Справа № 240/2525/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
20 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного Управління в Житомирській області щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1985 р. по 28.11.1988 р. та з 27.08.1989 р. по 22.06.1992 р. в Ленінградському санітарно-гігієнічному медичному інституті;
- зобов'язати Головне управління в Житомирській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1985 р. по 28.11.1988 р. та з 27.08.1989 р. по 22.06.1992 р. в Ленінградському санітарно-гігієнічному медичному інституті та здійснити з 11.10.2024 р. перерахунок та виплату його пенсії по інвалідності з урахуванням зазначеного стажу.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач з 11.10.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком (а.с. 10).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.01.2025 № 1265-31357/Д-02/8-0600/25 (а.с. 15) позивачу повідомлено, що при призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1985 по 22.06.1992 в Ленінградському медичному інституті, оскільки в період з 29.11.1988 по 26.08.1989 проходив військову службу.
Не погоджуючись з даними діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі по тексту Закон №1058- ІV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).
Основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.
Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року, ратифіковано Законом України від 11.07.1995 №290/ 95-ВР.
Згідно статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про утвір, що відповідають документи про присвоєння звання, розряду, кваліфікації й інші необхідні для здійснення трудової діяльності документи й завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку їх переклад на державну мову Сторони працевлаштування або російська мова. Виробничий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за фахом, взаємно визнається Сторонами. При остаточному виїзді трудящого-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавцем (наймачем) видається йому довідка або інший документ, що містить відомості про тривалість роботи й заробітній платі щомісячно.
Згідно з частиною другою статті 6 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
З вищенаведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.Москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.
Водночас позивачем трудовий стаж на території РФ набутий до 02.12.2022.
Відстав суд першої інстанції обґрунтовано відхилив аргументи позивача щодо неможливості зарахувати спірний стаж.
Так, трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 27.06.1985 (а.с. 11-12) містить запис №1, що з 27.06.1985 по 29.08.1985 позивач працював в Новоград-Волинському управлінні торгівлі, та записи № 3 та 4, відповідно до змісту яких позивач 01.09.1985 зарахований на І курс санітарного факультету (наказ від 22.08.1985 № 277-С), та 01.07.1992 відрахований у зв'язку із закінченням інституту (наказ від 23.06.1992 № 205-С).
Згідно з копією диплому серії НОМЕР_2 від 22.06.1992, виданого ОСОБА_1 , встановлено, що він в 1985 році вступив до Ленінградського санітарно-гігієнічного медичного інституту, і в 1992 році закінчив повний курс названого інституту.
З довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 № 204 (а.с. 14) вбачається, що позивач проходив військову службу в період з 29.11.1988 по 26.08.1989.
Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 2.15 Інструкції № 162 визначено, що студентам, учням, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, у партійних школах та школах просування. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Отже, час навчання зараховується до стажу роботи. Навчальний заклад вносить до трудової книжки записи про час навчання на денних відділеннях. Підставою для таких записів є накази навчального закладу про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів. Час навчання підтверджується, зокрема дипломами, довідками, які містять відомості про періоди навчання.
Із огляду на відомості трудової книжки, диплому та довідки, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що періодом який підлягає зарахуванню до трудового стажу позивача є з 01.09.1985 по 28.11.1988 та з 27.08.1989 по 22.06.1992, оскільки він внесений на підставі відповідних наказів учбового закладу.
Крім того, слід зауважити, що на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивачки, які дають їй право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця, в цьому випадку на навчальний заклад.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 справа № 440/4164/23.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1985 р. по 28.11.1988 р. та з 27.08.1989 р. по 22.06.1992 р. в Ленінградському санітарно-гігієнічному медичному інституті, що вказує на обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.