Справа № 175/7186/23
Провадження № 2/175/1870/23
14 жовтня 2025 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, -
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, в якій просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з жовтня 2009 року по 09 серпня 2014 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 152,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1218 га кадастровий номер 1221486200:01:021:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати 1/2 (одну другу) частину житлового будинку загальною площею 152,2 кв.м. та 1/2(одну другу) частину земельної ділянки загальною площею 0,1218 га кадастровий номер 1221486200:01:021:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності за ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка постійно та безперервно проживала однією сім'єю без укладення шлюбу з жовтня 2009 року за адресою АДРЕСА_2 , а з жовтня 2010 року почали проживати в будинку с/т «Маяк» в с. Дніпрове Дніпропетровського району, який належить Відповідачу. Під час проживання однією сім'є в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Мешкали вони разом в зазначеному будинку як чоловік та дружина, мали спільний сімейний бюджет, були об'єднані спільним побутом, спільно харчувались, купували майно для спільного користування в тому числі речі повсякденного вжитку. Під час сумісного проживання, без реєстрації шлюбу, 30 липня 2013 року за договором купівлі - продажу була придбана земельна ділянка розміром 0,1218 га, кадастровий номер 1486200:01:021:0161, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу було укладено відповідачем та зареєстрований за останнім. В подальшому на придбаній земельній ділянці сторонами було побудовано двохповерховий житловий будинок загальною площею 152,2 кв.м. В побудований житловий будинок було частково завезено меблі та облаштовано під проживання. В подальшому даний будинок вони надавали в оренду. Оскільки лише 09 серпня 2014 року сторонами зареєструвано шлюб, позивачка звернулася до суду для визнання придбаної земельної ділянки та будинку спільною сумісною власністю та його поділу.
22 квітня 2024 року до суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_2 в якому він зазначив, що для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу необхідною умовою є неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. При цьому лише в жовтні 2010 року між відповідачем ОСОБА_2 та колишньою дружиною ОСОБА_4 було розірвано шлюб. Окрім того земельна ділянка кадастровий номер 1221486200:01:021:0161 була придбана за рахунок коштів від реалізації транспортного засобу відповідача, а житловий будинок був побудований для проживання в ньому колишньої дружини разом з дітьми. Також в січні 2017 року відповідачем було отримано дозвіл на дарування 1/2 частки спірного будинку та земельної ділянки малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та 1/2 частки спірного будинку та земельної ділянки малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач заперечує факт спільного проживання, ведення господарства та наявність спільних витрат, бюджету з позивачкою, у зв'язку з чим у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач позовну заяву підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовної заяви та просив відмовити.
Суд, вислухавши сторони ,вивчивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, вважає що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Судом встановлено, що зі змісту свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_2 перебував з 09 січня 2004 року у шлюбі з ОСОБА_7 . (а.с. 104)
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, від 14 жовтня 2010 року по справі №2-3661/10 шлюб зареєстрований 09 січня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано. Рішення набрало законної сили 25 жовтня 2010 року.(а.с. 105)
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , батьком якого записаний ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . (а.с. 12)
09 серпня 2014 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 . (а.с. 12)
30 липня 2013 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1218 га кадастровий номер 1221486200:01:021:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №4221. (а.с. 14)
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 жовтня 2023 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1218 га кадастровий номер 1221486200:01:021:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купвілі-продажу земельної ділянки від 30 липня 2013 року. (а.с. 13)
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 жовтня 2023 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 152,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Декларації про готовність до експлуатації об'єкта. (а.с. 15-16)
Як вказує відповідач, 29 квітня 2011 року ним було продано транспортний засіб ТОYОТА TUNDRA, 2005 року випуску, що підтверджується відповіддю про надання інформації ТСЦ МВС №1242 від 27 березня 2024 року №31/29-1242-6/c. За кошти від реалізації транспортного засобу, 30 липня 2013 року за договором купівлі-продажу ним була придбана земельна ділянка розміром 0,1218 га, кадастровий номер 1221486200:01:021:0161, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 106)
04 грудня 2013 року відповідачем було отримано будівельний паспорт на будівництво житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , реєстраційний №240-11/13. (а.с. 111-113)
17 грудня 2013 року відповідач уклав договір купівлі-продажу чистки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПАК», згідно умов якого продавці передають у власність, а покупець приймає частку у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПРОПАК» у розмірі 100%, та сплачує за неї грошову суму в розмірі, порядку та на умовах, викладених у цьому договорі. (а.с. 107-110)
Відповідач зазначає, що отримані кошти від продажу частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ «ЄВРОПАК» були витрачені на будівництво житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . У цьому будинку постійно проживали ОСОБА_10 разом з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Розпорядженням голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року №Р-27/0/291- 17, відповідачу було надано дозвіл на дарування 1/2 частки будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , малолітній дитині, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 1/2 частки будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , малолітній дитині, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 114-115)
Як зазначає позивачка з жовтня 2009 року вона та ОСОБА_2 зустрічалися та починали свої відносини, як подружжя, спільно проживали як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки по відношенню один до одного, мали спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, придбали майно для спільного користування, солідарно приймали участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, досягли усних домовленостей про порядок ведення домашнього господарства. Однак шлюб зареєстрували лише 09 серпня 2014 року.
Оскільки від встановлення факту проживання однією сім'єю як подружжя без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 залежить визнання майна спільною сумісною власністю та отримання позивачем частки у спільному майні подружжя, вона звернулася до суду для встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із частиною 1 статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
При цьому, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені вище правові висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №127/11013/17, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 712/11298/20, від 29 листопада 2023 року у справі № 756/3889/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.
В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20).
Для визнання осіб такими, що проживають однією сім'єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 441/1811/20.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили наступне. Так, свідок ОСОБА_11 пояснив, що знайомий зі сторонами та інколи спілкувався, коли саме познайомився не пам'ятає, обставини щодо відносин між сторонами йому не відомі. Свідок ОСОБА_13 пояснила, що є подругою позивачки з якою познайомилася приблизно у 2014 році, щодо відносин позивачки з відповідачем до 2014 року їй нічого не відомо. Свідок ОСОБА_12 - є донькою позивачки, пояснила, що відповідач усиновив її приблизно у 2014-2015 роках, підтвердила спільне проживання сторін з 2009 року. Допитаний свідок ОСОБА_14 пояснив, що познайомився з відповідачем на будівництві спірного будинку приблизно у 2013 році, де позивачку не бачив, про обставини спільного проживання відповідача з позивачкою йому не відомо. Свідок ОСОБА_15 пояснив, що знайомий з відповідачем як сусід по спірному домоволодінню , позивачку не бачив , щодо особистих відносин між сторонами йому нічого не відомо.
Доказів наявності у позивачки та ОСОБА_2 починаючи з 2009 року та по серпень 2014 року спільного бюджету, спільного придбання майна для спільного користування, надання взаємної допомоги, інших доказів наявності між ними реальних сімейних відносин позивачкою суду не надано.
Показання свідків, допитаних судом носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмету доказування у подібних правовідносинах.
Крім того, суд зважає на те, що показаннями свідків за відсутності інших належних доказів не може бути встановлений факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Також суд враховує що з 09 січня 2004 відповідач ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_7 , яке рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, від 14 жовтня 2010 року було розірвано. Рішення набрало законної сили 25 жовтня 2010 року.
Таким чином у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з жовтня 2009 року по 09 серпня 2014 року слід відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
В правових позиціях постанови Верховного Суду України від 08 червня 2016 року № 6-2253цс15 визначено, що згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, що проживають однією сім'єю, але не перебувають в шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 СК України, на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц вказала, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Оскільки судом встановлено, що позивачкою не надано доказів спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 починаючи з 2009 року та по серпень 2014, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлового будинку загальною площею 152,2 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1218 га кадастровий номер 1221486200:01:021:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання 1/2 (одну другу) частину житлового будинку загальною площею 152,2 кв.м. та 1/2(одну другу) частину земельної ділянки загальною площею 0,1218 га кадастровий номер 1221486200:01:021:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності за ОСОБА_1 .
Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За правилами ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як передбачено ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
Відповідно до статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 247, 258, 263 - 265, 273, 280-282,315 - 319 ЦПК України, суд-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя: Озерянська Ж.М.