Справа № 620/1008/25 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.12.2024 № 254050003952 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 17.12.2024 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державного службовця періоди роботи з 20.04.1994 по 11.09.1994, з 12.09.1994 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 17.07.2000, з 18.07.2000 по 28.11.2002, з 08.07.2003 по 25.04.2005 та з 03.10.2005 по 01.05.2016 згідно записів трудової книжки, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках ГУ ДПС у Чернігівській області від 11.12.2024 № 53/25-01-10-02-06 та № 52/25-01-10-02-06.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.07.2020.
17.12.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою № 5819 про переведення з пенсії за віком на пенсію за віком, обчислену відповідно Закону України «Про державну службу», до якої додала паспорт, трудову книжку та довідку про заробітну плату.
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за результатами опрацювання винесено рішення від 24.12.2024 № 254050003952 про відмову в переведенні на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах державної служби.
Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у переведенні на пенсію держслужбовця, позивачка звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом за захистом своїх прав на законних інтересів.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон № 1058-ІV).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу, який набрав чинності 01 травня 2016 року (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до статті 90 цього Закону, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889- VIII, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).
Пунктом 2 Порядку №622, встановлено, що згідно із пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу»:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно із пунктом 3 Порядку №622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до наведених правових норм Законів України №3723-ХІІ, №889-VIII, Порядку №622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу мають жінки, а саме:
- державні службовці та особи, за наявності не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;
- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01 травня 2016 року), займали посади державної служби (працювали на посадах державних службовців), та мають не менш як 10 років стажу на посадах державної служби у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та на час досягнення віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працювали на посадах державних службовців;
- особи, які на день набрання чинності цим Законом (01 травня 2016 року), мали не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- державні службовці та особи, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: за наявності страхового стажу 30 років;
- особи, яким не призначали пенсію відповідно до Закону України Про державну службу №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу за умови наявності достатнього страхового стажу, стажу державної служби та досягнення певного віку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Щодо врахування до стажу державної служби періодів роботи позивача на відповідних посадах, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року (була чинною до 01 травня 2016 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2016 року, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування.
За правилами статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування, належать, зокрема, посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.09.1978 позивачка працювала:
- з 05.06.1992 до 12.09.1994 на посаді економіста ІІ категорії Прилуцької районної державної адміністрації;
- 20.04.1994 присвоєно 14 ранг державного службовця та прийнято присягу державного службовця;
- з 12.09.1994 до 26.01.1996 на посаді спеціалістом - економістом І категорії Прилуцького райвиконкому;
- з 26.01.1996 до 17.07.2000 в Прилуцькій районній державній адміністрації на посадах з 26.01.1996 - головного спеціаліста управління економіки, з 24.07.1998 - заступником начальника управління з питань економіки та власності, з 27.10.1998 - заступником голови районної державної адміністрації з питань економічного і соціального розвитку;
- 29.04.1996 присвоєно тринадцятий ранг державного службовця;
- 27.10.1998 присвоєно десятий ранг державного службовця;
- з 18.07.2000 до 28.11.2002 працювала в Прилуцькій районній державній адміністрації на посадах з 18.07.2000 - спеціаліста І категорії відділу організаційної і кадрової роботи апарату районної державної адміністрації, з 15.08.2000 переведена на посаду заступника начальника управління економіки;
- з 08.07.2003 до 25.04.2005 в Прилуцькій районній державній адміністрації на посаді заступника голови з присвоєнням дев'ятого рангу державного службовця;
- з 03.10.2005 до 17.09.2018 в органах податкової служби - Прилуцькій об'єднаній державній податковій інспекції з 03.10.2015 - на посаді старшого державного податкового інспектора відділу обліку та звітності, 10.01.2006 присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби ІІ рангу, з 02.07.2007 призначена на посаду старшого державного податкового інспектора, 28.07.2008 призначена на посаду начальника відділу реєстрації та обліку платників, з 28.07.2008 присвоєно чергове спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу, з 28.07.2010 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби ІІІ рангу, з 29.02.2012 переведена в Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Чернігівської області, з 01.03.2012 призначена на посаду начальника відділу інформації та обліку платників податків, з 10.07.2013 переведена на посаду начальника відділу інформації та обліку платників податків в Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, з 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної служби ІІІ рангу, з 11.12.2014 переведена на посаду начальника відділу реєстрації платників та електронних сервісів Прилуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області, з 01.09.2015 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної служби ІІ рангу, з 05.02.2016 переведена на посаду начальника відділу обслуговування платників.
