові від 04.04.2023 у справі №140/1487/22, у постанові від 30.01.2023 у справі № 280/9223/21, але не виключно).
Необхідно зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Щодо листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, колегія суддів зазначає, що останній не є сертифікатом індивідуальної дії, а є лише документом загального інформаційного характеру.
Крім того, вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Також, суд звертає увагу на те, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу для визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. В свою чергу, доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки не містять жодного підтвердження доказами. Більше того, саме посилання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов'язки вчасно.
Щодо доводів апелянта в частині судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд, - якщо особа діє як суб'єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, в тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Отже, відсутність коштів на рахунку відповідача не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням вказаного, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку з своєї ініціативи суд не вбачає та відмовляє у задоволенні заяви з наведених у ній підстав.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Отже, з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливають на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаній заяві не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року.
Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд
у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.