Справа № 320/29930/24 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПВ СЕРВІС» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПВ СЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВ СЕРВІС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2024 № 00116670702.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВ СЕРВІС», код ЄДРПОУ 43214895, зареєстроване в установленому законом порядку та здійснює господарську діяльність у сфері постачання обладнання для енергетичних проєктів. Підприємство є резидентом України та є стороною зовнішньоекономічних договорів з іноземними контрагентами.
На підставі направлень від 22.01.2024 № 998/26-15-07-02-02 та № 1000/26-15-07-02-02 Головним управлінням ДПС у місті Києві позивачу було призначено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами з нерезидентами.
За результатами перевірки, 31.01.2024 року складено акт №7236/26-15-07-02-02-03/43214895, в якому контролюючим органом сформульовано висновки про нібито порушення позивачем граничних строків валютних розрахунків за декількома зовнішньоекономічними контрактами. На підставі зазначеного акта 21.02.2024 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «С» №00116670702, яким позивачу донараховано пеню в розмірі 1 799 363,00 грн.
Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням та звернувся зі скаргою до ДПС України, яка за результатами розгляду рішенням від 18.04.2024 №11200/6/39-00-06-01-02-06 залишила скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Види, підстави та порядок проведення контролюючим органом перевірок регулюються главою 8 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковий орган має право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (абз.1 п.75.1 ст.75 Кодексу).
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано ст. 78 ПКУ, якою визначені обставини, при наявності яких можуть здійснюватися такі перевірки.
За змістом пп. 78.1.8 п. 78.8 ст. 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 цього Кодексу).
Пунктом 79.2 ст. 79 ПКУ встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.8 ст. 78 ПК України перевірка проводиться, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Правила визначення сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, порядок узгодження заявленої до відшкодування суми податку, закріплено в ст. 200ПК України.
Так, згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
З урахуванням пп. "б" п.200.4 ст.200 ПКУ при від'ємному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду платник ПДВ має право заявити таку суму, в частині, що не перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом декларації, до бюджетного відшкодування, зокрема, на поточний рахунок платника податку.
За містом п. 200.10 ПКУ платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 ПКУ, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
В свою чергу, контролюючий орган проводить документальну перевірку платника податку, у порядку, передбаченому пп.78. 1.8 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, протягом 60 календарних днів протягом, що настають за граничним строком подання податкової декларації (п. 200.11 ст. 200 ПКУ).
Водночас, відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473-VIIІ).
Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473-VIII встановлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Частиною восьмою статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Згідно з пунктом 14-2 постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» в редакції постанови правління Національного банку України від 07.07.2022 № 142 (далі - Постанова № 18) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Відповідно до пункту 14-4 Постанови № 18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
Суд встановив, що на підставі положень п.п. 19.1.6 п. 19.1 ст. 19, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, наказом Головного управління ДПС у місті Києві від 19.01.2024 № 353-п та направленнями на перевірку від 22.01.2024 №998/26-15-07-02-02 і №1000/26-15-07-02-02 Товариству з обмеженою відповідальністю «ПВ СЕРВІС» призначено документальну позапланову виїзну перевірку.
Підставою для її проведення слугувала податкова інформація, отримана контролюючим органом упродовж 2023 року від Державної податкової служби України, зокрема: повідомлення від 24.02.2023 №4218/7/99-00-07-05-02-07, від 28.04.2023 №9341/7/99-00-07-05-01-07, від 07.08.2023 №18996/7/99-00-07-05-02-07 та від 03.11.2023 №27629/7/99-00-07-05-01-07. У згаданих повідомленнях містились дані про можливе порушення позивачем вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.
З матеріалів справи вбачається, що направлення на перевірку та копію відповідного наказу вручено представнику позивача під підпис 22.01.2024. Перевірка проводилася у період з 22.01.2024 по 24.01.2024. За її результатами складено акт від 31.01.2024 №7236/26-15-07-02-02-03, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (затвердженого постановою НБУ №5 від 02.01.2019), а також пункту 14-1 постанови НБУ №18 від 24.02.2022.
Як зазначено в акті перевірки, позивач не дотримався граничних строків розрахунків за такими зовнішньоекономічними договорами:
- від 01.01.2022 № AKCOME-PVS-20220101-1 з компанією Zhejiang Akcome Optronics Science & Technology Co., Ltd (Китай);
- від 20.07.2022 № SG-PV-20072022-1 з компанією Salden Group FZC (ОАЕ);
- від 23.12.2022 № SG-PS-23122022-1 з тією ж компанією.
На підставі акта перевірки контролюючим органом 21.02.2024 було прийнято податкове повідомлення-рішення №00116670702 за формою «С», яким до позивача застосовано пеню в розмірі 1 799 363,00 грн.
Щодо договору від 01.01.2022 № AKCOME-PVS-20220101-1
Судом встановлено, що 01.01.2022 між ТОВ «ПВ СЕРВІС» (покупець) та компанією «Zhejiang Akcome Optronics Science & Technology (China) Co., Ltd» (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № AKCOME-PVS-20220101-1, предметом якого була поставка монокристалічних односторонніх модулів, що виробляються продавцем або на його замовлення. Договором передбачено, що поставка товару здійснюється партіями зі строком поставки не пізніше 15 квітня 2022 року.
14 січня 2022 року ТОВ «ПВ СЕРВІС» здійснило попередню оплату за цим договором у розмірі 412 024,41 дол. США на користь нерезидента. Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, граничні строки розрахунків за операціями з імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Таким чином, граничним строком для завершення розрахунків за цим договором є 13 січня 2023 року включно.
Судом встановлено, що товар на суму 412 024,41 дол. США від компанії «Zhejiang Akcome Optronics Science & Technology (China) Co., Ltd» на територію України не надходив. Водночас 17 січня 2023 року на рахунок позивача було зараховано суму 412 024,41 дол. США від іншого нерезидента - компанії «Salden Group FZC» (ОАЕ).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2022 між ТОВ «ПВ СЕРВІС», «Salden Group FZC» (ОАЕ) та компанією «Zhejiang Akcome Optronics Science & Technology (China) Co., Ltd» укладено договір відступлення прав та зобов'язань, відповідно до якого ТОВ «ПВ СЕРВІС» передало всі належні йому права та обов'язки за первісним договором компанії «Salden Group FZC», яка прийняла на себе відповідні зобов'язання та замінила позивача як покупця. У зв'язку з цим, ТОВ «ПВ СЕРВІС» отримало право на грошову винагороду у розмірі попередньо сплачених коштів - 412 024,41 дол. США - від нового покупця.
Факт зарахування зазначеної суми на рахунок ТОВ «ПВ СЕРВІС» 17.01.2023 підтверджено банківськими документами, наданими до матеріалів справи.
Згідно з підпунктом 4 пункту 3 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7, днем виникнення порушення є перший день після спливу граничного строку розрахунків, установленого Національним банком України.
Відповідно до пункту 9 розділу III цієї ж Інструкції, у разі порушення граничного строку розрахунків за операціями з імпорту товарів нарахування пені розпочинається з першого дня після закінчення такого строку та здійснюється за кожний день прострочення, включаючи день завершення валютного нагляду.
Таким чином, у цій справі день завершення валютного нагляду - 17.01.2023 - підлягає включенню до періоду прострочення. Отже, твердження позивача, викладене у позовній заяві, про те, що 17.01.2023 не може вважатися днем прострочення, є помилковим і суперечить вимогам нормативно-правових актів Національного банку України.
Оскільки повернення попередньо сплачених коштів відбулося 17.01.2023, строк прострочення розрахунків за цим договором становить чотири календарні дні - з 14.01.2023 по 17.01.2023 включно. Контролюючим органом ці обставини враховано в розрахунку пені, що міститься в додатку до акта перевірки.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність визначеного відповідачем періоду прострочення та відсутність підстав для виключення із розрахунку пені одного дня, а саме 17.01.2023, як моменту завершення валютної операції.
Щодо посилань позивача на дію форс-мажорних обставин суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, а також нарахування пені зупиняється на весь період дії таких обставин і поновлюється з дня, наступного за днем їх припинення.
Позивач зазначає, що виконання умов договору № AKCOME-PVS-20220101-1 стало неможливим з 24.02.2022 у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації та введенням воєнного стану в Україні. Як підтвердження наявності форс-мажорних обставин позивач наводить лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Разом з тим, відповідно до Регламенту засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), засвідчення таких обставин здійснюється виключно на підставі звернення суб'єкта господарювання щодо конкретного договору, зобов'язання або податкового обов'язку, виконання якого стало неможливим через дію об'єктивних обставин. Пунктами 3.3 та 6.10 Регламенту встановлено, що підтвердженням форс-мажору є сертифікат ТПП України, який видається після розгляду відповідної заяви із комплектом документів і підлягає обов'язковій реєстрації в Реєстрі сертифікатів.
У даній справі наданий лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним інформаційним документом, адресованим невизначеному колу осіб, і не містить ідентифікації конкретного зобов'язання, зокрема умов договору № AKCOME-PVS-20220101-1, а також не виданий за зверненням позивача у встановленому порядку. Відповідно, такий лист не є належним підтвердженням форс-мажорних обставин у розумінні частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 та від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, відповідно до яких лист ТПП України від 28.02.2022 сам по собі не є сертифікатом, не має преюдиційного характеру та не звільняє сторону договору від обов'язку довести наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 зазначено, що:
«...лист ТПП України від 28.02.2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини саме за спірним зобов'язанням...».
«...Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні чи воєнний стан не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Відповідальність може бути знята лише за наявності доведеного причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажором і неможливістю виконання конкретного зобов'язання...».
У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 912/750/22 також наголошено:
«...лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Такий лист не є документом, що був виданий за зверненням конкретного суб'єкта і не може підтверджувати настання форс-мажорних обставин у межах певного договору...».
Крім того, у постанові Верховного Суду у справі № 906/540/22 вказано, що:
«...лист ТПП України адресований невизначеному колу суб'єктів, має загальний характер і лише констатує факт наявності надзвичайних обставин без жодного зв'язку з конкретним зобов'язанням...».
Зважаючи на вищевикладене, а також беручи до уваги відсутність в матеріалах справи сертифіката ТПП України, оформленого відповідно до Регламенту, суд доходить висновку, що посилання позивача на наявність форс-мажорних обставин у межах виконання договору від 01.01.2022 № AKCOME-PVS-20220101-1 не підтверджене належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність факту порушення граничних строків розрахунків за договором від 01.01.2022 № AKCOME-PVS-20220101-1 з компанією «Zhejiang Akcome Optronics Science & Technology (China) Co., Ltd» (Китай) у кількості 4 календарних днів, як це встановлено в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні, що оскаржується.
Щодо договору від 23.12.2022 № SG-PS-23122022-1 судова колегія зазначає наступне.
Судом встановлено, що 23.12.2022 між ТОВ «ПВ СЕРВІС» (покупець) та компанією «Salden Group FZC» (ОАЕ) (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № SG-PS-23122022-1. Предметом договору є постачання сонячних модулів моделей ТР660Р-270 та ТР660Р-275, виготовлених компанією «ZHONGLI TALESUN SOLAR Co., Ltd».
Договором передбачено поставку товару партіями до 10 червня 2023 року. Оплата мала здійснюватися у формі передплати або кількома траншами до 30.12.2023. 27 грудня 2022 року позивач перерахував нерезиденту «Salden Group FZC» кошти в сумі 2 500 000 євро, що підтверджується банківськими виписками АТ «УКРГАЗБАНК» та не заперечується сторонами.
Відповідно до пункту 14-1 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», граничні строки розрахунків за операціями з імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року. Таким чином, граничним днем виконання валютного зобов'язання у цій справі є 24 червня 2023 року.
Факт отримання товару у встановлений строк не підтверджується, а відповідно до даних обліку, станом на 24.01.2024 за ТОВ «ПВ СЕРВІС» рахується дебіторська заборгованість за цим договором у повному обсязі - 2 500 000 євро. Цей факт визнається сторонами.
Позивач посилається на те, що прострочення строку розрахунків припинилося у зв'язку з поданням ним до суду позову про стягнення суми попередньої оплати. У підтвердження цього до матеріалів справи надано ухвалу Господарського суду Київської області від 29.06.2023, якою відкрито провадження у справі № 911/1960/23 за позовом ТОВ «ПВ СЕРВІС» до компанії «Salden Group FZC» про стягнення 135 632 937 грн, у тому числі 2 500 000 євро - за вказаним імпортним договором.
Частина сьома статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачає, що перебіг граничного строку розрахунків зупиняється з дня прийняття до розгляду відповідної позовної заяви судом. Таким чином, ураховуючи дату ухвали суду - 29.06.2023, - момент зупинення строку розрахунків об'єктивно настав саме з цієї дати, а не з дати подання позовної заяви.
Відповідно, граничний строк завершився 24.06.2023, а з 25.06.2023 почалося прострочення, яке тривало чотири дні: 25, 26, 27 та 28 червня 2023 року.
Таким чином, доводи позивача про те, що строк порушення становив лише два дні (27- 28 червня), є необґрунтованими і не відповідають приписам статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Беручи до уваги вищевикладене, підхід контролюючого органу щодо визначення періоду порушення валютного законодавства в частині цього договору є правильним. В акті перевірки вірно зазначено, що порушення строку розрахунків за договором від 23.12.2022 № SG-PS-23122022-1 становить чотири календарні дні. Нарахування пені за ці дні відбулося в межах компетенції та відповідно до вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».
Отже, суд констатує, що контролюючим органом було дотримано вимог Податкового кодексу України щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а висновки, викладені в акті перевірки від 31.01.2024 №7236/26-15-07-02-02-03, підтверджуються письмовими доказами, зокрема контрактами, платіжними документами, бухгалтерськими записами.
Порушення граничних строків розрахунків, передбачених валютним законодавством, встановлені документально за кожним із імпортних договорів, а розрахунок кількості днів прострочення, здійснений податковим органом, є обґрунтованим і відповідає положенням Інструкції НБУ №7 від 02.01.2019 та Положення №5.
Посилання позивача на дію форс-мажорних обставин не підтверджено належними доказами. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є сертифікатом у розумінні Регламенту ТПП і не може слугувати належним підтвердженням зупинення строку розрахунків відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2024 №00116670702.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПВ СЕРВІС» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк