Справа № 620/15926/24
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, суддя Тихоненко О.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), яка знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ : НОМЕР_4 ), щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" військовослужбовцю ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), яка знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), видати наказ яким перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 13.07.2024 по 31.07.2024, 01.08.2024 по 23.08.2024 року додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 13.07.2024 по 31.07.2024, 01.08.2024 по 23.08.2024 брав участь у здійсненні заходів із збереження національної безпеки і оборони України, виконуючи бойові завдання, у зв'язку з чим у позивача існує право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року адміністративним позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" військовослужбовцю ОСОБА_1 .
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 , яка тимчасово знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , видати наказ яким перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 13.07.2024 по 31.07.2024, 01.08.2024 по 23.08.2024 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , був відряджений до зведеної роти ударних безпілотних авіаційних комплексів згідно відповідного бойового розпорядження №1146/ОТУС/дск від 06.07.2024.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 №940/34331 від 15.08.2024 позивач в період з 13.07.2024 по 31.07.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме: у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів. В районах ведення воєнних (бойових) дій на території Новогродівської міської територіальної громади Донецької області. Підстава: бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 від 14.07.2024 № 358/2024/2629дск, від 13.07.2024 №358/2024/51дск, від 01.07.2024 №358/2024/2453дск, журнал бойових дій військової частини НОМЕР_5 від 31.03.2024 №66т (а.с.18).
Згідно з довідки військової частини НОМЕР_5 №940/35820 від 01.09.2024 позивач в період з 01.08.2024 по 23.08.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме: у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів, В районах ведення воєнних (бойових) дій на території Курахівської міської громади Донецької області. Підстава: бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 від 14.07.2024 № 358/2024/2629дск, від 13.07.2024 №358/2024/51дск, від 01.08.2024 №358/2024/2891дск, журнал бойових дій військової частини НОМЕР_5 від 01.08.2024 №74т (а.с.17).
На адвокатський запит від 23.09.2024 №01-2/35, листом від 04.10.2024 №1097/2 відповідач повідомив, що відмовив позивачу у виплаті додаткової винагороди, оскільки відповідач отримав довідку про виплату додаткової винагороди від військової частини НОМЕР_5 згідно рапорту командира зведеної роти ударних БпАК ОСОБА_2 , згідно якої позивач виконував завдання командира зведеної роти №940/37386 від 17.09.2024 згідно додатку №1 до доручення №5718/з від 06.03,2023, та №940/37386 від 17.09.2024 згідно до доручення №5718/з від 06.03.2024, згідно якої позивач заслуговує на винагороду 30 тисяч пропорційно дням виконання завдань. В той самий час надійшла довідка №940/34331 від 15.08.2024 згідно додатку №1 до доручення №5718/з від 06.03.2023, №940/35820 від 01.09.2024 згідно додатку №1 до доручення №5718/з від 06.03.2024, достовірність якої не може бути підтверджена його безпосереднім командиром, часові періоди даної довідки частково перекриваються з часовими періодами довідки №940/33115 від 03.08.2024 згідно додатку №1 до доручення № 5718/з від 06.03.2023, та № 940/37386 від 17.09.2024 згідно додатку №1 до доручення №5718/з від 06.03.2024 достовірність якої не може викликати сумнівів. Окрім того територія виконання завдань в довідках є різною: Новогродівської та Мар'їнської міської територіальної громади Донецької області відповідно. Наявність довідки що суперечить документально підтвердженим даним несе ризики незаконної перевиплати грошової винагороди. У зв'язку з чим військова частина НОМЕР_1 не може прийняти довідки № №940/34331 від 15.08.2024 згідно додатку №1 до доручення №5718/з від 06.03.2023, №940/35820 від 01.09.2024 згідно додатку №1 до доручення №5718/з від 06.03.2024 в роботу.
Згідно довідки про грошове забезпечення від 01.10.2024 № 222/89, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу було виплачено щомісячну винагороду, передбачену Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000,00 грн пропорційно дням проходження військової служби (а.с.22).
Аналогічна довідка видана військовою частиною НОМЕР_2 від 04.10.2024 №632/814 (а.с.21).
Не погоджуючись з діями щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі до 100000,00 грн, за період з 13.07.2024 по 31.07.2024, 01.08.2024 по 23.08.2024, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» до пункту 1 внесено зміни, зокрема: слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено та після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,».
Крім того, наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Згідно з пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно п.6 розділу XXXIV Наказу №260 підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець.
За визначенням підпункту 2.1.6 Інструкції з діловодства в Збройних силах України, затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31.01.2024 №40, Бойовий наказ - акт військового управління за встановленою формою, яким відповідно до плану операції (бойових дій) доводяться бойові завдання підпорядкованим військам (силам). Як правило, використовується для постановки бойових завдань в оперативно-тактичній та тактичній ланці; бойове розпорядження - розпорядчий документ, яким доводяться бойові завдання підпорядкованим військовим частинам (установам) і підрозділам; довідка - документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя чи діяльності військовослужбовців (працівників) і різні обставини діяльності військових частин (установ); рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру; звіт (донесення) - це документ, що містить відомості про виконання плану, завдання, підготовку заходів, доручень і проведення заходів та подається вищій посадовій особі чи до військової частини (установи).
Отже, з урахуванням пункту 1 Постанови №168, право на отримання щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, встановленої Постановою №168, Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам виникає у військовослужбовця за наявності розпорядчого документа, яким доводяться бойові завдання (бойовий наказ або бойове розпорядження), та документа, який підтверджує виконання ним військовослужбовцем поставлених бойових завдань(журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, рапорт (донесення) командира підрозділу(групи), тощо) під час бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах бойових дій.
За визначенням статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних сил України, інших складових сил оборони, для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї(озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних(бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні(бойові) дії.
Так, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з невиплатою позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 13.07.2024 по 31.07.2024, 01.08.2024 по 23.08.2024.
Як зазначалося вище, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень. Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Безпосередня участь визначалася на основі виконання військовослужбовцем конкретного переліку бойових (спеціальних) завдань. Підтвердженням такої участі здійснювалося на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, визначення конкретних завдань, які виконував військовослужбовець, встановлення їх належності до переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких передбачена виплата у підвищеному до 100 000 грн розмірі, є ключовим для встановлення правомірності вимог позивача щодо виплати йому додаткової винагороди у підвищеному розмірі в зазначений період.
Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, останнім надано:
- довідка військової частини НОМЕР_5 №940/34331 від 15.08.2024, згідно якої позивач в період з 13.07.2024 по 31.07.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме: у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів. В районах ведення воєнних (бойових) дій на території Новогродівської міської територіальної громади Донецької області. Підстава: бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 від 14.07.2024 № 358/2024/2629дск, від 13.07.2024 №358/2024/51дск, від 01.07.2024 №358/2024/2453дск, журнал бойових дій військової частини НОМЕР_5 від 31.03.2024 №66т (а.с.18);
- довідка військової частини НОМЕР_5 №940/35820 від 01.09.2024, згідно якої позивач в період з 01.08.2024 по 23.08.2024 брав безпосередню участь у бойових діях, здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме: у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів, В районах ведення воєнних (бойових) дій на території Курахівської міської громади Донецької області. Підстава: бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 від 14.07.2024 № 358/2024/2629дск, від 13.07.2024 №358/2024/51дск, від 01.08.2024 №358/2024/2891дск, журнал бойових дій військової частини НОМЕР_5 від 01.08.2024 №74т (а.с.17).
Таким чином, матеріалами справи підтвержено, що позивач у спірний період виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовим розпорядженням та брав участь у бойових діях, а тому має право на додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
При цьому, відповідачем не надано доказів виплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн за виконував бойові (спеціальні) завдання з 13.07.2024 по 31.07.2024, 01.08.2024 по 23.08.2024.
Щодо доводів відповідача, що те, що є сумніви стосовнодостовірності довідки №940/34331 від 15.08.2024, то вони є безпідставними, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на спростування (недостовірність) зазначеної в довідці №940/34331 від 15.08.2024 інформації щодо позивача.
Разом з тим, принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі" (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.
У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Також у рішенні в справі "The Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Таким чином, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.