Справа № 204/7295/24
Провадження № 2/204/296/25
(з а о ч н е)
23 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суду міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
представника відповідача - Ревякіної Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, про визнання спадщини відумерлою та передачу її у комунальну власність, -
29 липня 2024 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , визначивши третьою особою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., із вимогою про визнання спадщини відумерлою та передачу її у комунальну власність (а. с. 2-5, 26-29).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з листа КП «ДМБТІ» ДМР від 16 листопада 2022 року № 8881 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 19 квітня 1995 року, що видано Виробничим об'єднанням Південний машинобудівний завод, згідно розпорядження № 628-95, та зареєстрованого КП «ДМБТІ» в реєстрову книгу № 165п за реєстровим № 11, належала ОСОБА_2 . З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 1272 від 22 червня 2022 року, виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після її смерті відкрилась спадщина на вищевказану квартиру. Вказано, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року у справі № 204/9606/23 в задоволенні заяви ДМР про визнання спадщини відумерлою відмовлено, зокрема з тих підстав, що після смерті ОСОБА_2 відкрито дві спадкові справи (приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. 15 липня 2022 року заведена спадкова справа № 69478073, а 23 вересня 2022 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазур Я.В. заведена спадкова справа № 69719836) та наявний спадкоємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в свою чергу свідчить про існування спору між спадкоємцем та Дніпровською міською радою щодо права власності на спадкове майно. Водночас зазначено, що спадкодавець була самотньою, законні спадкоємці за заповітом та за законом відсутні. Вказано, що згідно з інформацією, що міститься у повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 відомості про померлу зазначені згідно лікарського свідоцтва про смерть № 1183/НЕ від 13 червня 2022 року, що видане КЗ « ДОБ СМЕ» ДОР. Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання не видано. Паспорт померлої не здано. Графи 5, 9, 10 стосовно громадянства, місце народження, місце проживання та паспорта або паспортного документа не заповнені, документально не підтверджені, адреса проживання заявника не зазначені документально не підтверджена. Крім того, зазначено, що на гарячу лінію голови Дніпропетровської ОДА звернулась, ОСОБА_3 , яка зазначила, що в спірній квартирі ніхто не проживає, власниця померла, квартира знаходиться в занедбаному стані. Вважає, що оскільки свідоцтво про право на спадщину законом на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 відповідачкою не оформлено, то вона спадщину належним чином не прийняла, а отже у позивача наявні правові підстави, передбачені положеннями статті 1277 ЦК України, для визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_2 . Прохає суд, визнати відумерлою спадщину, що складається з квартири АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати її y комунальну власність Дніпровської міської територіальної громади.
Ухвалою суду від 02 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 39 та на звороті).
12 серпня 2024 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 02 серпня 2024 року, позивачем усунуто (а. с. 41-45).
Ухвалою суду від 18 жовтня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 14 годину 30 хвилин 05 грудня 2024 року (а. с. 55 та на звороті).
Протокольною ухвалою суду від 09 вересня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 148-150).
У судовому засіданні представниця позивача - ОСОБА_4 , позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала суд їх задовольнити, обґрунтування надала аналогічні тексту позовної заяви.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, місце та час розгляду справи (а. с. 164), у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а. с. 10- 11).
За життя ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 квітня 1995 року, виданого Виробничим об'єднанням Південний машинобудівний завод, згідно з розпорядженням за № 628-95, зареєстровано КП «ДМБТІ» в реєстрову книгу №165п за реєстровим № 11, належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю КП «ДМБТІ'ДМР від 16 листопада 2022 року № 8881 (а. с. 8).
Після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
15 липня 2022 року ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., із заявою про прийняття спадщини після смерті її двоюрідної тітки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 67).
З листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 2/5-200 від 31 січня 2024 року (а. с. 15 на звороті) та копії облікових карток зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 , за формою «А» та «Б» (а. с. 13 на звороті -14 та на звороті) убачається, що ОСОБА_2 у вказаній квартирі була зареєстрована одна.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року у справі № 204/9606/23 (провадження №2-о/204/72/24) у задоволенні заяви ДМР про визнання спадщини відумерлою відмовлено (а. с. 31-33).
Так, зі змісту вказаного рішення вбачається, що на виконання ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року Третя Дніпровська державна нотаріальна контора листом № 305301-16 від 01 листопада 2023 року повідомила суд, що із заявою про відмову/прийняття, видачу спадщини після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 не відкривалась та свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом не видавались.
З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 69485452 від 15 липня 2022 року (а. с. 78) вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., за заявою ОСОБА_1 , 15 липня 2022 року заведена спадкова справа № 30/2022 (в реєстрі № 69478073).
В свою чергу, з відповіді приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазур Я.В. від 04 липня 2025 року № 173/01-16 (а. с. 137) убачається, що 23 вересня 2022 року останнім заведено спадкову справу № 33/2022 (у реєстрі № 69719836) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З відповіді Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 7/11-363 від 18 лютого 2025 року (а. с. 147) убачається, що актові записи про смерть щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлені.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з приписами ст. ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Приписами ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Так, нормами ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
В свою чергу, приписами ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпровська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Згідно з вимогами п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України, однією з підстав припинення права власності є смерть власника.
Таким чином, обов'язковою умовою для визнання спадщини відумерлою є відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або усунення таких спадкоємців від права на спадкування, або відмова спадкоємців від прийняття спадщини чи факт її неприйняття такими особами.
Так, звертаючись з вказаним позовом до суду позивач посилався на те, що оскільки свідоцтво про право на спадщину законом на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , відповідачкою не оформлено, то вона спадщину належним чином не прийняла, а отже у позивача наявні правові підстави, передбачені положеннями статті 1277 ЦК України, для визнання спадщини відумерлою відповідачка.
Однак суд не може погодитися з указаними доводами позивача, з огляду на наступне.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після завершення шести місяців з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті особи у випадках, встановлених пунктом 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу, або не раніше строків, встановлених у частині другій статті 1270, статті 1276 Кодексу.
Водночас, суд зазначає, що приписами ч. 3 ст. 1296 ЦК України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Більш того, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.
Таким чином доводи позивача про те, що відповідачка належним чином не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , є необґрунтованими та такими, що спростовані матеріалами справи.
З огляду на викладене, враховуючи те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_1 , із заявою про прийняття якої до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кельтейгіссер О.М. звернулася ОСОБА_1 , та за якою відповідно нотаріусом відкрито спадкову справу № 69478073, що в свою чергу свідчить про наявність спадкоємиці після смерті ОСОБА_5 , яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а зважаючи на те, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена, тим більш, що актового запису про смерть спадкоємиці померлої, тобто відповідачки, немає, суд дійшов переконливого висновку про відсутність підстав для визнання спадщини відумерлою, а відтак про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір не відшкодовується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 280-288, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького 75; ЄДРПОУ 26510514) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна ( АДРЕСА_3 ), про визнання спадщини відумерлою та передачу її у комунальну власність - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівський районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачки протягом двадцяти днів зо дня отримання нею копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна