Справа № 745/712/24 Суддя (судді) першої інстанції:Волошина Н.В.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Сосницького районного суду Чернігівської області з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2565584 від 08 липня 2024 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 скасовано рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2024 року і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розпорядженням голови Сосницького районного суду Чернігівської області Стельмах А.П. в порядку ч. 7 ст. 29 КАС України (у зв'язку з неможливістю утворити новий склад суду) справу № 745/712/24 направлено до Менського районного суду Чернігівської області.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2565584 від 08 липня 2024 року, винесену поліцейським відділення поліції № 1 Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Фесенком Василем Павловичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн - скасовано і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що відповідач не довів факт керування позивачем транспортним засобом, оскільки з відеозапису подій вбачається, що позивач перебуває за кермом мотоцикла. При цьому, після розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач одягнув мотошолом, завів мотоцикл та поїхав з місця, де його зупинили поліцейські.
Також апелянт зазначає про безпідставний висновок суду першої інстанції щодо порушення поліцейським процедури розгляду справи, оскільки відеозапис свідчить, що позивач не виявив бажання брати участь у розгляді справи.
Крім того, апелянт наголошує, що суд першої інстанції помилково стягнув судовий збір в сумі 908,40 грн за подання апеляційної скарги на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23.10.2024, яке було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки таке відшкодування є компетенцією апеляційного суду.
З-поміж вказаного, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.03.2023 у справі № 400/4409/21, щодо надмірного формалізму при наданні судом оцінки процедурним порушенням.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У відзиві позивач зазначає, що на наданому відповідачем відеозаписі не зафіксовано, що 08 липня 2024 року о 19-37 год. позивач керував мотоциклом Мустанг. Цей відеозапис свідчить, що транспортний засіб знаходиться на узбіччі проїзної частини дороги, стоїть без руху, не працює. Будь-яких інших доказів, які підтверджували б факт керування позивачем транспортним засобом матеріали справи не містять. Наданим відеозаписом зафіксовано лише винесення поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП.
Отже, на думку позивача, відповідачем не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем п. 30.1 ПДР України.
Також позивач зазначає, що наданим відеозаписом не зафіксовано процедуру розгляду справи. Відеозапис містить лише фіксацію складання поліцейським стосовно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 15 жовтня 2025 року.
13 жовтня 2025 року та 15 жовтня 2025 року від відповідача та позивача (відповідно) надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
15 жовтня 2025 року сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08 липня 2024 року поліцейським (м. Мена) ВП №1 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції Фесенко В.П. було винесено постанову, стосовно ОСОБА_1 , серії ЕНА №2565584, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.
Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 керував мотоциклом Мустанг, б/н, при цьому був без застебнутого мотошолому, та незареєстрованим у встановленому законодавством порядку, чим порушив п.30.1 ПДР - керування водієм ТЗ не перереєстрованим в установленому порядку.
За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн.
Позивач, вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що відповідачем не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем п. 30.1 ПДР України.
Також суд першої інстанції зазначив, що поліцейський, здійснюючи розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною шостою статті 121 КУпАП, не дотримався процедури здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, яка передбачена в статті 279 КУпАП, а саме: не представився як посадова особа, що розглядає дану справу, не оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз'яснив ОСОБА_1 його права і обов'язки, не з'ясував чи бажає ОСОБА_1 надати пояснення чи заявити клопотання.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктами 3, 8 та 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз.1 п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За визначенням статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом п.30.1 ПДР власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Відповідно до п.30.2 ПДР на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.
Згідно з п.2.9 (в) ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.
На зареєстровані транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та/або електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, таким транспортним засобам присвоюються номерні знаки (їх буквено-цифрова комбінація).
Згідно ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Згідно з п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев'яноста днів.
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Відповідно до частини шостої статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем надано до суду відеозапис з подіями, які відбулись 08 липня 2024 року, щодо складання постанови стосовно ОСОБА_1 , серії ЕНА №2565584, про накладення відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за керування водієм мотоциклом Мустанг, б/н без застебнутого мотошолому та незареєстрованим транспортним засобом у встановленому законодавством порядку.
На вказаному відеозаписі зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , який сидить на мопеді, мопед знаходиться на узбіччі проїзної частини дороги, не рухається, працівник поліції пред'явив ОСОБА_1 вимогу надати посвідчення водія, яку він виконав. Працівник поліції вказує на те, що ОСОБА_1 керував незареєстрованим у встановленому законом порядку мотоциклом та без мотошолома. Після цього працівниками поліції було встановлено особу ОСОБА_1 та розпочато складання стосовно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 заперечує факт керування ним транспортним засобом, стверджуючи про його несправність.
Частиною шостою статті 121 КУпАП передбачається адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.
Колегія суддів зазначає, що під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
У іншій справі № 216/5226/16-а у постанові від 18.07.2019 Верховний Суд вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Суд першої інстанції правильно встановив, що на наданому відповідачем відеозаписі не зафіксовано той факт, що 08 липня 2024 року о 19-37 год. водій ОСОБА_1 керував мотоциклом Мустанг, натомість вбачається, що транспортний засіб знаходиться на узбіччі проїзної частини дороги, стоїть без руху, не працює.
Будь-яких інших доказів, які підтверджували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом матеріали справи не містять.
Наданим відеозаписом зафіксовано лише винесення поліцейським постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем п. 30.1 ПДР України.
Також колегія суддів зазначає, що процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Разом з тим, наданим відеозаписом не зафіксовано процедуру розгляду справи, оскільки відеозапис містить лише фіксацію складання поліцейським стосовно ОСОБА_1 постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП та після складання якої поліцейський роз'яснює особі за порушення яких саме вимог ПДР вона складена, вказує розмір штрафу, порядок його сплати та строки оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У статті 279 КУпАП визначено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з пунктами 1, 5 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що поліцейський, здійснюючи розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною шостою статті 121 КУпАП, не дотримався процедури здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, яка передбачена в статті 279 КУпАП, а саме: не представився як посадова особа, що розглядає дану справу, не оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз'яснив ОСОБА_1 його права і обов'язки, не з'ясував чи бажає ОСОБА_1 надати пояснення чи заявити клопотання.
Тому, недотримання посадовою особою відповідача процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення (вимог Інструкції № 1395 та приписів статті 279 КУпАП) свідчить про протиправність прийнятої ним стосовно позивача постанови, оскільки принцип презумпції невинуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази.
Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.03.2023 у справі № 400/4409/21, щодо надмірного формалізму при наданні судом оцінки процедурним порушенням, є безпідставним, оскільки такі висновки Верховний Суд сформував у іншій категорії адміністративний справ (визнання протиправним та скасування рішення у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки), тобто є нерелевантними до категорії справи, яка розглядається. Тому, колегія суддів такі висновки Верховного Суду не враховує.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 908,40 грн за подання апеляційної скарги на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23.10.2024, яке скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 скасовано судове рішення, яке перешкоджало подальшому провадженню у справі (рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2024 року про залишення позову без розгляду), та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, то питання щодо розподілу судових витрат Шостий апеляційний адміністративний суд не вирішував. Такий розподіл судових витрат здійснюється судом після закінчення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
У зв'язку з чим, Менській районний суд Чернігівської області у своїм рішенням від 16 травня 2025 року, після закінчення розгляду справи, здійснив розподіл судових витрат та стягнув судовий збір, у тому числі в сумі 908,40 грн за подання апеляційної скарги на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23.10.2024.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма