Справа № 320/1276/25 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства економіки України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Вент-Сервіс» до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування наказу,
Товариство з обмеженою відповідністю «Вент-Сервіс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства економіки України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства економіки України №13522 від 28 травня 2024 року «Про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, ТОВ «ВЕНТ-СЕРВІС»;
- зобов'язати Міністерство економіки України повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідністю «Вент-Сервіс» (вих. від 03.05.2024, вх. від 03.05.2024 №П2979) на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся із заявою до Міністерства економіки України із проханням видати висновок про продовження граничних строків розрахунків, які встановлені НБУ до 31.05.2024 за операцією на суму 249300,00 Євро від 12.05.2024 до 30.06.2024. Необхідність продовження строків позивач обґрунтовує тим, що імпортує складний технічний виріб (технічно складний промисловий станок (верстат)), який виготовляється під замовлення в строки, які перевищують 180 днів. Однак, наказом Мінекономіки №13522 від 28.05.2024 відмовлено у видачі висновку на підставі абз. 6 п.10 Порядку №104. Вважаючи вказаний наказ Мінекономіки необґрунтованими та незаконними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідністю «Вент-Сервіс» до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування наказу.
Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства економіки України №13522 від 28 травня 2024 року «Про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, ТОВ «ВЕНТ-СЕРВІС».
Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача (вих. від 03.05.2024, вх. від 03.05.2024 №П2979) на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Міністерства економіки України подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року та від 11 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
18 червня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, 14 серпня 2023 року між позивачем та METAL SYSTEM SRL (надалі - «Продавець») було укладено Контракт № 14/08-23 (надалі - «Контракт») на поставку комплектуючих виробничої лінії.
Відповідно до умов пункту 3 Контракту строк поставки товару - до 09 квітня 2024 року.
У відповідності до пункту 1 Контракту, Продавець продавав, а позивач купував обладнання згідно додатків до Контракту.
Додатком № 1 до Контракту Продавець зобов'язувався поставити наступний товар (надалі разом - «Товар»): прес, бувший в використанні, з матрицею 12р, подвійним ударом 7мм діаметр, 25x21,65, експандер, бувший в використанні, довжина 6 метрів, 7мм, тип тягнучий, з формуванням фаски; новий електричний стіл; біндер, бувший в використанні, відновлений, 6 треків, максимальна довжина 3500мм, 7мм; прес, бувший в використанні, "FASPAR", 50т, 12мм, геометрія 35x35 8р.; експандер, бувший в використанні, довжина 6 метрів, 12мм, тип тягнучий, з формуванням фаски, новий електричний стіл; біндер, бувший в використанні, "CMS" відновлений, 4 треків, максимальна довжина 3500мм., 12мм.
Загальна вартість Товару - 831 000,00 євро (пункт 2 Контракту).
Під час виготовлення виробничої лінії (Товару), Продавець стикнувся з проблемою неможливості своєчасного виконання взятих на себе за Контрактом зобов'язань, а саме: під час переробки складових частин виробничої лінії з'явилась необхідність виготовлення та закупівлі Продавцем додаткових комплектуючих (матеріалів), ключових робочих вузлів виробничих верстатів, виготовлення та закупівлю нестандартної електроніки для верстатів (під замовлення), а також пошук та залучення додаткового висококваліфікованого персоналу для переробки Товару.
У квітні 2024 року позивач отримав від METAL SYSTEM SRL повідомлення про те, що виробнича лінія (Товар) не буде відвантажена своєчасно через порушення строків поставки комплектуючих (матеріалів) для її виготовлення (спеціальної загартованої сталі, а також деяких критичних, електронних компонентів).
Сторони уклали Додаткову угоду № 1, якою продовжили строк Контракту до 09 липня 2024 року.
У зв'язку з викладеним, у позивача виникла необхідність у отриманні висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до пункту 3 Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України 13 лютого 2019 р. № 104, позивач подав відповідачу заяву про одержання висновку разом з комплектом документів.
28 травня 2024 року відповідач прийняв Наказ № 13522, яким відмовив у видачі висновку на підставі абзацу 6 пункту 10 Порядку, а саме: «операція резидента з експорту (імпорту) товарів не належить до окремої операції, визначеної пунктом 2 цього Порядку».
Вважаючи прийнятий наказ Міністерства економіки України про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за операціями, що здійснюються відповідно до зовнішньоекономічного контракту, протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем за наслідком застосування ним формального підходу до розгляду заяви позивача щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком за договором (контракту), що має своїм наслідком непропорційність такого рішення, адже останнє не забезпечує баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване таке спірне рішення.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги Міністерства економіки України, колегія суддів зазначає наступне.
Закон №2473-VIII визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 13 Закону №2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов'язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.
Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Згідно з частиною восьмою статті 13 Закону №2473-VIII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
За приписами пунктів 21 та 23 Розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України №5 від 2 січня 2019 року, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
Підпунктом 1 пункту 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 2 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція) встановлено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 Експорт, ЕК-11 реекспорт на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України належать митному оформленню), або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), -за операціями з експорту товарів.
У відповідності до пункту 8 Інструкції, банк для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів самостійно визначає систему заходів (уключаючи фіксацію цих операцій з дотриманням принципів актуальності, достовірності та інформативності).
Згідно з підпунктом 2 пункту 9 Інструкції, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.
Відповідно до статті 7 Закону України від «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи. Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова НБ України №18).
Постановою Правління Національного банку України від 04 квітня 2022 року № 68 Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».
В подальшому, до пункту 142 Постанови № 18 вносились зміни та з 07 червня 2022 року цифри « 90» було замінено цифрами « 120», а з 07 липня 2022 року - цифри « 120» замінено цифрами « 180» (постанови Правління Національного банку України від 7 червня 2022 року № 113, від 7 липня 2022 року № 142 відповідно).
Таким чином, за загальним правилом експорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану Національний банк України змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою № 18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.
Міністерство економіки України є суб'єктом владних повноважень, який уповноважений, з урахуванням вимог статті 13 Закону № 2473-VIII, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів продовжувати граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, шляхом видачі висновку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2019 року №104 затверджено Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - Порядок №104, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Порядку №104 визначено, що цей Порядок визначає механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - висновки), перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду і перелік товарів, за якими документи для видачі висновку залишаються без розгляду. Дія цього Порядку поширюється на всіх резидентів незалежно від форми власності.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 104, для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи:
заяву на одержання висновку (далі - заява) за формою, затвердженою Мінекономіки, що містить відомості про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення та обґрунтування необхідності продовження установленого строку розрахунків на певний період;
копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід'ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку. У разі коли зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено іноземною мовою, резидент додає його переклад на українську мову;
копії документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, митних декларацій, коносаментів, транспортних документів, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг), засвідчені в установленому законодавством порядку;
копії листів, повідомлень, які обумовлюють та обґрунтовують необхідність продовження установлених строків розрахунків, засвідчені в установленому законодавством порядку.
Оформлення та подання резидентами в електронній формі для одержання висновку документів, оформлення та видача Мінекономіки в електронній формі висновку здійснюються через Єдиний державний портал адміністративних послуг згідно з вимогами законодавства у сфері електронних довірчих послуг і цього Порядку.
За приписами пункту 6 Порядку № 104, строк продовження розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів обчислюється не раніше одержання Мінекономіки документів.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що висновок Мінекономіки щодо продовження строків розрахунків за відповідною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, який виданий на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, й звільняє позивача від відповідальності у вигляді сплати пені.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі №813/6485/14, від 10 квітня 2020 року у справі №810/1221/16, від 5 січня 2021 року у справі №804/828/16, від 29 січня 2021 року у справі №801/9330/13-а, від 15 лютого 2022 року у справі №160/816/20.
За змістом спірних правовідносин, висновком Міністерства економіки України №13522 від 28 травня 2024 року відмовлено ТОВ «ВЕНТ-СЕРВІС» у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком.
Означена відмова мотивована абзацом 6 пункту 10 Порядку №104, зокрема тим, що за результатом експертизи встановлено, що з наданого контракту та його невід'ємних частин не встановлено, що операція резидента з експорту (імпорту) товарів належить до окремих операцій, що здійснюються резидентами під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які визначені пунктом 2 Порядку №104.
Відповідно до положень пункту 10 Порядку №104 у видачі висновку може бути відмовлено у разі, коли:
у поданих резидентом документах виявлено недостовірну інформацію;
документи подано з порушенням вимог, зазначених у пункті 3 цього Порядку, в тому числі вимог щодо комплектності та оформлення документів;
заява, додані до неї документи (документ) підписані (засвідчені) особою, яка не має на це повноважень;
у зовнішньоекономічному договорі (контракті) відсутні істотні умови договору, передбачені законодавством;
операція резидента з експорту (імпорту) товарів не належить до окремої операції, визначеної пунктом 2 цього Порядку;
операція резидента здійснюється з товарами, що включені до переліку товарів, за якими звернення про видачу висновку залишаються без розгляду, згідно з додатком;
продовження строків розрахунків виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) за операцією з експорту (імпорту) товарів зумовлено форс-мажорними обставинами;
у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості про резидента або наявні відомості про його припинення.
За приписами пункту 2 Порядку №104 висновок видається Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, а саме:
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) виробничої кооперації - операціями з постачання сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектувальних та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв'язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) консигнації - операціями з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу дії угоди консигнації за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) у будівництві - операціями з виробництва та постачання будівельних матеріалів, конструкцій, машин і механізмів, обладнання та матеріалів для виконання необхідних робіт;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) тендерної поставки - операціями з постачання товарів, замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) гарантійного обслуговування - експортними операціями з постачання товарів та проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробовування, установки, монтажу, налагодження) товарів, а також проведення остаточних розрахунків після закінчення відповідного гарантійного періоду;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання товарів спеціального призначення - операціями з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; операціями з постачання природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки) та проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.
За фактичними обставинами справи, предметом контракту №14/08-23 від 14 серпня 2023 є поставка наступного товару: прес, бувший в використанні, з матрицею 12р, подвійним ударом 7мм діаметр, 25x21,65, експандер, бувший в використанні, довжина 6 метрів, 7мм, тип тягнучий, з формуванням фаски; новий електричний стіл; біндер, бувший в використанні, відновлений, 6 треків, максимальна довжина 3500мм, 7мм; брес, бувший в використанні, "FASPAR", 50т, 12мм, геометрія 35x35 8р.; експандер, бувший в використанні, довжина 6 метрів, 12мм, тип тягнучий, з формуванням фаски, новий електричний стіл; біндер, бувший в використанні, "CMS" відновлений, 4 треків, максимальна довжина 3500мм., 12мм.
Також, сторони уклали Додаткову угоду № 1, якою продовжили строк контракту до 09 липня 2024 року, у зв'язку з тим, що позивач отримав від METAL SYSTEM SRL повідомлення про те, що виробнича лінія (Товар) не буде відвантажена своєчасно через порушення строків поставки комплектуючих (матеріалів) для її виготовлення (спеціальної загартованої сталі, а також деяких критичних, електронних компонентів).
Позивач стверджує про те, що предмет означеного контракту за своїм характером відноситься до операцій з постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.
Суд першої інстанції виснував, що відповідач формально підійшов до розгляду заяви позивача щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених НБУ за договором (контракту) та не в повній мірі з'ясував наявність чи відсутність підстав для продовження строків розрахунків.
За доводами апеляційної скарги, факт подання документів за переліком, визначеним пунктом 3 Порядку, не породжує для Мінекономіки такого правового наслідку як безумовна видача висновку. Зміст поданих документів повинен відображати зміст контракту, з якого повинно вбачатись, що контракт відповідає ознакам, визначеним пунктом 2 Порядку. Такими ознаками є виробництво (а не ремонт вживаного) та постачання обладнання, яке здійснюється у строк більше ніж 180 днів. Контракт позивача неможливо віднести до зовнішньоекономічних договорів з постачання складного технічного виробу.
Зокрема апелянт наголошує на тому, що предметом договору є купівля товару, при цьому жодної переробки пункт 1 контракту не містить. Посилання на додаткову угоду не заслуговує на увагу, оскільки незважаючи на те, що вона містить термін «виготовлення», проте даною угодою внесено зміни у розділ 3 контракту, який урегульовує строк постачання обладнання; до пункту 1 контракту зміни не вносились.
Висновок суду першої інстанції суперечить пункту 1 контракту, який у сукупності з додатком № 1 до контракту свідчить, що продавець повинен продати позивачу бувшу у використанні виробничу лінію.
Апелянт наголошує на тому, що предметом контракту не є виготовлення нової, а продаж відремонтованої виробничої лінії.
Суд першої інстанції без посилань на визначення поняття «виготовлення» дійшов висновку, що переробка речі є поняттям рівнозначним поняттю виготовлення нової речі. Тобто, відремонтувавши виробничу лінію суд вважав, що нерезидент виготовив її як новий виріб.
За змістом статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Відповідач вважає, що предметом такого створення є не відремонтована вже існуюча річ, яка шляхом заміни певних елементів відновлена до своїх початкових (заводських) параметрів, а є саме нова річ, яка відрізняється своєю правовою природою, властивостями, характеристиками.
Також відповідач наголошує на тому, що предмет контракту як був до його укладення виробничою лінією з обробки заліза, таким він і залишиться після ремонту. Нічого нового за контрактом не створено, а два нові столи, які входять до складу обладнання, у сукупності із бувшим у використанні іншим обладнанням також не створюють нової речі - нової виробничої лінії.
Щодо посилання позивача на не врахування нерезидентом рівня складності процесів з відновлення обладнання та як наслідок неможливість своєчасно виконати зобов'язання за контрактом відповідач вважає, що воно не заслуговує на увагу, оскільки така неможливість не наділяє обладнання статусом «складний технічний виріб» у розумінні пункту 2 Порядку. По факту має місце недолік укладеного між позивачем та компанією METAL SYSTEM SRL контракту, який полягає у неспроможності нерезидента розрахувати власні виробничі потужності у момент підписання контракту. Позивач та компанія METAL SYSTEM SRL таким чином побудували взаємовідносини між собою, що у контракті передбачили продаж обладнання, про технічний стан якого нерезидент не мав уявлення (оскільки не врахував рівень складності процесів з відновлення обладнання), а позивач погодився придбати обладнання, не вивчивши його стан та технічні характеристики на момент укладення контракту. Укладення за усіма ознаками контракту купівлі-продажу не породжувало виникнення у Мінекономіки підстав для прийняття позитивного рішення за результатом розгляду заяви позивача від 03.05.2024, оскільки такий вид правочину не включено до переліку, який сформовано пунктом 2 Порядку.
За всіма ознаками контракт від 14.08.2023 є договором купівлі-продажу, на процес виконання якого правова природа положень постанови Кабінету Міністрів України 13 лютого 2019 р. № 104 (Порядок) не поширюється.
Право позивача на отримання висновку не є абсолютним, його реалізація ставиться в залежність від умов контракту (обов'язкової присутності виготовлення, а не ремонту, та транспортування). У спірних правовідносинах присутні елементи ремонту та постачання обладнання (ймовірно виробничої лінії), що не є тотожним із виробництвом та постачанням, оскільки ремонт не є виготовленням. Таким чином, обладнання за контрактом дійсно може бути технічно складним, але таке обладнання купується вже виготовленим колись, до укладення контракту, що виключає застосування до даного спору правила пункту другого Порядку.
Судова колегія бере до уваги, що подібні правовідносини були предметом дослідження Верховним Судом у межах справи 240/12058/24.
Зокрема, Суд дійшов висновку про те, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що спірний зовнішньоекономічний договір (Контракт) є лише договором купівлі - продажу, оскільки сторонами виступають Продавець та Покупець, що жодним чином не підтверджує факт виробництва такого товару, є помилковими, адже відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (ратифікована Україною 01 лютого 1991 року) договори на поставку товарів, які потребують подальшого виготовлення або виробництва, вважаються договорами купівлі-продажу, якщо сторона, що замовляє товар, не бере на себе зобов'язання поставити істотну частину матеріалів, необхідних для виготовлення або виробництва таких товарів.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з абзацом 14 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Тобто, будь-який імпорт товарів є купівлею-продажем.
Таким чином, контракт на виготовлення товару, щодо якого виник спір у даній справі, кваліфікується як договір купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Відповідно до частини 1 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кваліфікуючими ознаками, що підтверджують належність товару до складного технічного виробу є необхідність його установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення у дію на місці експлуатації, а також виготовлення та транспортування у строк, що перевищує 180 днів.
З огляду на те, що предметом контракту є постачання пресу, експандеру, біндеру (технічно складний промисловий станок (верстат)), відтак контракт за своїм характером відноситься до операцій з постачання складних технічних виробів, тобто імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.
Таким чином, висновки відповідача про відмову у продовженні граничних строків розрахунків за операцією, що здійснюється відповідно до зовнішньоекономічного договору, укладеного між позивачем та METAL SYSTEM SRL з підстав того, що з наданого контракту та його невід'ємних частин не вбачається, що операція резидента з експорту (імпорту) товарів належить до окремих операцій, що здійснюються резидентами під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які визначені пунктом 2 Порядку №104 не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу №13522 від 28 травня 2024 року «Про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, ТОВ «ВЕНТ-СЕРВІС», колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідністю «Вент-Сервіс».
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанцій, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства економіки України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан