Справа № 560/13487/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
20 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позову зазначив, що має достатній та необхідний стаж роботи, що дає йому право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а тому відмова відповідача у призначенні такої пенсії у зв'язку з неможливістю зарахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу по Списку № 2 є незмістовною, оскільки у трудовій книзі щодо вказаних періодів роботи наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. За викладених обставин просить задовольнити позов.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи періоди його роботи з 22.08.1992 по 15.05.1995, з 01.01.1993 по 31.01.1993, з 01.04.1994 по 31.05.1994, з 01.09.1995 по 31.10.1995, з 01.02.1996 по 30.06.1996, з 01.09.1996 по 31.01.1997, з 01.03.1997 по 31.05.1997, з 01.09.1997 по 31.03.1998, з 01.06.1998 по 31.10.1998, з 01.12.1998 по 31.12.1998, з 01.03.1999 по 02.09.2004 за професією електрозварювальника ручного зварювання у Хмельницькому спеціалізованому управлінні “Стальконструкція» №129 (дочірнє підприємство Хмельницьке спеціалізоване управління “Стальконструкція» №129 ВАТ “Центростальконструкція»);
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №222030019610 від 03.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 22.08.1992 по 15.05.1995, з 01.01.1993 по 31.01.1993, з 01.04.1994 по 31.05.1994, з 01.09.1995 по 31.10.1995, з 01.02.1996 по 30.06.1996, з 01.09.1996 по 31.01.1997, з 01.03.1997 по 31.05.1997, з 01.09.1997 по 31.03.1998, з 01.06.1998 по 31.10.1998, з 01.12.1998 по 31.12.1998, з 01.03.1999 по 02.09.2004 за професією електрозварювальника ручного зварювання у Хмельницькому спеціалізованому управлінні “Стальконструкція» №129 (дочірнє підприємство Хмельницьке спеціалізоване управління “Стальконструкція» №129 ВАТ “Центростальконструкція»);
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2, з врахуванням висновків суду щодо зарахування до стажу позивача періоду його роботи з 22.08.1992 по 15.05.1995, з 01.01.1993 по 31.01.1993, з 01.04.1994 по 31.05.1994, з 01.09.1995 по 31.10.1995, з 01.02.1996 по 30.06.1996, з 01.09.1996 по 31.01.1997, з 01.03.1997 по 31.05.1997, з 01.09.1997 по 31.03.1998, з 01.06.1998 по 31.10.1998, з 01.12.1998 по 31.12.1998, з 01.03.1999 по 02.09.2004 за професією електрозварювальника ручного зварювання у Хмельницькому спеціалізованому управлінні “Стальконструкція» №129 (дочірнє підприємство Хмельницьке спеціалізоване управління “Стальконструкція» №129 ВАТ “Центростальконструкція»).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь позивача судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2.
Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянуто заяву ОСОБА_1 , 1967 року народження, про підтвердження стажу роботи з 26.10.1990 по 02.09.2004 - електрозварником у Хмельницькому спеціалізованому управлінні “Стальконструкція» №129, згодом дочірнє підприємство Хмельницьке спеціалізоване управління “Стальконструкція» №129 ВАТ “Центростальконструкція», яке згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ліквідоване у зв'язку з банкрутством.
Комісією рішенням від 22.12.2022 №11 зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 26.10.1990 по 21.08.1992, з 16.05.1995 по 31.08.1995, з 01.11.1995 по 31.01.1996, з 01.07.1996 по 31.08.1996, з 01.02.1997 по 28.02.1997, з 01.06.1997 по 31.08.1997, з 01.04.1998 по 31.05.1998, з 01.11.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 28.02.1999 відповідно до розділу ХХХІІІ “Загальні професії» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Комісією відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу роботи за Списком №2 періодів роботи: з 01.01.1993 по 31.01.1993, з 01.04.1994 по 31.05.1994, з 01.09.1995 по 31.10.1995, з 01.02.1996 по 30.06.1996, з 01.09.1996 по 31.01.1997, з 01.03.1997 по 31.05.1997, з 01.09.1997 по 31.03.1998, з 01.06.1998 по 31.10.1998, з 01.12.1998 по 31.12.1998, з 01.03.1999 по 02.09.2004, оскільки відсутнє нарахування заробітної плати; з 22.08.1992 по 15.05.1995, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць.
Відтак пільговий стаж роботи, підтверджений рішенням Комісії, становить 3 роки 1 місяць 13 днів.
Страховий стаж позивача відповідно до наданих документів, рішення Комісії та відповідно до сплати страхових внесків, становить 32 роки 2 місяці 6 днів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №222030019610 від 03.01.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.01.2023 № 2200-0312-8/4334.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 мають працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно зі статтею ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно із пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Згідно правового висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 рок у справі № 520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
При визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
На період роботи позивача був чинним список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, у якому в розділі XXXIII «Загальні професії» значилась посада - «Електрозварники ручного зварювання».
Верховний Суд у постановах від 21.11.2018 у справі № 750/11115/16-а, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17 та у справі № 127/16245/17 дійшов висновку, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.
Отже, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність незарахування до стажу позивача періоду роботи з 22.08.1992 по 15.05.1995 через відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць.
Щодо висновків органу Пенсійного фонду про незарахування періодів роботи з 01.01.1993 по 31.01.1993, з 01.04.1994 по 31.05.1994, з 01.09.1995 по 31.10.1995, з 01.02.1996 по 30.06.1996, з 01.09.1996 по 31.01.1997, з 01.03.1997 по 31.05.1997, з 01.09.1997 по 31.03.1998, з 01.06.1998 по 31.10.1998, з 01.12.1998 по 31.12.1998, з 01.03.1999 по 02.09.2004, оскільки відсутнє нарахування заробітної плати, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відсутність даних про заробітну плату не є підставою для незарахування періодів роботи до трудового стажу, оскільки стаж зараховується за фактом трудової діяльності, а не залежно від розміру зарплати.
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 26.10.1990 по 02.09.2004 працював електрозварником ручного зварювання на Хмельницькому СУ «Стальконструкція» №129, яке згодом було перейменовано у ДП Хмельницьке СУ «Стальконструкція» №129.
Відповідно до матеріалів справи органом Пенсійного фонду не ставить під сумнів записи у трудовій книжці.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв'язку з невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов'язків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв'язку з невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов'язків.
Отже, працівник (застрахована особа) не повинен нести негативні наслідки за невиконання роботодавцем обов'язку зі сплати внесків; відсутність відомостей у реєстрі чи заборгованість страхувальника не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, якщо факт трудових відносин та виконання роботи підтверджені належними доказами (трудова книжка, накази, довідки, платіжні та облікові документи, дані перевірок тощо).
Враховуючи викладене вище колегія суддів зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить відомості про період роботи позивача з 26.10.1990 по 02.09.2004, то є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до стажу позивача періоду роботи з 01.01.1993 по 31.01.1993, з 01.04.1994 по 31.05.1994, з 01.09.1995 по 31.10.1995, з 01.02.1996 по 30.06.1996, з 01.09.1996 по 31.01.1997, з 01.03.1997 по 31.05.1997, з 01.09.1997 по 31.03.1998, з 01.06.1998 по 31.10.1998, з 01.12.1998 по 31.12.1998, з 01.03.1999 по 02.09.2004 за професією електрозварювальника ручного зварювання у Хмельницькому спеціалізованому управлінні “Стальконструкція» №129 (дочірнє підприємство Хмельницьке спеціалізоване управління “Стальконструкція» №129 ВАТ “Центростальконструкція»).
Відповідно до ч..2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і компетенції останнього, тому втручання в таку діяльність є формою втручання в повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з Списком №2, з врахуванням висновків суду.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.