Справа № 240/13778/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
21 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,
у липні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коростишівземінвест» (ТОВ «Коростишівземінвест») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Житомирській області (ГУ ДПС в Житомирській області) в якому просило:
-визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2024 № 00010570703, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 353725 грн;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2024 № 00010590703, яким застосована штрафна санкція у розмірі 3400 грн.
19 грудня 2024 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками ГУ ДПС у Житомирській області у період з 07.12.2023 по 15.12.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Коростишівземінвест» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2023 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 22.12.2023 № 21534/06-30-07-03/35904775.
У ході проведеної перевірки встановлені порушення, зокрема:
- п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Коростишівземінвест» завищено суму від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 353725 грн;
- пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок нескладання та нереєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 60296 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Житомирській області винесено податкові повідомлення-рішення:
-від 17.01.2024 № 00010570703, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 353725 грн;
- від 17.01.2024 № 00010590703, яким застосована штрафна санкція у розмірі 3400 грн за нескладену та незареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на податкове зобов'язання за жовтень 2023 року на суму ПДВ в розмірі 3400 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до Житомирського окружного адміністративного суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.
Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
-дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Так, п. 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
Тобто, з аналізу вищезазначених правових нормі слідує, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися у випадках передбачених підпунктами п. 198.5 ст. 198 ПК України.
Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Так, у ході проведення перевірки встановлено, що згідно первинних документів, згідно яких обліковується робота та списання пального на сільськогосподарську техніку, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 здійснено списання дизельного палива у загальній кількості 7930 літрів на загальну суму 301481,15 грн. ТОВ "Коростишівземінвест" використовувало в своїй господарській діяльності зернозбиральні комбайни, які були придбані в липні 2023 у підприємства ТОВ «Горинь Агро» та введені в експлуатацію 31.07.2023. При цьому, дана сільськогосподарська техніка згідно реєстраційних документів фактично залишилась у власності продавця - ТОВ «Горинь Агро», а ТОВ "Коростишівземінвест" не є власником даних комбайнів. Таким чином, підприємством здійснювалось списання пального на комбайни, які у періоді такого списання дизпалива ще не були зареєстровані ТОВ "Коростишівземінвест" в Держподспоживслужбі відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 № 694 «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів».
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Факт придбання ТОВ «Коростишівземінвест» у ТОВ «Горинь Агро» сільськогосподарської техніки підтверджується:
-договором № 14/07/23 ОЗ від 14.07.2023;
- додатком 1 до цього договору, яким визначено перелік майна, що передається у власність від продавця до Покупця (комбайни зернозбиральні Case AF-2388, д/н НОМЕР_1 , Case AF-2388 д/н НОМЕР_2 , Case-2388 AF2388 д/н НОМЕР_3 ;
- видатковими накладними № 2 від 15.07.2023, № 3 від 22.07.2023, № 5 від 23.07.2023;
- актами приймання-передачі від 15.07.2023 (Case AF-2388 д/н НОМЕР_1 ), від 22.07.2023 (Case AF-2388 д/н НОМЕР_2 ), від 23.07.2023 (Case-2388 AF2388 д/н НОМЕР_3 );
- карткою рахунку 1523 за липень 2023 року;
- карткою рахунку 104 за липень-жовтень 2023 року.
Як вже зазначалось вище, за наявності належним чином оформлених первинних документів, при реальному виконання господарської операції, за умови настання першої події та складання і реєстрації постачальником податкової накладної, покупець має право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту такого податку.
Також, відповідно до приписів Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 № 694, він визначає процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації (далі реєстрація) та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (далі машини), здійснення інших заходів, пов'язаних з реєстрацією та веденням обліку машин, та застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про адміністративну процедуру».
Згідно п. 3 цього Порядку власники, крім суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 5 пункту 8 цього Порядку, зобов'язані зареєструвати в територіальному органі Держпродспоживслужби машину протягом 10 діб від дня придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації. Строк реєстрації може бути продовжений територіальним органом Держпродспоживслужби у разі неможливості власника своєчасно її провести у зв'язку з хворобою, відрядженням чи з інших причин.
Пунктом 4 зазначеного Порядку закріплено, що машина реєструється протягом семи днів на підставі зареєстрованої в установленому порядку державним інспектором заяви власника або уповноваженої ним особи у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі.
При цьому, одним з документів, що додаються до заяви, документ, що підтверджують право власності або правомірність використання машини.
Тобто, державній реєстрації підлягає не право власності на рухомий об'єкт, а сам транспортний засіб, який саме його власник повинен подати (представити) на державну реєстрацію. Таким чином, не будучи власником транспортного засобу, особа не зможе зареєструвати (перереєструвати) транспортний засіб в Держтехнагляді.
Враховуючи те, що положення податкового законодавства не ставлять у залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит з виконанням таким платником покладеного на нього обов'язку по реєстрації належних йому машин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про помилковість висновку контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на 353725,00 грн.
Крім того, із матеріалів справи встановлено, що зернозбиральний комбайн CASE AF-2388, державний номер НОМЕР_1 , та зернозбиральний комбайн CASE AF-2388, державний номер НОМЕР_2 , введені в експлуатацію згідно акту введення від 31.07.2023 №ФК 300000016 на підставі наказу від 31.07.203 № 17/03-03.
Так, згідно статистичної звітності за формою 37-СГ (місячна) «Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур (реєстраційний № 9002363121) станом на 01.11.2023 (за жовтень 2023 року) позивач здійснював заходи по збору сільськогосподарської продукції.
Факт заправки та експлуатації комбайна Case AF-2388, д/н НОМЕР_1 , підтверджується подорожніми листами трактора №№ 0110/2 від 01.10.2023, 0210/4 від 02.10.2023, 0410 від 03.10.2023, 0610/5 від 06.10.2023, 1010/2 від 10.10.2023, 1110/1 від 11.10.2023, 1410/8 від 14.10.2023, 1810/6 від 18.10.2023, 1910/6 від 19.10.2023, 5/22.10 від 22.10.2023, 2310/4 від 23.10.2023, 2410/1 від 24.10.2023, 30/10/4 від 30.10.2023, 31/10/1 від 31.10.2023.
Факт заправки та експлуатації комбайна Case AF-2388, д/н НОМЕР_2 , підтверджується подорожніми листами трактора №№ 0110/3 від 01.10.2023, б/н від 03.10.2023, 04.10/7 від 04.10.2023, 0510/2 від 05.10.2023, 0610/10 від 06.10.2023, 9-10/6 від 09.10.2023, 10.10/1 від 10.10.2023, 11.10/2 від 11.10.2023, 1210/6 від 12.10.2023, 1310/8 від 13.10.2023, 1410/5 від 14.10.2023, б/н від 17.10.2023, 1810/7 від 18.10.2023, 1910/1 від 19.10.2023, 4/2210 від 22.10.2023, б/н від 23.10.2023, 2410/3 від 24.10.2023, 2910/16 від 29.10.2023, 3010/5 від 30.10.2023, 3110/2 від 31.10.2023.
Таким чином, використання дизельного пального з метою заправки власних комбайнів, які використовувалися з метою здійснення основного виду господарської діяльності, спростовує твердження відповідача про використання такого у операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в позивача відсутній обов'язок щодо складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями зі списання дизельного палива на комбайни.
Крім того, у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа № 240/7064/24 за позовом ТОВ «Коростишівземінвест» до ГУ ДПС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за наслідками проведеної ним перевірки щодо дотримання ТОВ «Коростишівземінвест» податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету по декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року. Вказаний спір вирішений рішенням від 19.06.2024, яке набрало законної сили 17.10.2024.
При цьому, висновки суду у рішенні від 19.06.2024 у справі № 240/7064/24 є повністю релевантними до справи, що розглядається, оскільки стосується тих же суб'єктів та фактично аналогічних правовідносин, відмінним при цьому є лише період. Крім того, стороною позивача до матеріалів справи долучено ті ж докази, які стали підставою для ухвалення судом рішення від 19.06.2024 у справі №240/7064/24.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 17.01.2024 №00010570703, №00010590703 є протиправним та підлягають скасуванню.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.