Справа № 810/5493/15 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Рух справи.
24.11.2015 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі по тексту відповідач, ТУ ДСА України в Київській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державної судової адміністрації України (далі по тексту третя особа, ДСА України), в якому просить:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Київській області щодо невиконання з червня 2015 року наказів Богуславського районного суду Київської області від 01.02.2012 №03/к, від 17.08.2015 №08/к та безпідставного зменшення суддівського стажу під час обчислення та виплати суддівської винагороди;
- зобов'язати відповідача з 01.06.2015 нарахувати та виплатити позивачу доплату за вислугу років, виходячи зі стажу роботи, обчисленого до набрання чинності змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», внесених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» (тобто до 29.03.2015), та на підставі наказів Богуславського районного суду Київської області від 01.02.2012 №03/к, від 17.08.2015 №08/к.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не правильно визначено розмір його надбавки за вислугу років, яка йому нараховується у складі суддівської нагороди.
Зокрема у позові зазначено, що позивач є суддею Богуславського районного суду Київської області та станом на момент призначення його на цю посаду стаж роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, визначався Законом України «Про статус суддів» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби». Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІІ викладено в новій редакції Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ, де суттєво зменшено кількість посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, тим самим зменшено розмір щомісячної надбавки за вислугу років. Проте, наказом Богуславського районного суду Київської області від 17.08.2015 №08/к з 02.09.2015 позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу, оскільки стаж роботи, що дає право на доплату, становить 15 років 0 місяців 1 день. Однак, відповідач проігнорував цей наказ і з вересня 2015 року зменшив позивачу виплату щомісячної доплати за вислугу років на 20 відсотків від посадового окладу, про що позивач дізнався після отримання довідки від 14.09.2015 №813 про розмір заробітку за період з січня по вересень 2015 року.
Отже, позивач вважає, що дії відповідача щодо невиконання наказів Богуславського районного суду Київської області та зменшення суддівського стажу є протиправними, що є підставою для зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу доплату за вислугу років, виходячи зі стажу роботи, обчисленого до набрання чинності змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», внесених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 ОСОБА_2 відкрито провадження у справі та ухвалою від 08.12.2015 провадження у справі було зупинено до отримання додаткових доказів у справі.
26.03.2024 вказана справа надійшла на розгляд до судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо зменшення з 01.06.2015 стажу роботи судді Богуславського районного суду Київської області ОСОБА_1 , який надає право на отримання надбавки за вислугу років; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.06.2015 доплату за вислугу років, виходячи зі стажу роботи, обчисленого відповідно до законодавства, чинного до набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII«Про забезпечення права на справедливий суд», та на підставі наказів Богуславського районного суду Київської області від 01.02.2012 №03/к, від 17.08.2015 №08/к.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність вчинених дій.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законодавством, оскільки відповідачем правильно визначено розмір надбавки за вислугу років при обрахуванні позивачу суддівської винагороди.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки суд першої інстанції визнав її незначної складності і розглянув в спрощеному провадженні.
Розгляд справи продовжувався з поважних причин.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 23.04.2008 №392/2008 позивача було призначено на посаду судді Рокитнянського районного суду Київської області.
Указом Президента України від 02.04.2011 №345/2011 переведено суддю Рокитнянського районного суду Київської області ОСОБА_1 на роботу на посаді судді Богуславського районного суду Київської області у межах п'ятирічного строку.
Постановою Верховної Ради України від 16.05.2013 №250-VІІ позивача обрано безстроково на посаду судді Богуславського районного суду Київської області.
Відповідно до наказу Богуславського районного суду Київської області від 01.02.2012 №03/к позивачу з 01.01.2012 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (стаж роботи, що дає право на надбавку, становить 11 років 3 місяці 29 днів на день призначення).
Згідно з наказом Богуславського районного суду Київської області від 17.08.2015 №08/к позивачу з 02.09.2015 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу (стаж роботи, що дає право на доплату, становить 15 років 0 місяців 1 день на дату встановлення доплати).
Водночас з довідки ТУ ДСА України в Київській області від 14.09.2015 №813 вбачається, що позивачу зменшено розмір доплати за вислугу років, а саме: з червня по серпень 2015 року доплата за вислугу років виплачувалась у розмірі 20 відсотків посадового окладу.
Зі змісту листа відповідача від 26.05.2015 №04-05/3484, адресованого Головам місцевих загальних судів Київської області, вбачається, що таке зменшення доплати за вислугу років позивачу відбулося у зв'язку з перерахунком стажу роботи на посаді судді відповідно до положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12.02.2015.
Відповідно до цієї статті до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Проте, будь-яких розпорядчих документів, на підставі яких відповідачем зменшено позивачу розмір доплати за вислугу років відповідач до суду першої інстанції не подав.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції апелянт додаткових документів також не подав.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до положень ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності судців. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з частиною першою ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус судців» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (надалі - Закон №1402-УІІІ), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з частиною третьою ст.135 Закону №1402-УІІІ, базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною четвертою ст. 135 Закону №1402-УІІІ визначено, що до базового розмірупосадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Відповідно до частин п'ятої, сьомої ст.135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу; судцям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Згідно з частиною дев'ятою ст.135 Закону №1402-VIII, обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Згідно зі статтею 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у зазначеній редакції, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Стаття 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлює, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Конституційний суд України у рішенні від 11.10.2005 по справі №1-21/2005 зазначив, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають бути реально забезпечені. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що професійний суддя, через якого в Україні реалізовується судова влада, має встановлені законом гарантії досягнутого рівня незалежності, у томі числі у сфері правового захисту та матеріального і соціального забезпечення, які не можуть бути скасовані або звужені при прийнятті нових законів та інших нормативних актів.
Таку саму правову позицію щодо обчислення стажу роботи суддів для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII, висловлено у рішенні Ради суддів України від 12.03.2015 №20.
Висновки суду.
Отже, слід зробити висновок, що відповідно до положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення цього принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Таким чином, зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги виходячи з встановлених обставин, враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №200/13595/19-а, а саме те, що відповідач протиправно змінив (перерахував) суддівський стаж позивача на посаді судді та зменшив доплату за вислугу років з 30 відсотків посадового окладу до 20 відсотків.
Суду не представлені докази протилежного.
За таких обставин всі доводи апелянта є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Щодо всіх інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк