Справа № 320/44954/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.
судді: Беспалов О.О.
Грибан І.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.08.2023 № 9411575/37496261;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.08.2023 № 9411574/37496261;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28.04.2023 № 374 та від 05.05.2023 № 398, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д», датою їх подання.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалене рішення та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу апеляційного суду на неврахуванні судом надання позивачем контролюючому органу документів, складених з порушенням норм законодавства.
Крім того, зазначає що при ухваленні рішення не було враховано направлений відзив на позовну заяву, що міститься в матеріалах справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та 24 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
В апеляційній скарзі заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника апелянта у судовому засіданні.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин.
Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, ухвалене в порядку спрощеного провадження, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін, за таких обставин, клопотання скаржника задоволенню не підлягає.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області просив залишити останню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" складено та направлено до податкового органу для реєстрації в ЄРПН податкові накладні від 28.04.2023 № 374 та від 05.05.2023 № 398.
Податковим органом направлено квитанції від 18.05.2023 та 29.05.2023 про зупинення реєстрації податкових накладних, з посиланнями на вимоги: п.201.16 ст.201 ПКУ, реєстрація податкових накладних зупинена.
Так, у квитанції щодо податкової накладної від 28.04.2023 № 374 контролюючий орган зазначив, що обсяг постачання товару/послуги 8465, 8515 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомлено: показник «D»=3.2720%, «P»=218553.53. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У квитанції щодо податкової накладної від 05.05.2023 № 398 контролюючий орган зазначив, що обсяг постачання товару/послуги 8465, 8515 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомлено: показник «D»=3.2419%, «P»=23042.54. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На виконання вимог даних квитанцій позивачем було направлено до контролюючого органу пояснення з копіями відповідних документів на підтвердження господарських операцій.
Рішеннями від 25.08.2023 року № 9411575/37496261 та від 25.08.2023 року № 9411574/37496261 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН комісія регіонального рівня відмовила у реєстрації в ЄРПН податкових накладних 28.04.2023 № 374 та від 05.05.2023 № 398 у зв'язку з наданням платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства - додаткова інформація: первинні документи та ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування , реєстрацію яких зупинено.
Позивачем подано скаргу щодо рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, до якої було надано вичерпний перелік документів, однак рішеннями ДПС України такі залишено без задоволення. Підставою відмови у задоволення скарги зазначено: ненадання платником податку копiй первинних документiв щодо постачання/придбання товарiв/послуг, зберiгання i транспортування, навантаження, розвантаження продукцiї, складських документiв (iнвентаризацiйнi описи), у тому числi рахунки-фактури/iнвойси, акти приймання- передачi товарiв (робiт, послуг) з урахуванням наявностi певних типових форм та галузевої специфiки, накладних.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, проаналізувавши норми законодавства та матеріали справи, дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачеві-1, останній не мав правових підстав для прийняття спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної..
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно із пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Розділ V ПК України (статті 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - Порядок №1165).
Згідно підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимоги Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, серед іншого, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).
У свою чергу, механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165).
Пунктом 4 Порядку № 1165 визначено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку № 1165 податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно з пунктом 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет (пункт 8 Порядку № 1165).
Відповідно до змісту пунктів 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі - Порядок № 520), прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Пунктом 11 Порядку № 520 передбачено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Як вбачається зі змісту Квитанцій контролюючим органом сформовано висновки, що відображені у спірній Податковій накладній інформація відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Критерії ризиковості здійснення операцій оформлені у вигляді Додатку 3 до Порядку № 1165.
Пункт 1 вказаного Додатку відносить до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку № 1165.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв'язку зі встановленням його ризиковості за вищевказаними Критеріями, податковий орган зобов'язаний не лише зазначити загальний пункт таких Критеріїв, а й вказати яким саме критеріям, на його думку, не відповідає платник та які конкретно документи йому слід подати.
Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.
Така вимога є цілком обґрунтованою, оскільки від конкретизації останнього, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної.
При цьому, тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.
Разом з тим, у відповідних Квитанціях податковим органом запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Отже, за загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Прийняття протиправного рішення про зупинення реєстрації податкової накладної зупинення реєстрації податкової накладної є передумовою прийняття відповідного рішення Комісії.
Вказана правова позиція неодноразово викладена у постановах Верховного Суду у постановах від 23.10.2018 справа № 822/1817/18, від 04.12.2018 справа № 821/1173/17, від 25.06.2019 справа № 1940/1950/18, від 02.02.2021 справа № 805/3956/18-а, від 16.09.2022 справа № 380/7736/21, від 14.12.2022 справа № 560/11825/21, від 04.01.2023 справа № 240/12428/19.
Також колегія суддів зазначає, що у випадку не конкретизації податковим органом переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати податковому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, внаслідок чого платник податків не може належним чином виконати свої обов'язки щодо реєстрації такої податкової накладної, а для податкового органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування такого рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 22.07.2019 у справі № 815/2985/18.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 04.08.2021 у справі № 0840/4088/18, відповідно до якої здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
У постанові від 28.06.2022 у справі № 380/9411/21 Верховний Суд вказав, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Суд звертає увагу на той факт, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації спірної Податкової накладної щодо оформлення квитанцій прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто Рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області про відмову у реєстрації спірних Податкових накладних, теж не є законними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22.07.2019 у справі № 815/2985/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18.
Оскаржувані Рішення містять лише загальну фразу про те, що причиною його прийняття є надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства (у додатковій інформації зазначено: «первинні документи») та ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копії документів стосовно підтвердження інформації (додаткова інформація відсутня).
Як встановлено судом, позивачем надано пояснення та відповідні документи для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, за результатом яких були сформовані спірні ПН, що відповідають вимогам пункту 5 Порядку № 520.
Отже, колегія суддів, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції позивачем, відсутність прямої вказівки контролюючого органу у квитанціях та рішеннях щодо переліку необхідних пояснень/документів для підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, дійшла висновку, що останній не мав правових підстав для необґрунтованої відмови позивачу у реєстрації спірних податкових накладних.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 у справі № 380/3498/20.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегією суддів враховується, що у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Європейський суд з прав людини зазначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
З огляду на вищевикладене, доводи Апелянта щодо ненадання Позивачем документів, необхідних для реєстрації спірних податкових накладних та складених з порушенням законодавства, колегія суддів до уваги не приймає як безпідставні.
Таким чином, оскаржувані Рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про їх протиправність та необхідність скасування з зобов'язанням податкового органу зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання, що є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, зазначеному у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20.
В частині доводів апелянта щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до норм пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» та Адвокатським об'єднанням «А.С.А. ГРУП» укладено договір про надання правової допомоги № 2343, згідно умов якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокатське зобов'язується надати Клієнту правову допомогу для чого Адвокатське об'єднання буде здійснювати захист, представництво інтересів Клієнта або надати інші види правової допомоги Клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, Додатковими угодами до цього Договору, а Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню гонорар за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Пунктом 6 Договору визначено винагороду та порядок розрахунків згідно Договору. Так, гонорар є формою винагороди Адвокатського об'єднання за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При встановленні розміру гонорару враховуються строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правової допомоги, необхідної для досягнення бажаного результату та належного виконання доручень Клієнта, а також інші фактичні обставини, пов'язані з наданням правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, сума, умови повернення тощо визначаються в Додаткових угодах до цього Договору.
Пунктом 3.2.6 Договору передбачено, що Клієнт зобов'язаний в повному обсязі оплачувати надану правову допомогу відповідно до умов Договору.
Згідно Додаткової угоди № 5 від 12.09.2023 року до Договору про надання правової допомоги № 2343 від 10.07.2023 року сторони узгодили надання Адвокатським т об'єднання правової допомоги щодо юридичного супроводження судового процесу в суді першої інстанції, яке включає:
1.1. Аналіз первинних документів Клієнта та його контрагента за податковими накладними, у реєстрації яких відмовлено;
1.2. Підготовка та подання до Київського окружного адміністративного суду адміністративного позову ;
1.3. Підготовка та подання до суду відповіді на відзив;
1.4. Підготовка та подання процесуальних документів;
1.5. Підготовка та подання письмових пояснень (посилення правової позиції з огляду на хід розгляду справи);
1.6. Участь у судових засіданнях (у разі виклику);
1.7. Підготовка та подання клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.
Пунктом 2 Додаткової угоди до Договору за надання правової допомоги, передбаченої п. 1 Додаткової угоди Клієнт сплачує на користь Адвокатського об'єднання наступну винагороду: гривневий еквівалент 1020 доларів США по середньому курсу продажу, який публікується на ресурсі minfin.com.ua, на дату виставлення рахунку. Оплата здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку.
Крім цього, згідно Договору про надання адвокатських послуг від 10.07.2023 року, укладеного між АО «А.С.А. ГРУП» та адвокатом Письменною Н.В., пунктом 1. цього Договору передбачено, що предметом вказаного Договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги ТОВ «Виробничо - комерційна фірма « 2Д». Між Адвокатським об'єднанням та Клієнтом укладено Договір про надання правової допомоги № 2343 від 10.07.2023 року. Адвокатське об'єднання залучає адвоката для виконання обов'язків щодо надання правової допомоги Клієнту на підставі п. 2.8 Договору про надання правової допомоги № 2343 від 10.07.2023 року.
Розмір гонорару та погодинних ставок Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору.
Так, суд першої інстанції оцінюючи заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката, дійшов висновку, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, а тому врахувавши критерій реальності таких витрат, підлягають відшкодуванню 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Суд погоджується з доводами апелянта, що справа, яка розглядається є справою незначної складності, щодо якої наявна велика кількість судової практики, однак така обставина була врахована при ухваленні оскаржуваного рішення.
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком щодо завищення розміру витрат на правничу допомогу заявлену у розмірі 1020 доларів США та, враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, необхідність зменшення суми до відшкодування до 5000 гривень.
Згідно постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у разі недотримання вимог про співмірність суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апелянтом не під час розгляду справи в суді першої інстанції не під час подання апеляційної скарги не висловлено вмотивованих доводів, які можуть слугувати підставою для зменшення витрат на правничу допомогу. Саме непогодження апелянта з сумою витрат не є підставою для зменшення суми відшкодування, присудженої Київським окружним адміністративним судом. Твердження Відповідача про неспівмірність та необґрунтованість вартості наданих адвокатом послуг ґрунтуються виключно на його суб'єктивній оцінці та не доведено жодним доказом.
Оскільки апелянтом не надано належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що понесені позивачем витрати є пов'язаними з розглядом справи, проте не пропорційними до предмета спору, та не відповідають принципу справедливості.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву позивача, виходив з того, що розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги у справі не є співмірним із складністю цієї справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача. Тож, з урахуванням обставин справи та характеру спору, обсягу зібраних доказів, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу адвоката частково ( у сумі 5000 грн), та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Отже, беручи до уваги обставини, встановлені за результатами дослідження наявних у даній адміністративній справі доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині та доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан
(Постанову суду виготовлено 20 жовтня 2025 року)