За таких обставин стаж державного службовця позивачки з 20.04.1994 (дня прийняття присяги державного службовця) до 11.09.1994, з 12.09.1994 до 25.01.1996, з 26.01.1996 до 17.07.2000, з 18.07.2000 до 28.11.2002, з 08.07.2003 до 25.04.2005 та з 03.10.2005 до 01.05.2016 (набрання чинності Законом № 889-VIII) складає 20 років 11 місяців 27 днів.
Відмовляючи у призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», Відповідач заперечив зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача з 20.04.1994 по 11.09.1994, з 12.09.1994 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 17.07.2000, з 18.07.2000 по 28.11.2002, з 08.07.2003 по 25.04.2005 та з 03.10.2005 по 01.05.2016, зокрема, і на посадах в податкових органах, зазначивши про не віднесення їх до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ.
Водночас, відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Беручи до уваги, що як Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, так і нормами діючих до нього профільних Законів України «Про державну службу» №3723-XII та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату органів державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також враховуючи, що ОСОБА_1 з 20.04.1994 прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави, їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом від 25 червня 1991 року №1262-XII порядку, суд дійшов висновку, що всі періоди роботи (служби) позивачки на зазначених посадах підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Зважаючи на вищевикладене, стаж державної служби Заєць Н.В. становить більше 20 років, на момент звернення до пенсійного органу із заявою досягла 60 років, отже позивачка мала страховий стаж необхідний для призначення пенсії за віком та стаж держаної служби понад 20 років, а тому рішення ГУ ПФУ у Донецькій області від 24.12.2024, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідного Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити призначення позивачці пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши ОСОБА_1 періоди роботи з 20.04.1994 по 11.09.1994, з 12.09.1994 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 17.07.2000, з 18.07.2000 по 28.11.2002, з 08.07.2003 по 25.04.2005 та з 03.10.2005 по 01.05.2016 згідно записів трудової книжки до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1) передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що заява позивачки про призначення / перерахунок пенсії від 17.12.2024 була розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Донецькій області, а рішення від 24.12.2024 про відмову в переведенні на пенсію держслужбовця було прийнято саме вказаним пенсійним органом.
Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок № 622), пунктом 4 якого передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 5 Порядку № 622 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні заяви про переведення на пенсію держслужбовця від 17.12.2024 позивачем, з-поміж іншого, було подано Довідки Головного управління ДПС у Чернігівській області від 11.12.2024 № 53/25-01-10-02-06 та № 52/25-01-10-02-06.
Зазначені вище Довідки складені за формами, що відповідають формам затвердженим Постановою № 622 та містять відображення складових заробітної плати на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Оскільки відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за останньою займаною ним посадою державної служби, з якої він був звільнений, суд дійшов висновку, що вони мають братися до уваги під час розрахунку розміру пенсії позивача відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Беручи до уваги, що права позивачки були порушені за результатами прийнятого ГУ ПФУ в Донецькій області рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання саме ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити призначення пенсії позивачці, зарахувавши періоди роботи з 20.04.1994 по 11.09.1994, з 12.09.1994 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 17.07.2000, з 18.07.2000 по 28.11.2002, з 08.07.2003 по 25.04.2005 та з 03.10.2005 по 01.05.2016 згідно записів трудової книжки до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк