Справа № 204/9555/25
Провадження № 3/204/2322/25
08 жовтня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Приваліхіна А.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що мешкає у кв. АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
09 вересня 2025 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла справа про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2025 року справу передано у моє провадження.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 441923 від 02 вересня 2025 року зазначено, що 02 вересня 2025 року о 23 годині 28 хвилин на пр. Івана Мазепи, 56 у м. Дніпрі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці, вираження тремтіння рук, порушення мови. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
24 вересня 2025 року на адресу суду надійшли письмові заперечення адвоката Черненкова Д.В. на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 441923 від 02 вересня 2025 року (а. с. 17-20), в яких він зазначає, що викладені у протоколі обставини не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, у запереченнях зазначає, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом тверезим, жодних ознак сп'яніння не мав, що підтверджується висновком КП «ДБКЛПД» ДОР № 195 від 03 вересня 2025 року, який доданий до пояснень. Вказує, що протокол складено з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки жодних підстав вважати, що ОСОБА_1 був у стані сп'яніння працівники поліції не мали, а запропонували йому пройти такий огляд виключно для того, щоб затримати водія для доставки до ТЦК та СП. Стверджує, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за порушення ПДР, у зв'язку з чим відносно нього була винесена відповідна постанова. Після цього йому було повідомлено про те, що він перебуває в розшуку ТЦК та СП, у зв'язку з чим його намагалися затримати та доставити до ТЦК та СП, але невдало. Вважає, що ймовірно для затягнення часу, з метою передачі водія в «руки» ТЦК та СП йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, за надуманими ознаками. Стверджує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, але побоюючись за своє життя, відмовився їхати на службовому транспорті працівників поліції. Вказане працівник поліції сприйняв за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Натомість, вважає, що відсутність фактичної відмови від такого проходження з об'єктивних обставин, та безпосереднє самостійне проходження ОСОБА_1 такого огляду в медичному закладі у порядку визначеному чинним законодавством України, з підтвердженням того, що він не перебував у стані будь-якого сп'яніння, свідчить про безпідставність складання працівниками поліції вказаного протоколу. Тому прохає суд, провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
08 жовтня 2025 року на адресу суду надійшли додаткові заперечення адвоката Черненкова Д.В. (а. с. 26-28), в яких він зазначає про те, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 441923 від 02 вересня 2025 року відеозапис з бодікамери № 470242 починається з розгляду працівником поліції адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за порушення ПДР о 23:30:41, а відеозапис з бодікамери № 470149 розпочинається пізніше о 23:43:45, але не дивлячись не це, з їх змісту чітко вбачається, як працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 про те, що він знаходиться у розшуку ТЦК та СП, погрожують йому ТЦК та СП, при цьому обговорюють як будуть його затримувати, коли він вийде з автомобіля, а коли спроба його затримати виявляється невдалою, пропонують йому пройти огляд на стан сп'яніння. Вважає, що з відеозапису чітко вбачається, що поведінка ОСОБА_1 як раз відповідає тій обстановці, яка склалася за результатами суперечки між ним та патрульними; його мова чітка, відсутні будь-які порушення; а виражене тремтіння пальців рук - взагалі не перевірялося інспектором поліції. Звертає увагу на те, що не дивлячись на протиправні дії працівників поліції, ОСОБА_1 жодного разу не відмовився від проходження огляду у визначеному законом порядку, а побоюючись за власне життя, лише намагався з'ясувати можливість його доставлення до медичного засобу в інший спосіб ніж на транспорті працівників поліції. Вказує, що працівники поліції нічого ОСОБА_1 не роз'яснювали, весь час його перебивали та звинувачували в тому, що він їх не слухає, а коли останній погодився їхати з ними, то йому відповіли, що вже ніхто нікуди не їде.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, доходжу наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Нормами ст. ст. 245, 280 КУпАП визначено, що під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, що уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, перелік яких визначено у ст. 255 КУпАП України.
Статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння або відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на зазначений стан.
Приписами ч. ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зрушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічними можливостями транспортного засобу.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Однак матеріали справи доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 не містять, оскільки відеозапис розпочинається з того, як працівник поліції разом з ОСОБА_1 спілкується біля машини зазначаючи про те, що зараз відносно нього буде розглядатися адміністративна справа за порушення ним правил дорожнього руху, але такий розгляд не проводить, а відразу питає останнього чи готовий той пройти огляд на стан сп'яніння, не зазначаючи ані підстав зупинки чи порушення правил дорожнього руху останнім, ані встановлення у нього ознак сп'яніння.
Крім того, суд зазначає, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Згідно з вимогами п. п. 3, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року (далі за текстом Порядок), огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена наказом МВС №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці, вираження тремтіння рук, порушення мови.
Натомість, відеозапис з бодікамери № 470149, 470242, що долучений до матеріалів справи, не містить даних, що працівниками поліції встановлено ознаки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, що свідчили б про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння.
Крім того, приписами ч. ч. 2-4 ст. 266 КУпАП визначено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Згідно з вимогами п. п. 3, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року (далі за текстом Порядок), огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я.
Натомість, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що свідки «не залучалися».
Приписами п. 6 розділу 1 вищевказаної Інструкції визначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до вимог п. 3 розділу 2 даної Інструкції, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно з вимогами п. 4 розділу 2 цієї Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Приписами п. 5 розділу 2 цієї Інструкції визначено, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Пунктом 10 розділу 2 вказаної Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейськими, зазначаються в акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейськими, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З відеозапису з бодікамер поліцейських вбачається, що останніми не було встановлено у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, які стали підставою для проведення відповідного огляду на такий стан сп'яніння.
Також, з вказаного відеозапису не вбачається, що працівниками поліції було дотримано вимоги чинного законодавства щодо роз'яснення ОСОБА_1 його прав, а також роз'яснення останньому наслідків за відмову від проходження огляду на такий стан сп'яніння, оскільки він містить лише дані щодо пропозиції поліцейського ОСОБА_1 пройти такий огляд.
Натомість, даний відеозапис засвідчує те, що працівники поліції після наче б то розгляду (а насправді замість розгляду) справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 з підстав порушення ним правил дорожнього руху, повідомляють останньому, що він перебуває у розшуку по ТЦК та СП, погрожують їх викликати, при цьому, намагаючись його затримати (одночасно обговорюючи між собою можливість застосування до нього спецзасобів - кайданів, 15 хвилина та далі), а коли їх спроба зазнає невдачі, то починають встановлювати у нього ознаки наркотичного сп'яніння (поведінка, яка не відповідає обстановці, вираження тремтіння рук, порушення мови).
Суд зазначає, що встановлені працівниками поліції у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння, спростовуються цим самим же відеозаписом з їх бодікамер 470149 та 470242, з якого вбачається адекватність поведінки ОСОБА_1 , чіткість його вимови та відсутність у нього тремтіння пальців рук.
Разом з цим, з указаного відеозапису вбачається, що дійсно ОСОБА_1 жодного разу не відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, був готовий пройти його в медичному закладі, та навіть не дивлячись на погрози працівників поліції затримати та доставити його до ТЦК та СП, він в подальшому погодився проїхати з ними до медичного закладу, натомість працівниками поліції, ще до початку процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення (цього протоколу) йому було відмовлено, при цьому зазначивши: «уже ніхто нікуди не їде..», 15 хвилина та далі.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що працівники поліції вчинили всі дії задля того, аби за будь-яких підстав скласти даний протокол про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд зауважує, що вказаний відеозапис не відображає відомостей про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а лише фіксує послідовність дій поліцейських щодо його оформлення.
Разом з цим, Верховний Суд у своїй постанові від 08 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а вказав на те, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.
Приписами ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Також, зазначено, що при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Натомість, з відеозапису нагрудної бодікамери працівників поліції № 470149, 470242 вбачається, що останніми навіть не пропонувалося ОСОБА_1 надати такі пояснення, що свідчить про порушення поліцейськими приписів ст. 256 КУпАП щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Вимогами ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, що уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, перелік яких визначено у ст. 255 КУпАП України.
Однак, об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив дане правопорушення, матеріали справи не містять; доданий рапорт інспектора УПП в Дніпропетровській області, не може бути єдиними доказами факту правопорушення.
Натомість, висновком КП «ДБКЛПД» ДОР № 195 від 03 вересня 2025 року спростовано обставини перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про виконання поліцейськими вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом у разі, як викладено в протоколі, встановлення ними ознак наркотичного сп'яніння.
Так, згідно з вимогами ч. ч. 3,4 ст. 265-2 КУпАП, транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.
Відповідно до вимог статті 265-2 КУпАП та Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення.
Зберігання та видача автомобілів, тимчасово затриманих працівниками ДАІ за вчинення адміністративних правопорушень, проводиться на підставі та відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102. Вказані дії не були виконані працівниками поліції.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені норми законодавства та правові позиції закріплюють те, що особа не вважається винною доти, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Вимогами ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, що уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, перелік яких визначено у ст. 255 КУпАП України.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу органу правосуддя, як незалежного арбітра, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia", рішення від 30.05.2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає те, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Згідно із приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сукупність вказаних обставин свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дані, що викладено в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені в повній мірі належними і допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд позбавлений можливості за відсутності належних, об'єктивних та допустимих доказів, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, встановити винність чи невинність особи у вчинені адміністративного правопорушення, у зв'язку із чим, відповідно до положень ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130, 247, 266, 268, 283-285, 287, 289 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим, протягом 10 днів зо дня винесення постанови.
Суддя А.І. Приваліхіна