01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції Янківська В.П.
Суддя-доповідач Епель О.В.
20 жовтня 2025 року Справа № 580/4436/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до приватного акціонерного товариства «Уманьгаз»
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» (далі - Відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 05 березня 2025 року;
- зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 05 березня 2025 року.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
При цьому, суд зазначив, що Відповідач надав Позивачці відповідь в якій зазначив, що в розпорядженні ПрАТ «УМАНЬГАЗ» наявні показники лічильника по запитуваному особовому рахунку починаючи з липня 2015 року, дані до даної дати в ПрАТ «УМАНЬГАЗ» не збереглися та надана інформація у формі таблиці.
Разом з тим, суд відзначив, що у справі відсутні докази, що підтверджують що надана Позивачці відповідь містить недостовірну або неповну інформацію, також судом не встановлено, що інші рішення, дії чи бездіяльність Відповідача порушили її законні права та інтереси.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, стверджуючи, що висновок суду про те, що відповідь Відповідача не порушує законні права та інтереси Позивачки є неспроможним, суперечить обставинам справи, поданим суду доказам та матеріалам справи.
В обґрунтування таких доводів Апелянтка зазначає, що оплата побутовим споживачем за надані послуги з газопостачання може провадитися за квитанціями абонентської книжки постачальника. При цьому, ОСОБА_1 посилається на положення постанов НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 та №2500.
Водночас, Апелянтка зазначає, що судом проігноровано твердження Відповідача, що абонентська книжка не є офіційним документом, що спростовано пунктом 4.5. Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2500. При цьому відзначає, що Відповідачем недостовірність та неналежність доказів, які надала Позивач жодним чином не спростована.
Разом з тим, ОСОБА_1 стверджує, що Відповідач є розпорядником запитуваної інформації у розумінні Закону №2939-VІ, володіє запитуваною інформацією та повинен надати її на запит
В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_1 також посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 та Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладені у постановах від 12.05.2022 у справі № 160/11446/21 та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15.
З цих та інших підстав, на думку Апелянта, оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2025 та від 16.09.2025 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 5 березня 2025 р. ОСОБА_1 звернулась з інформаційним запитом до Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» з інформаційним запитом, в якому просила:
1. Надати повну, точну та достовірну інформацію у табличній формі щодо показів лічильника за особовим рахунком НОМЕР_1 за період з 01.01.2014р. по 01.08.2024р.
2.Інформацію прошу надати у п я'тиденний термін на е-адресу: korkiyainen@gmail.com та поштову адресу: АДРЕСА_1
За результатами розгляду вищезазначеного інформаційного запиту Позивачки від 05.03.2025, Відповідач листом від 11.03.2015 №514 надав відповідь в якій зазначив, що в розпорядженні ПрАТ «УМАНЬГАЗ» наявні показники лічильника по запитуваному особовому рахунку починаючи з липня 2015 року, дані до такої дати в ПрАТ «УМАНЬГАЗ» не збереглися та надана інформація у формі таблиці.
В позовній заяві Позивачка зазначила, що згідно даних Відповідача за період з травня по жовтень 2016р. покази лічильника газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 (попередній-НОМЕР_1) наступні: 05.2016-14900-14914 обсяг спожитого газу-14 м.куб., 06.2015-14914-14935 обсяг спожитого газу-21 м.куб., 07.2016-14935-14955 обсяг спожитого газу 20 м.куб., 08.2016-1495514980 обсяг спожитого газу-25 м.куб., 09.2016-14980-15005 обсяг спожитого газу 25 м.куб., 10.2016-15005-15100 обсяг спожитого газу 95 м.куб.
Натомість, інформація згідно квитанцій за використаний природний газ по особовому рахунку НОМЕР_1 (попередній-НОМЕР_1) є наступною: 05.2016-15735-15749 обсяг спожитого газу 14 м.куб., 06.2016-15749-15777= обсяг спожитого газу 28 м.куб., 07.2016-15777-15805 обсяг спожитого газу 28 м.куб., 08.2016-15805-15833 обсяг спожитого газу 28 м.куб., 09.2016-15833-15861 обсяг спожитого газу 28 м.куб., 10.2016-15861-16067 обсяг спожитого газу 206 м.куб.
9. Таким чином Позивачка вважає, що відповідач надав неточну, неповну та недостовірну інформацію на її інформаційний запит від 05.03.2025, тому звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
10. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про доступ до публічної інформації» 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII), «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
У ст.ст. 2, 3, 5, 7 Закону № 2657-XII визначено, що основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду.
Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
У ст.ст. 1, 15, 24 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 2-4 Закону № 2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:
1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;
2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;
3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Згідно з пункту 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Статтею 20 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктом сьомим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Висновки суду апеляційної інстанції.
11. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Із наведених вище норм права вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
12. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів відзначає, що ПрАТ «Уманьгаз» у контексті спірних правовідносин не є суб'єктом владних повноважень, а спір у цій справі виник щодо достовірності наданої суб'єктом господарювання інформації про показники лічильника конкретного споживача - ОСОБА_1 у межах договірних зобов'язань.
13. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» 9 квітня 2015 року № 329-VIII, Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 споживач має право, зокрема, на безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу; у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних; проводити звіряння фактичних розрахунків з підписанням відповідного акта.
14. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що інформаційний запит ОСОБА_1 не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, у зв'язку з чим відносини, які склалися між Позивачкою та ПрАТ «Уманьгаз» щодо зобов'язання останнього (постачальника) надати споживачу інформацію, не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
15. Отже, враховуючи суб'єктний склад, а також характер спірних правовідносин та їх нормативно-правове регулювання, колегія суддів приходить до висновку про порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України та наявність правових підстав для скасування рішення із закриттям провадження згідно ч.1 ст. 319 КАС України незалежно від доводів апеляційної скарги.
16. Принагідно, колегія суддів акцентує увагу на тому, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Таким чином, розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
17. Надаючи оцінку доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
18. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову, якою провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 20 жовтня 2025 року
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев