Справа № 159/2205/25
Провадження № 2/159/1024/25
23 жовтня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Чалого А.В.,
секретаря судового засідання Конашук М.А.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представниці позивачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою в якій просить встановити юридичний факт неприйняття спадщини у зв'язку з непроживанням громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_5 . Після смерті останнього відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями після смерті останнього є позивачка, яка прийняла спадщину шляхом проживання на реєстрації зі спадкодавцем, та їх спільний син, відповідач по справі ОСОБА_4 , який, на думку позивачки, спадщину не прийняв, оскільки є громадянином Російської Федерації з 2020 року, постійно там проживає та зареєстрований. Проте, нотаріусом повідомлено позивачку, що син спадкодавця вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки на момент смерті батька був зареєстрований разом з ним. Позивачка зазначає, що підтримує зв'язок з сином, який не має наміру повертатися в Україну. З метою усунення можливих перешкод для оформлення її права на спадщину, позивачка змушена звертатися до суду з даним позовом.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2025 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
05.05.2025 надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.07.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
11.08.2025 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці.
17.09.2025 судове засідання відкладено за клопотанням представниці позивачки.
13.10.2025 судове засідання відкладено для ухвалення та проголошення судового рішення.
В судовому засіданні позивачка та її представниця позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заява про розгляд справи без участі відповідача судом не приймається, оскільки вона не підписана особою належним чином.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.09.1980, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , яке видане 20.09.1980 Кричевичівською сільською радою Ковельського району.
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 28.03.1992.
Згідно копії паспорта серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
До матеріалів додано копію паспорта громадянина російської федерації на ім'я ОСОБА_3 , яка безпідставно завірена представником позивача.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , яке видане 29.10.2024 виконавчим комітетом Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області.
Відповідно до довідки Колодяженської сільської ради Ковельського району Волинської області від 07.03.2025 № 167, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований та проживав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його дружина ОСОБА_1 з 2008 року і по даний час, та ОСОБА_3 з 2010 року зареєстрований, але не проживає з жовтня 2016 року і по даний час. Заповіт від імені ОСОБА_4 не посвідчувався.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 суду пояснили, що відповідач ОСОБА_3 не проживає в с. Черемошне, про що їм відомо зі слів позивача.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що відповідач ОСОБА_3 є її братом, на момент смерті батька проживав в росії, його громадянство України на момент розгляду справи не припинено.
Частиною 1 ст.15 ЦК України, встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, пункт 145, рішення від 15 листопада 1996 року) вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань (див. рішення у справі Vilvarajah and Others v. the United Kingdom; заяви №№13163/87, 13164/87, 13165/87, 13447/87, 13448/87 52854/99, пункт 122, від 30 жовтня 1991 року).
Отже, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року (справа №523/14489/15-ц) сформульовано правовий висновок про те, що у справах позовного провадження юридичні факти належать до предмета доказування та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Вимога про встановлення юридичного факту може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом ІV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення юридичного факту у справі позовного провадження є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування такого факту має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах позовного провадження, а лише підставою для вирішення такої справи.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Заявлена позивачкою вимога у даній справі про встановлення факту неприйняття спадщини не є вимогою, яка забезпечує ефективний захист прав у справах про визнання права на спадкове майно.
Відтак, зважаючи на те, що позивачка не заявила позовних вимог на захист тих порушених відповідачем прав, для реалізації яких їй необхідно встановити юридичний факт, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки в даному випадку права позивачки не можуть бути захищені у обраний нею спосіб та заявлена вимога про встановлення юридичного факту не забезпечує ефективний захист прав позивачки у даній справі.
Враховуючи встановлені обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, з підстав обрання позивачкою неналежного способу захисту своїх прав.
На підставі ст.141 ЦПК України, зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені стороною позивача розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 80, 81, 89, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення- відмовити.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення проголошено 23.10.2025 о 16.30год.
Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