Справа № 363/4142/25 Суддя (судді) першої інстанції: Баличева М.Б.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради про скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради від 27.06.2025 року,
ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради, в якому просила скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради від 27.06.2025 року про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2025 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради щодо ОСОБА_1 винесено постанову №51 та накладено адміністративне стягнення в у виді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 154 КУпАП, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 близько о 18:15 год. 02.05.2025 року, перебуваючи на лузі р. Десна в с. Пірнове порушила правила утримання тварин (собак), а саме випустила власні три великі собаки «дворової породи» на самовигул без повідків, намордників та супроводу, внаслідок чого собаки зграєю накинулись на собаку на прізвисько « Нелі », яку на повідку вигулювала ОСОБА_3 .
В оскаржуваній постанові зазначено, що вказані обставини підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення від 21.05.2025 року серія ВАД 709706; рапортом реєстрації чергової частини, що зареєстрований в Інформаційному порталі Національної поліції України 02.05.2025 року №11406; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.05.2025 року; поясненнями ОСОБА_3 від 02.05.2025 року; поясненнями ОСОБА_4 від 02.05.2025 року; поясненнями ОСОБА_1 від 02.05.2025 року; поясненнями ОСОБА_5 від 14.05.2025 року; поясненнями ОСОБА_6 від 14.05.2025 року; поясненням ОСОБА_7 від 14.05.2025 року.
Відповідачем до суду було подано витяг з протоколу №27 від 27.06.2025 року засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради, на якому розглядалася справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 154 КУпАП згідно протоколу серії ВАД №709706 від 21.05.2025 року.
З цього документу судом встановлено, що під час розгляду вказаної справи клопотання ОСОБА_1 про призупинення розгляду адміністративної справи, забезпечення права на ознайомлення з усіма матеріалами справи та вручення копій протоколу про адміністративне правопорушення, надання пояснень по справі та перенесення дати слухання справи, задоволено частково. Зокрема, оголошено перерву в засіданні адміністративної комісії до 17 год. для надання можливості ОСОБА_1 ознайомитися з матеріалами адміністративної справи, надати свої пояснення та доказів. Стосовно призупинення розгляду адміністративної справи та перенесення засідання- відмовлено.
За результатами розгляду справи ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 154 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Крім того, відповідачем долучені до матеріалів справи постанова про закриття адміністративного провадження № 48 від 28.03.2025 року, якою визнано ОСОБА_8 винною у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, постанова про закриття адміністративного провадження № 46 від 23.01.2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
У той же час, суд зазначає, що будь-яких інших доказів правомірності оскаржуваної постанови, зокрема тих, які в ній зазначаються на підтвердження встановлених обставин вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України суду не надано.
Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною та такою, що порушує її права, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).
Згідно ч. 1 ст. 154 КУпАП, утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (частина перша статті 256 Кодексу).
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 Кодексу).
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (частина третя статті 256 Кодексу).
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 Кодексу, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (частина перша статті 257 Кодексу).
Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтями 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, згідно протоколу № 27 від 27.06.2025 року засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради встановлено, що під час розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 , будь-які свідки не допитувалися, письмові та інші докази не досліджувалися, а тільки оголошено протокол про адміністративне правопорушення, який сам по собі не може бути доказом вчинення правопорушення, а викладені в ньому обставини мають бути підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами, що в даному випадку при розгляді справи місця не мало, до суду вказані докази також не надано.
Водночас, узагальнене посилання в протоколі засідання комісії на підтвердження обставин справи протоколом про адміністративне правопорушення та додатками до справи, без дослідження окремо кожного доказу, на дотримання вказаних вимог КУпАП вказувати не може і не може вважатися повним, всебічним і об'єктивним з'ясуванням обставин справи.
При цьому в самій оскаржуваній постанові викладено лише перелік доказів без зазначення їх змісту та фактичних обставин, які вони підтверджують, та без будь-якого аналізу таких доказів.
Які саме фактичні обставини справи підтверджує той чи інший доказ, про що свідчать письмові пояснення свідків, який зміст кожного доказу в постанові не проаналізовано і не зазначено.
Крім того в разі оголошення перерви під час розгляду справи для надання можливості особі ознайомитися з матеріалами адміністративної справи та в разі відсутності особи на такому засіданні, вона має бути належно і своєчасно сповіщена про це, а також про місце й наступний час розгляду справи о 17 год.
Оголошення перерви в засіданні до 17 год. для надання можливості особі ознайомитися зі справою протягом години, коли розгляд справи відбувається у відсутність особи, не може призвести до реалізації нею цих прав, оскільки в цьому зв'язку щонайменше необхідно повідомити особу про це і зробити це завчасно, інакше ця перерва стає формальним перенесенням справи без завчасного сповіщення особи про наступний час засідання та без забезпечення їй реальної можливості ознайомитися зі справою та реалізувати свої права, надати пояснення та взяти участь в розгляді справи, а також призводить до розгляду справи з порушення вимог ст. 268 КУпАП.
При цьому, строк накладення адміністративного стягнення у цій справі спливав лише 02.08.2025 року, а твердження про затягування розгляду справи з боку ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Водночас, твердження позивачки про не вручення їй протоколу та не ознайомлення з ним відповідачем в суді не спростовано.
Так, матеріали справи не містять даних про складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 в присутності останньої, про його вручення особі щодо якої складено такий протокол, про відібрання пояснень з приводу зазначеного в протоколі правопорушення та про роз'яснення процесуальних прав та обов'язків, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відтак, суд зазначає, що не вручення особі протоколу про адміністративне правопорушення, не ознайомлення її з його змістом, не надання можливості надати пояснення слід вважати порушенням прав особи та є недотриманням вимог ст.ст. 254, 256, 268 КУпАП, які в ході розгляду справи комісією не усунуто.
При цьому, сам протокол серії ВАД №709706 від 21.05.2025 року про вчинення позивачкою адміністративного правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 154 КУпАП, як і всі матеріали, які стали підставою для його складення відповідачем суду не надано.
У той же час диспозиція ст. 154 КУпАП, є частково бланкетною правовою нормою, тобто нормою, яка лише описує загальний зміст правопорушення, а для повного визначення його певних ознак відсилає до інших галузей права, зокрема в частині правил утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигул собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак, затвердженого постановою КМУ від 10.11.2021 року № 1164).
Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації.
Зазначаючи в оскаржуваній постанові фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП, відповідач не врахував, що «дворова порода» собак не внесена до Переліку небезпечних порід собак, затвердженого постановою КМУ від 10.11.2021 року № 1164, і не зазначив породу собак, за вигул яких без повідків і намордників може наставити адміністративна відповідальність.
У той же час, твердження у відзиві про те, що сім'я позивачки утримує трьох великих метисів з вимогами Переліку небезпечних порід собак, затвердженого постановою КМУ від 10.11.2021 року № 1164 не узгоджується та змісту оскаржуваної постанови не відповідає, в якій зазначено про «дворову породу» собак, коли до вказаного Переліку небезпечних порід собак відносяться метиси тих самих небезпечних порід собак, а не будь-яких інших, які до цього Переліку не включені.
Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії", держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №660/575/16-а від 31.01.2018 року.
Водночас, будь-яких доказів правомірності оскаржуваної постанови згаданих у ст. 251 КУпАП відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Беручи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність в діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП.
За таких обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради №51 від 27 .06.2025 року не може вважатися законною, обґрунтованою та вмотивованою, а відтак підлягає скасуванню у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП, а тому справу щодо неї слід закрити згідно ст. 286 КАС України.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Пірнівської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк