Справа № 580/7337/24
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року, суддя Кульчицький С.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 232730010789 від 05 червня 2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи періоди роботи з 11.08.1990 до січня 1999 року на Заготконторі Олександрійського РСТ Кіровоградської області, ВАТ "Черкаське хімволокно" та період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 до 31.12.2004.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області їй відмовлено у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу та необхідних документів. Водночас, позивач вважає, що при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах надала всі необхідні документи, основним з яких є належним чином оформлена трудова книжка, що містить належно оформлені записи щодо виконуваної роботи та періодів її виконання.
Відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в здоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевірившин матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судді вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Із позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 29 травня 2025 року звернулась до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про надання рішення за заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Листом від 11 червня 2024 ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 про те, що їй відмовлено у призначенні пенсії згідно з рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 05 червня 2024 року з підстав відсутності необхідного пільгового і страхового стажу та необхідних документів.
Водночас пенсійний орган повідомив позивачку, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 11 років 28 днів, тоді як до страхового стажу не зараховано період роботи з 11.08.1990, оскільки на титульній сторінці №1 трудової книєки виправлення року народження заявниці зроблено з порушенням Інструкції ведення трудових книжок. Окрім того, для зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) необхідно надати довідку про перебування особи в декретній відпустці, так як в реєстрі відсутня внформація про нараховані та сплачені внески стосовно позивачки.
Як убачається з наданої до справи трудової книжка ОСОБА_1 від 11.08.1990 серії НОМЕР_1 в останній містяться наступні записи про роботу у спірний період ОСОБА_1 :
- у Заготконторі Олександрівського РСТ Кіровоградської області з 06.08.1990 до 09.04.1997 - експедитор;
- у відкритому акціонерному товаристві "Черкаське хімволокно":
- 25.04.1997 - прийнята в текстильний цех №3 учнем перемотувача нитки;
- 22.09.1997 - переведена в прядильний цех №2 прибиральником службових приміщень;
- 23.03.2000 - переведена учнем апаратника формування хімволокна прядильного цеху № 2;
- 23.08.2000 - присвоєно 5 розряд апаратника формування хімволокна прядильного цеху № 2;
- 14.09.2000 - переведена апаратником регенерації 4 розряду прядильного цеху № 2;
- 16.05.2005 - переведена в прядильний цех №1 апаратником регенерації 4 розряду кислотної станції;
- 14.08.2006 звільнена за скороченням штату.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
- чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
- жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Статтею 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановив суд першої інстанції, у прийнятому рішенні ГУ ПФУ в Запорізькій області не заперечувало періоди роботи позивача з 11.08.1990 до січня 1999 року на Заготконторі Олександрійського РСТ Кіровоградської області, ВАТ "Черкаське хімволокно" згідно трудової книжки від 11.08.1990.
Разом з тим, відповідач не зараховав позивачу до страхового стажу зазначені періоди роботи, оскільки на титульній сторінці № 1 трудової книжки є виправлення місяця народження заявниці, а на титульній сторінці № 41 трудової книжки виправлення року народження заявниці зроблено з порушенням Інструкції ведення трудових книжок (відсутня підстава).
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, виснував правову позицію згідно з якою працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства, не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Враховуючи викладене, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні первинних документів чи трудової книжки.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №638/18467/15-а, навіть формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі № 593/283/17, де зазначено також: "приймаючи документи, орган, який призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення та відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта і документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обгрунтованість їх видачі".
Як встановлено судом першої інстанції, згідно копії трудової книжки позивачки від 11.08.1990 серії НОМЕР_1 , у ній наявні усі записи та відомості, необхідні для зарахування страхового стажу.
Таким чином, наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні мотиви незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 11.08.1990 року до січня 1999 року на Заготконторі Олександрійського РСТ Кіровоградської області, ВАТ "Черкаське хімволокно" згідно з трудовою книжкою від 11.08.1990 серії НОМЕР_1 , є безпідставними, а саме рішення протиправним.
Що стосується незарахування позивачу до страхового стажу періоду відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 до 31.12.2004, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.06.2024 № 232730010789 вбачається, що для зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини) позивачу необхідно надати довідку про перебування особи в декретній відпустці, оскільки відповідно даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про нараховані та сплачені внески.
Згідно статті 179 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент перебування позивача у відпустці) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
За змістом частини другої статті 181 цього Кодексу, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
До страхового стажу для обчислення пенсії зараховуються ті періоди, протягом яких людина підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за які з 1 січня 2004 року, дати набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", щомісяця сплачені страхові внески.
Так, у статті 24 цього Закону визначено, що страховий стаж після 1 січня 2004 року обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до набрання ним чинності - в порядку, визначеному раніше діючим законодавством.
Разом з тим, з 1 січня 2004 року відповідно до пункту 1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески за жінок, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, сплачуються з 01.01.2005.
Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відтак, фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а), від 20 березня 2019 №688/947/17.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що неперерахування ВАТ «Черкаське хімволокно» за позивача страхових внесків не є підставою для не включення відповідного періоду роботи до стажу, що дає право на трудову пенсію, оскільки відповідно до ст. 62 Закону № 1058-ІV основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника.
Як було встановлено судом період роботи позивача з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року у ВАТ «Черкаське хімволокно», підтверджується відповідними записами в її трудовій книжці.
Відповідно до трудової книжки від 11.08.1990 позивач у період з 25.04.1997 до 14.08.2006 працювала у відкритому акціонерному товаристві "Черкаське хімволокно".
Згідно із записами свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто у період трудової діяльності позивача, зокрема роботи у ВАТ «Черкаське хімволокно»
Таким чином, до страхового стажу, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Окрім того, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.06.2024 №232730010789, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п.1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, було прийнято з підстави, зокрема, відсутності пільгового стажу позивача та, що позивач не надала пільгову довідку.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працювала у відкритому акціонерному товаристві "Черкаське хімволокно" з 25.04.1997 до 21.09.1997 в текстильному цеху №3 учнем перемотувача нитки, з 22.09.1997 до 22.03.2000 в прядильному цеху №2 прибиральником службових приміщень, з 23.03.2000 до 13.09.2000 учнем апаратника формування хімволокна прядильного цеху № 2, з 14.09.2000 до 15.05.2005 апаратником регенерації 4 розряду прядильного цеху № 2 та з 16.05.2005 до 14.08.2006 в прядильному цеху №1 апаратником регенерації 4 розряду кислотної станції.
У силу п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Станом на момент перебування позивача на перелічених вище посадах були чинними Списки №1 затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 та від 16.01.2003 №36.
За Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 до відповідних виробництв, робіт, професій та посад належать, зокрема, робітники, керівники і спеціалісти, зайняті повний робочий день у виробництвах синтетичних волокон у обробних цехах (п. 11600000-17541 р.XVI "Виробництво штучних або синтетичних волокон").
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 до виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 належать працівники, зайняті у хімічних виробництвах в цехах та працівники підприємств хімічної промисловості, зайняті в наведених нижче виробництвах і на роботах відділення хімічної підготовки волокна (п.10А.1 р.Х "Хімічне виробництво", п.16-1 р.XVI "Виробництво штучних або синтетичних волокон").
Таким чином, періоди роботи позивача з 14.09.2000 до 15.05.2005 на посаді апаратника регенерації 4 розряду прядильного цеху № 2 та з 16.05.2005 до 14.08.2006 на посаді апаратника регенерації 4 розряду кислотної станції в прядильному цеху №1 відноситься до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 та постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 та підлягали зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Отже, відповідно до трудової книжки від 11.08.1990 позивач у період з 25.04.1997 до 14.08.2006 працювала у відкритому акціонерному товаристві "Черкаське хімволокно".
Згідно із записами свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто у період трудової діяльності позивача, зокрема роботи у ВАТ «Черкаське хімволокно».
Таким чином, у відповідача були достатні правові підстави для включення періодів роботи позивача на посадах за Списками №1 (а саме періодів з 14.09.2000 до 15.05.2005 та з 16.05.2005 до 14.08.2006) до спеціального стажу, що враховується як пільговий стаж.
Доводи відповідач про те, що позивач не надала пільгову довідку, є безпідставними, оскільки відповідні періоди роботи позивача на посадах, передбачених Списком №1 в повному обсязі підтверджуються записами у трудовій книжці.
Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, навіть за умови відсутності інформації про атестацію робочих місць із шкідливими і важкими умовами праці, особа, що досягла відповідного віку та має необхідні загальний та спеціальний трудовий стаж не може бути позбавлена права на пенсію за віком на пільгових умовах.
У відповідності до ч.1 ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
В силу п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
З урахуванням вищевикладеного, органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо перевірки відповідної інформації та встановлення обставин щодо наявності або відсутності пільгового стажу, в тому числі шляхом проведення перевірок та вимагання відповідних документів у роботодавців.
Разом з тим, суд зазначає, що обставини щодо неможливості відповідачем реалізувати свої повноваження внаслідок ліквідації відповідних підприємств, знаходження їх на окупованій території тощо, не можуть бути правовою підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист та призначення пенсії з урахуванням пільгового стажу при роботі на відповідних підприємствах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежну перевірку відповідачем наданих позивачем документів, незабезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача від 29.05.2024, відсутність належного обґрунтування рішення суб'єкта владних повноважень та передчасні висновки про відсутність у позивача необхідного пільгового та страхового стажу для призначення їй пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (зі змінами) після реєстрації заяви та сканування копій документів за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
За результатами розгляду заяви з доданими до неї документами Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 05.06.2024 №232730010789 про відмову позивачу в призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
На підставі частини 3, абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у статті 2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи періоди роботи з 11.08.1990 до січня 1999 року на Заготконторі Олександрійського РСТ Кіровоградської області, ВАТ "Черкаське хімволокно" та період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 до 31.12.2004, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи у ВАТ "Черкаське хімволокно" з 14.09.2000 до 15.05.2005 апаратником регенерації 4 розряду прядильного цеху № 2 та з 16.05.2005 до 14.08.2006 в прядильному цеху №1 апаратником регенерації 4 розряду кислотної станції та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що позовних вимог до відповідача про зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач у позовній заяві не заявляла.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити про необхідність застосування у даній справі ст. 9 КАС України, при цьому не скасовуючи і не змінюючи дане судове рішення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.