Справа № 204/4479/25
Провадження № 2/204/2718/25
(заочне)
08 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
24 квітня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути із нього заборгованість за кредитним договором № 498517-КС-003 від 28 травня 2024 року у сумі 48902 гривні, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15730 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 32367 гривень 30 копійок та суми прострочених платежів за комісією - 804 гривні 70 копійок (а. с. 1-10).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 28 травня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 498517-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Позивач 28 травня 2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 498517-КС-003 про надання кредиту, яку 28 травня 2024 року відповідач, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 498517-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направило відповідачу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2679, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 28 травня 2024 року між сторонами було укладено Договір № 498517-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15184513 процентів за кожен день користування кредитом. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 16000 гривень шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 498517-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 498517-КС-003 Позичальника, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 498517-КС-003 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором на загальну суму 7210 гривень, таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Тому, станом на 31 березня 2024 року утворилась заборгованість за Договором № 498517-КС-003 про надання кредиту, в розмірі 48902 гривні, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15730 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 32367 гривень 30 копійок та суми прострочених платежів за комісією - 804 гривні 70 копійок, яку позивач прохає суд стягнути з відповідача разом із судовим витратами по справі у сумі 2422 гривні 40 копійок.
Ухвалою суду від 26 травня 2025 року справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 69), копія якої надіслана учасникам справи 26 травня 2025 року.
02 липня 2025 року ухвалою суду у справі було здійснено перехід із спрощеного позовного провадження без виклику сторін до спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначене судове засідання на 18 серпня 2025 року (а. с. 76).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві з поміж іншого не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності (а. с. 9), не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 133), в матеріалах справи міститься заява відповідача про неможливу присутність у судовому засіданні, оскільки він перебуває у лавах ЗСУ (а. с. 90), однак заяви про розгляд справи за його відсутності або відзиву на позовну заяву відповідачем надано не було.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 28 травня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 498517-КС-003 про надання кредиту (а. с. 27-31 та на звороті).
28 травня 2024 року ОСОБА_1 , прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 498517-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а. с. 35-39 та на звороті).
28 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір
№ 498517-КС-003 про надання кредиту (а. с. 20-24 та на звороті).
Так, судом встановлено, що зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2679, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті (а. с. 34)), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 28 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 498517-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Крім того, судом встановлено, що сторонами було погоджено та підписано Паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація обов'язкова для ознайомлення позичальником (а. с. 17-19).
Відповідно до вимог п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 16000 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
За умовами п. 2.3-2.11 вказаного договору, позивачем надано кредит відповідачці строком на 24 тижні, зі сплатою: стандартної фіксованої процентної ставки у розмірі 1,50000000 процентів за кожен день користування кредитом; заниженої фіксованої процентної ставки у розмірі 1.15184513 процентів за кожен день користування кредитом; комісії за надання кредиту у сумі 2400 гривень; орієнтовною загальною вартістю кредиту 47438 гривень 52 копійки, загальні витрати за кредитом 31438 гривень 52 копійки, орієнтованою реальною річною процентною ставкою 19703,58% та денною процентною ставкою 1,16%. Строк дії договору до 12 листопада 2024 року.
Пунктом 3.2.3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 16000 гривень шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті (а. с. 34)), що підтверджується відповідною довідкою ТОВ «ПрофітГід» (а. с. 40).
До теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором № 498517-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав.
Відповідно до наданого позивачем Розрахунку заборгованості за Договором № 498517-КС-003 відповідач станом на 31 березня 2025 року має заборгованість в розмірі 48902 гривні, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15730 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 32367 гривень 30 копійок та суми прострочених платежів за комісією - 804 гривні 70 копійок (а. с. 14-15 та на звороті).
Згідно із довідкою про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 498517-КС-003, відповідач станом на 01 квітня 2025 року має заборгованість в розмірі 48902 гривні, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15730 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 32367 гривень 30 копійок та суми прострочених платежів за комісією - 804 гривні 70 копійок (а. с. 16).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;
Як убачається зі змісту кредитного договору № 498517-КС-003 від 28 травня 2024 року сторони узгодили те, що його підписання буде в електронному вигляді, в даному випадку шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-2679, що були відправлені 28 травня 2024 року на телефон відповідача НОМЕР_1 та введений останнім 28 травня 2024 року (а. с. 24 на звороті).
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що вказаний кредитний договір ним був підписаний в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а отже останній погодився зі всіма умовами та правилами даних договорів, умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пенею, відсотками за користування кредитними коштами.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при винесені рішення суд керується розрахунком позивача.
З розрахунку убачається, що після укладення договору ОСОБА_1 користувалася наданими банком кредитними коштами, та здійснював періодичне погашення за вказаним кредитним договором (залом сплачено 7210 гривень), проте, допустив систематичне прострочення погашення заборгованості по кредиту, отже заборгованість винесена на прострочку.
Крім того, долучена до позову візуальна форма послідовності дій Клієнта - ОСОБА_1 (а. с. 32-33) вказує, що відповідач самостійно через веб-сайт Кредитодавця www.bizpozyka.com шляхом введення номеру телефону ідентифікувався в Інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) та зайшов Особистий кабінет, де подав Заявку на отримання кредиту, а позивач відправив смс-повідомлення на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора, яким відповідач скористався та підписав договір.
Факт користування відповідачем кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачем належними доказами. Матеріали справи не містять даних щодо незаконного зняття коштів з використанням кредитної картки та незаконну видачу кредитної карти на ім'я ОСОБА_1 третім особам.
Натомість, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що під час укладення спірного кредитного договору з позивачем ним було пройдено верифікацію шляхом його фотофіксації з паспортом в руках (а. с. 62 на звороті).
Крім того, згідно з Анкетою клієнта та Прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти договір Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок НОМЕР_2 належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу (а. с. 34, 35-39).
Більш того, відповідно до звіту по транзакціям власника рахунку та картки ОСОБА_1 , а також виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 28 травня 2024 року по 12 листопада 2024 року, які були надані до суду головним фахівцем Відділу обробки запитів контролюючих органів Управління супроводження контрольно-операційної діяльності Мережі Центру операційної підтримки АТ «ПУМБ» Решетніковою В. в електронній формі на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 18 вересня 2025 року, картка № НОМЕР_2 дійсно належить ОСОБА_1 та 28 травня 2024 року на його рахунок було здійснено перерахування 16000 гривень (а. с. 134).
Отже, доказом фактів встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, користування відповідачем кредитними коштами є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач виконав у повному обсязі вимоги закону щодо ознайомлення позичальника із паспортами споживчого кредиту, в яких вказані умови кредитування, що в свою чергу підтверджено відповідним підписом відповідача при цьому останній, після укладення договору користувався наданими позивачем кредитними коштами, здійснював часткове погашення заборгованості за наданим кредитом, проте допустив систематичне прострочення погашення заборгованості по кредиту, у зв'язку з чим станом на 01 квітня 2025 року має перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 48902 гривні, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15730 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 32367 гривень 30 копійок та суми прострочених платежів за комісією - 804 гривні 70 копійок.
Суд зазначає, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким позивачем було надано відповідачу грошові кошти у розмірі 16000 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит, однак останній умови договору належним чином не виконує, а відтак право позивача порушено, та підлягає захисту у судовому порядку, яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідач заявлені позивачем вимоги не спростував.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за кредитним договором № 498517-КС-003 від 28 травня 2024 року в сумі 48902 гривні, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15730 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 32367 гривень 30 копійок та суми прострочених платежів за комісією - 804 гривні 70 копійок.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором
№ 498517-КС-003 від 28 травня 2024 року в сумі 48902 гривні, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15730 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 32367 гривень 30 копійок та суми прострочених платежів за комісією - 804 гривні 70 копійок.
Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 498517-КС-003 від 28 травня 2024 року в сумі 48902 (сорок вісім тисяч дев'ятсот дві) гривні, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15730 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять) гривень; суми прострочених платежів по процентах - 32367 (тридцять дві тисячі триста шістдесят сім) гривень 30 (тридцять) копійок та суми прострочених платежів за комісією - 804 (вісімсот чотири) гривні 70 (сімдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна