01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Смовж О.Ю. Суддя-доповідач: Епель О.В.
20 жовтня 2025 року Справа № 694/184/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Мельничука В.П., Мєзєнцева Є.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 березня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
третя особа яка не заявляє інспектор УПП рота УПП бат. Управління
самостійних вимог щодо патрульної поліції в місті Києві старший
предмета спору на стороні лейтенант поліції Крот Юрій Анатолійович
Відповідача
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач) в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3857860 від 14.01.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що постанова містить недостовірні дані, жодного додатку до неї не додано та фактичні обставини не відповідають диспозиції ч. 1 ст. 121 КУпАП.
2. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 березня 2025 року у адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку,що фактичні дані, які містяться в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність самого порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, й наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Також суд наголосив, що сама по собі постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення правопорушення, оскільки лише рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення.
Окрім того, судом було стягнуто на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Апелянт посилається на відомості, зафіксовані у спірній постанові щодо обставин вчиненого правопорушення та наполягає на забороні експлуатації транспортного засобу у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Також Апелянт зазначає доводи щодо неспівмірності стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, обсягом проведеної роботи та розміром стягнення згідно спірної постанови.
В обґрунтування своєї позиції Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах по справах №727/4597/19, №726/549/19, а також правову позицію Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 15.10.2019 у справі № 727/4597/19.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 та від 06.08.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.01.2025 інспектором УПП роти УПП бат. Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Кротом Юрієм Анатолійовичем винесено постанову серії ЕНА № 3857860 від 14.01.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Мотивувальна частина оскаржуваної постанови вказує на те, що 14.01.2025 о 15.41 в м. Київ по вулиці Гарматна, ОСОБА_1 керував вантажним ТЗ, технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, а саме: відсутній задній борт, що передбачений контрукцією ТЗ, не працює задній стоп сигнал, чим порушив п. 31.3.а. ПДР України - експлуатація ТЗ у разі їх вигот./переобл. з порушенням вимог стандартів, правил і норм.
Відеофіксація події 14.01.2025 за участі Позивача не проводилася.
9. Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернулася до суду з цим позовом.
10. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Пунктом 31.3.а. ПДР України заборонено експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
У ст. 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
11. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст.ст. 73, 74 КАС України.
12. При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано Апелянтом, відеофіксація події правопорушення 14.01.2025 за участі Позивача не здійснювалася. Будь-яких інших належних і допустимих у контексті ст. 73-74 КАС України доказів того, що ОСОБА_1 керував вантажним транспортним засобом, технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів Департаментом патрульної поліції не надано.
13. Принагідно, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Саме суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі..
14. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції сама по собі постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення правопорушення, оскільки лише рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати його фіксування. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
15. З огляду на вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не виконано обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, що покладений на нього статтею 77 КАС України, у зв'язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
16. Переглядаючи оскаржуване рішення суду в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п'ятою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
17. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.
Разом з тим, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
18. Обґрунтовуючи наявність правових підстав для стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу, Позивачем до суду першої інстанції було подано договір про надання правової допомоги від 18.01.2025 між Позивачем та адвокатом Бабенком Р.В., розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, у якому визначається порядок оплати послуг адвоката, опис послуг та їх вартість. З розрахунку вбачається, що сума гонорару за домовленістю сторін зменшена до 5000 грн у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем позивача та з врахуванням складності справи.
19. У акті приймання-передачі наданих послуг від 18.01.2025 сторони вищевказаного договору детально описали зміст послуг, які були надані адвокатом, за домовленістю сторін вартість витрат по факту оплати складає 5000 грн.
20. Крім того, до суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.01.2025 про сплату Позивачем на користь адвоката суми в загальному розмірі 5000 грн за надання правової допомоги.
21. Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, обсягом проведеної роботи та розміром стягнення згідно спірної постанови, колегія суддів зазначає, що при визначені розміру компенсації Позивачу витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції було враховано клопотання представника Відповідача про відсутність підстав стягнення судових витрат на правничу допомогу, категорію справи, обсяг фактичних витрат, та зазначено, що сума послуг значно зменшена відповідно до складеного розрахунку витрат та вже сплачена Позивачем.
22. Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих до суду документів, віднесення цієї справи до категорії справ незначної складності, здійснення її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про їх співмірність зі стягнутою судом сумою витрат у розмірі 5000,00 грн, який є розумним.
23. Посилання Апелянта на правову позицію Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 15.10.2019 у справі № 727/4597/19 судова колегія до уваги не приймає, оскільки вони не є джерелом права у контексті ст. 7 КАС України та не є обов'язковими до врахування відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Отже, суд першої інстанції повно встановив обставини цієї справи та дійшов правильного висновку за наслідками розгляду заяви Позивача.
24. Надаючи оцінку всім доводам Апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
25. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини цієї справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права у відповідності до ст. 242 КАС України.
26. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
27 Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції підлягає залишенню без задоволення, а рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 березня 2025 року - без змін.
28. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судове рішення виготовлено 20 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: В.П. Мельничук
Є.І. Мєзєнцев