Справа № 204/1117/25
Провадження № 1-кп/204/674/25
22 жовтня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, з приміщення зали судових засідань кримінальне провадження № 12025042140000032 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2025, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ульянівка Ульяновського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні нікого не маючого, реєстрації не маючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 336-2 КК України,
Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор подала клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, санкція яких передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років. Таким чином, є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлює невідворотність покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від суду. Враховуючи той факт, що у місті Дніпро, ОСОБА_4 не має будь якої рухомої та нерухомої власності, офіційного місця роботи, навчання тощо, останній може безперешкодно, покинути територію міста Дніпра, переслідуючи мету не бути притягнутим до кримінальної відповідальності та не бути засудженим у подальшому. Крім того, існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні. Так, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 має право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, тому є підстави вважати, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, останньому можуть бути відомі анкетні та контактні дані свідків та потерпілих у кримінальному провадженні. Тому, ОСОБА_4 може об'єктивно впливати на них шляхом умовлянь, погроз, примусу для того, щоб останні змінили свої показання на його користь або взагалі відмовились надавати об'єктивні показання чи сприяти суду у встановленні всіх обставин, що мають значення у даному провадженні. Також, у ході досудового розслідування встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , останній раз - 05.08.2021 судимий Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України та йому призначено покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 81-1 КК України звільнений від відбування покарання з умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом у в/ч НОМЕР_1 . Тому, є підстави вважати, що ОСОБА_4 є особою, яка зневажливо ставиться до норм чинного кримінального процесуального законодавства України, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_4 набувши статусу обвинуваченого у даному провадженні, усвідомлюючи невідворотність покарання, може знову вчинити аналогічні, або інші кримінальні правопорушення, оскільки, як вважає сторона обвинувачення, що особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, наявність процесуального статусу обвинуваченого у кримінальному провадженні може не зупинити
вчиняти злочини. Ураховуючи сукупність вищевикладених обставин, суспільну небезпеку дій обвинуваченого, вчинених в умовах воєнного стану, сторона обвинувачення вважає, що в разі застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_4 таких як: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, існує реальна загроза переховування його від суду, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, не призведуть до забезпечення нормальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримала, просила суд його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання прокурора залишив на розсуд суду.
Представник потерпілого ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, надавши заяву про проведення судового розгляду за її відсутності.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у дане судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно зі ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Судом встановлено, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Таким чином, наявний ризик можливого переховування обвинуваченого від суду. Також, при розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховується, що наразі в Україні діє правовий режим воєнного стану, у зв'язку з чим ОСОБА_4 може покинути територію Дніпропетровської області та України.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 не працює, не одружений, не має утриманців, не має місця реєстрації, таким чином характеризується відсутністю соціальних зв'язків.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, що є вагомим психологічним фактором, ОСОБА_4 може впливати на потерпілих, свідків, які не допитані в судовому засіданні. При цьому, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК), таким чином на даний час існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Існування ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений місця реєстрації не має, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, раніше судимий за вчинення злочинів проти власності. При цьому, ОСОБА_4 на підставі ст. 81-1 КК України звільнений умовно-достроково для проходження військової служби, ухилився від прийняття на військову службу, та знову вчинив умисні кримінальні правопорушення проти власності.
Таким чином, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, суд вважає, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Ураховуючи викладене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження ризиків переховування від суду та впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на строк 60 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинуваченого повинні бути покладені обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3 ч. 5 цієї статті на строк не більше 2 (двох) місяців. У разі невиконання цих обов'язків обвинуваченим відносно нього можуть наступити наслідки, передбачені КПК України.
З огляду на викладене, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, майновий стан обвинуваченого, дані про його особу, ризики кримінального провадження, суд вважає за доцільне визначити розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 121120 гривень, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого та у відповідності до ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 5 цієї статті.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 314-317, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 20 грудня 2025 року включно.
Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 121120 грн.
У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної застави у розмірі 121120 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 20 грудня 2025 року виконувати наступні обов'язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 23 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1