Справа № 161/15469/25
Провадження № 2/0158/1046/25
23 жовтня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Поліщук С.В.
при секретарі - Шрамко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
08 вересня 2025 року з Луцького міськрайонного суду Волинської області за підсудністю до Ківерцівського районного суду Волинської області надійшла цивільна справа за позовом ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 15.10.2021р. між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77223277, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язувався надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором. Розмір наданої позики відповідачу - ОСОБА_1 становив 8050 грн. 00 коп. Нарахування кредитором процентів за користування позикою здійснюється за кожен день користування кредитом в розмірі 1,99%, починаючи з дати надання кредиту (строком 30 днів) до його повного повернення на залишок фактичної заборгованості від наданої суми позики.
22.02.2022р. було укладено договір №22/02/2022 відповідно до якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами та договорами позики до позичальників, в тому числі й за договором позики №77223277 до відповідача по справі ОСОБА_1
10.01.2023р. на підставі договору №10-01/2023 ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами та договорами позики до позичальників, в тому числі за договором позики №77223277.
Таким чином, ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором позики №77223277.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором позики, у нього утворилася заборгованість в сумі 24437 грн 90 коп., з яких 8050,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16386 грн 58 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1 грн 32 коп. - 3% річних.
Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача по справі ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №77223277 від 15.10.2021р. в сумі 24437 грн. 90 коп., а також стягнути судові витрати по справі пов'язані зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.09.2025р. відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач по справі ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про наявність в суді на розгляді даного позову, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, не подав.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши надані письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Судом встановлено, що 15.10.2021р. між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77223277, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язувався надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором. Розмір наданої позики відповідачу - ОСОБА_1 становив 8050 грн. 00 коп. Нарахування кредитором процентів за користування позикою здійснюється за кожен день користування кредитом в розмірі 1,99%, починаючи з дати надання кредиту (строком 30 днів) до його повного повернення на залишок фактичної заборгованості від наданої суми позики (а.с. 25, 64).
За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до норм ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст.3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою, другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
22.02.2022р. було укладено договір №22/02/2022 відповідно до якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами та договорами позики до позичальників, в тому числі й за договором позики №77223277 до відповідача по справі ОСОБА_1 (а.с. 10-24).
10.01.2023р. на підставі договору №10-01/2023 ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами та договорами позики до позичальників, в тому числі за договором позики №77223277 (а.с. 26-43).
У зв'язку з невиконанням відповідачем по справі ОСОБА_1 , взятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором позики, у нього перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 24437 грн 90 коп., з яких 8050,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16386 грн 58 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1 грн 32 коп. - 3% річних, що стверджується розрахунком заборгованості за договором позики №77223277 від 15.10.2021р. Вказана сума є обгрунтованою та такою, що підтверджується належними та допустимими доказами (а.с. 8-9).
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, взятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором позики, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за договором позики №77223277 від 15.10.2021р. в сумі 24437 грн. 90 коп.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2422,40 грн).
Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному об'ємі, з відповідача на користь позивача стягується судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 13000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17.
З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правової допомоги від №01-07/2024 від 01 липня 2024 року (а.с. 61 - 64).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024р., заявка на надання юридичної допомоги №174 від 02.06.2025р., витяг з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025р. (детальний опис робіт), прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 51-57).
Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення . Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 89, 95, 137, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 6, 15, 16, 205, 207, 513, 514, 517, 526, 625, 626, 628, 638-639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. №3, офіс №306) заборгованість за договором позики №77223277 від 15.10.2021р. в розмірі 24437 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять сім) грн 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. №3, офіс №306;
представник позивача: адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс», юридична адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. №3, корпус 8Б, кабінет 316;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Ківерцівського районного суду С.В.Поліщук