Справа № 320/16826/24 Суддя першої інстанції: Білоноженко М.А.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.,
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (далі - відповідач, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо прийняття рішення від 09.08.2023 № 814 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати вказане рішення;
- визнати протиправними дії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати вказане рішення;
- зобов'язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 814 від 09.08.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 на ім'я громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Служба безпеки України наділена компетенцією надавати оцінку наявності у діях осіб загроз національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, у свою чергу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вправі приймати рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне місце проживання. Суд наголосив, що наявними у матеріалах справи відомостями підтверджуються обставини вчинення позивачем дій, які становлять загрозу національній безпеці України, що у свою чергу не спростовано ОСОБА_1 , а відтак вжиті відповідачем заходи відповідають таким, що необхідні у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки.
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не враховано, що будь-які вироки щодо позивача відсутні, до реєстру санкцій його не внесено, жодних недостовірних відомостей при поданні документів для отримання дозволу на імміграцію ОСОБА_1 не надано, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для перегляду раніше прийнятих рішень та їх скасування. Наголошує, що судом було залишено поза увагою неможливість безпідставного втручання органу державної влади в сімейне життя, внаслідок чого ухваленням спірних рішень порушено принцип пропорційності.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області просить в її задоволенні відмовити у повному обсязі та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що у підготовленому ГУ СБ України у м. Києві та Київській області поданні про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання зазначено про вчинення ОСОБА_1 дій, які суперечать інтересам України та можуть завдати шкоди національній безпеці. Указані дії отримали свій вияв у необґрунтованому інтересі позивача до науково-технічних та науково-дослідних підприємств України, що працюють у літакобудівній та аерокосмічній сфері, а також проведенні серед співвітчизників інформаційно-агітаційної діяльності, спрямованої на підтримку політики керівництва Ісламської Республіки Іран щодо надання військової допомоги російському агресору. Викладене, на переконання відповідача, свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 продовжено строк розгляду справи та більш тривалий розумний термін та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 14.10.2025.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є громадянином Ірану, який у період з 14.10.2008 по 11.05.2016 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .
Матеріали справи свідчать, що 10.08.2006 позивачу було видано тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 .
Крім того, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 . Відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві надано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну від 22.06.2011 №50/6627, строком дії до 22.06.2012. Також ОСОБА_1 08.07.2011 видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 .
У зв'язку з непридатністю до користування указану посвідку на підставі заяви позивача від 07.03.2015 було обміняно на посвідку серії НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 отримав 14.03.2015.
На адресу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 14.07.2023 від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області надійшло подання від 06.07.2023 №51/1/3-4811 про скасування посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Ірану ОСОБА_1 .
У цьому поданні зазначено, що позивач за наявною інформацією вчиняв дії, які суперечать державним інтересам України та можуть завдати шкоди національній безпеці України.
Зокрема, як зазначено у поданні, ОСОБА_1 проявляв необґрунтований інтерес до науково-технічних і науково-дослідних підприємств України, що працюють у літакобудівній та аерокосмічній сфері. Також вказана особа причетна до проведення серед своїх співвітчизників інформаційно-агітаційної діяльності, спрямованої на підтримку політики керівництва Ісламської Республіки Іран щодо надання військової допомоги російському агресору.
У зв'язку з наведеним ГУ СБ України у м. Києві та Київській області просило ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області розглянути питання щодо скасування громадянину Ірану ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 .
Листом від 20.07.2023 №8.1/2783-23 Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України не погодив ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області рішення про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію, оскільки подання ГУ СБ України у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 №51/1/3-4811 не є такою підставою.
У подальшому 28.07.2023 на адресу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від ГУ СБ України у м. Києві та Київській області надійшло подання від 26.07.2023 №51/1/3-5313, в якому останнє просило розглянути питання щодо скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 . Указане подання обґрунтовано аналогічно поданню від 06.07.2023 №51/1/3-4811.
За наслідками розгляду подання від 26.07.2023 №51/1/3-5313 головним спеціалістом відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання УПТППІ та ОБГ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Богдан Кравчук склав погоджений заступником начальника цього відділу та начальником Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області і затверджений т.в.о. начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 09.08.2023 висновок, в якому вважав би за доцільним скасувати рішення відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22.06.2011 про надання дозволу на імміграцію 26.07.2023 №51/1/3-5313, а також скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученні і знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 13.03.2015.
Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 09.08.2023 №814 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 22.06.2011. Крім того, у цьому рішенні зазначено, що видана на підставі рішення від 22.06.2011 посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 13.03.2015 скасована на підставі вимог пп. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що прийняті відповідачем спірні рішення є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Факт збройної агресії відносно України з боку російської федерації, окупації та анексії частини її території, захоплення будівель органів влади, незаконної легалізації самопроголошеної влади, закликів до сепаратизму, створення і озброєння незаконних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і збройних сил російської федерації, поранень та загибелі українських військових та цивільних осіб внаслідок описаних вище подій характеризують суспільно-політичну ситуацію в країні на момент винесення подання. Наведені обставини є загальновідомим фактом, що знайшов своє відображення і підтвердження у актах національного законодавства та міжнародних актах. Крім того, загальновідомим є й той факт, що Ісламська Республіка Іран є розробником та виробником безпілотних дронів-камікадзе Shahed-136, якими, починаючи з вересня 2022 року російська федерація атакує Україну.
Указом Президента України від 14.09.2020 № 329/2020 введено в дію Стратегію національної безпеки України, якою визначено, що одними із загроз національній безпеці є поширення тероризму і міжнародної злочинності, зокрема у кіберпросторі, наркоторгівлі, торгівлі людьми, релігійного та ідеологічного фундаменталізму та екстремізму, підживлюваного із за кордону, сепаратизму, нелегальної міграції, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (п. 10 Стратегії).
Пунктом 5 Стратегії національної безпеки України установлено, що ураховуючи фундаментальні національні інтереси, визначені Конституцією України і Законом України «Про національну безпеку України», пріоритетами національних інтересів України та забезпечення національної безпеки є: відстоювання незалежності і державного суверенітету; відновлення територіальної цілісності у межах міжнародно визнаного державного кордону України; суспільний розвиток, насамперед розвиток людського капіталу; захист прав, свобод і законних інтересів громадян України; європейська і євроатлантична інтеграція.
За приписами пунктів 17, 19, 20 Стратегії національної безпеки України для відновлення свого впливу в Україні російська федерація, продовжуючи гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні, кібер- і воєнні засоби. Спеціальні служби іноземних держав, насамперед російської федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу. Деструктивна пропаганда як ззовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність.
Отже, колегія суддів не може не враховувати контекст політичної та безпекової ситуації в Україні на момент прийняття відповідачем спірного рішення.
За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про імміграцію» (тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Пунктом 1 частини другої статті 4 указаного Закону передбачено, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
У свою чергу, за приписами п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі № 823/1499/17, вирішуючи спір у подібних правовідносинах про скасування особі дозволу на імміграцію за вказаною нормою Закону України «Про імміграцію» дійшов висновку, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну є саме дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. При цьому, суд підкреслив, що зазначена норма не визначає такої умови для прийняття рішення про скасування відповідного дозволу, як вина іммігранта. Відтак посилання апелянта на відсутність вироків щодо ОСОБА_1 не може бути безумовним свідченням протиправності спірного у цій справі рішення.
Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок №1983), визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
За правилами пунктів 21-24 указаного Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Отже, питання щодо скасування дозволу мають право порушувати, зокрема, регіональні органи СБУ, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію, у спосіб складання обґрунтованого подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
За змістом статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
Отже, саме Служба безпеки України наділена компетенцією надавати оцінку наявності у діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також повноваженнями щодо вжиття заходів превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України, тим більше в умовах воєнного стану.
Як правильно підкреслив суд першої інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 480/296/19, подання спеціально уповноважених органів про скасування особі дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб'єктів права, у зв'язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Тож обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке у свою чергу повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд. Також суд зазначив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень. Цей обов'язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Матеріали справи свідчать, що у поданні від 26.07.2023 №51/1/3-5313 ГУ СБ України у м. Києві та Київській області наголошувала на тому, що ОСОБА_1 проявляв необґрунтований інтерес до науково-технічних та науково-дослідних підприємств України, що працюють у літакобудівній та аерокосмічній сферах, а також причетний до проведення серед своїх співвітчизників інформаційно-агітаційної діяльності, спрямованої на підтримку політики керівництва Ісламської Республіки Іран щодо надання військової допомоги російському агресору.
У висновку, затвердженому 09.08.2023, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на основі відомостей, викладених у поданні ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, проаналізувавши відкриті офіційні інформаційні джерела, зазначила, що російські війська використовуються іранські безпілотні літальні апарати проти цивільних цілей у тилу, у тому числі по критичній інфраструктурі, задля терору.
Викладене, з урахуванням встановлених вище обставин та об'єктивних реалій сьогодення, на переконання колегії суддів, свідчить про неможливість перебування на території України іноземця, який, зокрема, висловлює підтримку політики керівництва Ісламської Республіки Іран щодо надання військової допомоги російському агресору.
Більше того, суд апеляційної інстанції підкреслює, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, зважаючи на приписи згаданого вище абз. 1 п. 23 Порядку №1983, які наділяють органи ДМС України правом у разі необхідності запрошувати іммігранта для надання пояснень, зауважило, що відповідно до відомостей інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_1 28.12.2022 виїхав з території України та станом на 03.08.2023 не повертався.
Викладене, з урахуванням правових позицій Верховного Суду щодо важливості принципу правової (справедливої) процедури, зокрема, щодо участі іммігранта у розгляді питання про скасування дозволу на імміграцію (постанови від 16.04.2020 у справі № 495/5105/17, від 13.03.2020 у справі № 805/2340/17-а, від 30.07.2020 у справі № 824/875/19-а, від 04.09.2020 у справі № 120/1859/19-а, від 10.06.2022 у справі № 640/13572/20), свідчить про об'єктивну неможливість забезпечення участі позивача у розгляді питання про скасування його дозволу на імміграцію з огляду на відсутність такої особи на території України станом на момент прийняття спірного рішення.
У контексті наведеного колегія суддів підкреслює, що право позивача на особисте життя ставиться у противагу інтересам національної безпеки та економічного добробуту держави, що виправдовує можливість застосування до нього заходів втручання у його права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У спірному випадку, в умовах загальновідомих обставин військової агресії російської федерації проти України із використанням, зокрема, озброєння Ісламської Республіки Іран, підтримки громадянином цієї держави в Україні відповідних дій уряду країни громадянської належності та пропагування правильності таких дій серед своїх співвітчизників безумовно становить загрозу інтересам національної та громадської безпеки, що, зважаючи на встановлене вище дотримання відповідачем процедури, свідчить про обґрунтованість та правомірність прийнятого ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на підставі п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» спірного рішення від 09.08.2023 №814, яке відповідає легітимній меті.
При цьому, як правильно підкреслив суд першої інстанції, жодних доводів на спростування саме обставин, на які посилалося ГУ СБ України у м. Києві та Київській області у своєму поданні, а також про які вказано у висновку ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, позивачем не наведено. Відсутні аргументи на спростування цих висновків суду першої інстанції й апеляційній скарзі.
Щодо посилання апелянта на неможливість перегляду суб'єктом владних повноважень раніше прийнятих ним рішень про надання дозволу на імміграцію колегія суддів зазначає, що у спірному випадку має місце скасування дозволу на імміграцію не внаслідок перегляду правомірності раніше прийнятого рішення, а в результаті дій іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, тобто безвідносно до поданих раніше такою особою до органів ДМС України документів.
З приводу аргументів позивача в апеляційній скарзі про неврахування судом першої інстанції родинних зв'язків ОСОБА_1 , у тому числі з дитиною, колегія суддів зазначає, що будь-яких доказів існування таких в Україні матеріали справи не містять.
Відповідно до пп. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».
З урахуванням наведеного та враховуючи встановлену вище правомірність спірного у цій справі рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 09.08.2023 №814 про скасування дозволу ОСОБА_1 на імміграцію в Україну рішення відповідача й щодо скасування позивачу посвідки на підставі пп. 1 п. 64 Порядку №321 також є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, враховуючи правильність висновків суду першої інстанції про правомірність рішення від 09.08.2023 №814, заявлені вимоги про зобов'язання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 814 від 09.08.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 на ім'я громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними вимогами.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 20 жовтня 2025 року.