Справа № 320/24299/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» до Головного управління ДПС у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінєвровектор», Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива А» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 17.03.2023 №18352/6/26-15-09-04-09;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: 03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77, АЗС.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновок відповідача про те, що обтяження нерухомого майна може свідчити про обмеження права користуванням ним, який він зазначив як підставу для відмови у видачі ліцензії, є невірним, оскільки накладення обтяжень на майно за своєю правовою сутністю лише обмежують право власника розпоряджатися цим майном, але не позбавляють його чи третіх осіб права користування ним. Крім того, твердження відповідача про не надання позивачем документів, що підтверджують його право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт роздрібної торгівлі пальним, не є вірним та спростовується поясненнями та наданими документами.
Позивач надав повний та належний пакет документів, які підтверджують його право користування земельною ділянкою.
Таким чином, оскаржуване рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17.03.2023 № 18352/6/26-15-09-04-09 винесено відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання принципу належного урядування, у відповідача були відсутні законні підстави для відмови позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 17.03.2023 №18352/6/26-15-09-04-09.
Зобов'язано Головне управління ДПС у місті Києві видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: 03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77, АЗС.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» звернулось до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві із заявою від 08.03.2023 №15023/АП про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: 03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77, АЗС.
Рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 17.03.2023 № 18352/6/26-15-09-04-09 відмовлено ТОВ «Мобайл Енерджи» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: 03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77, АЗС.
ГУ ДПС у м. Києві, відмовляючи позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, обґрунтувало свою відмову наступним:
- на об'єкт нерухомого майна - АЗС, який перебуває в суборенді позивача накладено обтяження у вигляді заборони державним реєстратором вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна, що на думку відповідача є підставою для відмови у видачі ліцензії, оскільки виникають сумніви чи не обмежене право користування таким майном у зв'язку з накладенням обтяжень;
- позивач не надав документів, які підтверджують державну реєстрацію права власності або права постійного користування або права оренди земельної ділянки, на якій розташована АЗС саме за ТОВ «Мобайл Енерджи», що на думку відповідача також є підставою для відмови у видачі ліцензії.
Позивач, вважаючи вищевказане рішення прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Згідно частини першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
Відповідно до частини двадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Частиною тридцятою статті 15 цього ж Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Згідно частин тридцять другої - тридцять п'ятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
Відповідно до частини тридцять восьмої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини сорокової статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Згідно частини сорок п'ятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності.
Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
З матеріалів справи встановлено, що з метою отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позивач подав контролюючому органу відповідну заяву.
Втім, з огляду на відсутність документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт роздрібної торгівлі пальним, відповідач прийняв спірне рішення від 17.03.2023 №18352/6/26-15-09-04-09.
З матеріалів справи встановлено, що право на використання позивачем об'єкта нерухомого майна (АЗС) за адресою: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77 підтверджено договором суборенди від 18.11.2022 № МБ-02/22, укладеним між ТОВ «Мобайл Енерджи» та ТОВ «Перспектива А», копію якого було додано до заяви.
Згідно з актом приймання-передачі АЗС до договору суборенди від 18.11.2022 № МБ-02/22 від 26.12.2022 позивач прийняв в суборенду автозаправну станцію та майно згідно переліку за адресою: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77.
ТОВ «Перспектива А» має укладений договір оренди нежитлового приміщення б/н від 05.11.2020 з власником нерухомого майна ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор», яке передано по акту приймання-передачі від 30.11.2020.
Право власності ТОВ «ФК «Фінєвровектор» на АЗС підтверджено відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ТОВ «ФК «Фінєвровектор» стало власником АЗС в результаті звернення стягнення на предмет іпотеку в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».
За доводами апеляційної скарги відповідач наголошує, що на нежитловий будинок - АЗС з сервісним комплексом за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77, що належить ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЄВРОВЕКТОР» та передано в оренду ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА А» на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 5 листопада 2020 року № б/н, а після цього в суборенду заявнику на підставі договору суборенди від 18 листопада 2022 року № МБ-02/22, накладено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2014 року № 10398932) та арешту нерухомого майна (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 квітня 2021 року № 57932908).
Таким чином, відповідач висновує неможливість встановлення характеру та повноти обтяжень на вищевказане майно, тобто чи обмежене право користування таким майном у зв'язку з накладанням вищевказаних обтяжень; внаслідок цього неможливо визначити, чи є подані заявником ТОВ «МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ» договір оренди нежитлового приміщення від 5 листопада 2020 року № б/н та договір суборенди від 18 листопада 2022 року № МБ-02/22 такими, що відповідають частині 43 статті 15 Закону № 481, в частині наявності у заявника прав на використання об'єкта нерухомого майна (АЗС) за адресою: 03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77.
Судова колегія враховує, що наявність обтяжень щодо нерухомого майна не свідчить про обмеження в праві користування ним, оскільки для порушення інтересів власника та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення власника та інших осіб права користування ним.
У межах спірних правовідносин, одне з обтяжень, яке було накладено на АЗС, внесене в Державний реєстр речових прав на підставі іпотечного договору, а саме обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10498932 від 30.01.2014), яке було накладене на підставі договору іпотеки (серія та номер: 547, виданий 30.01.2014).
Природа іпотечного обтяження передбачає лише заборону відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки задля забезпечення прав та інтересів іпотекодержателя, однак не свідчить сама по собі про заборону користування іпотекою.
Відповідно до пункту 5.25 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це передбачено договором, за заявою іпотекодержателя накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.
Таким чином, приписи законодавства чітко регламентують, що обтяження, накладені на підставі іпотечних договорів, забороняють виключно відчуження предмета іпотеки, однак не накладають жодних обмежень на користування останнім власником майна або третіми особами.
Щодо іншого обтяження, про яке зазначає апелянт, а саме арешт АЗС (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.04.2021 № 57932908), який був в подальшому скасований, судова колегія враховує те, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для порушення інтересів та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення інших осіб права користування ним.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.
У контексті покликань апелянта на зміст ухвали Господарського суду м. Києва від 1 квітня 2021 року в справі № 910/3324/21, судова колегія враховує, що до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/3324/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серо Інвестментс Груп» накладено арешт на нежилий будинок АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 77, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88163280000.
Також, означеною ухвалою суду заборонено будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім, особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, інше), крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно об'єкту нерухомого майна, а саме: нежилого будинку - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 77, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88163280000.
Зі змісту даної ухвали вбачається, що накладений арешт забороняє проведення реєстраційних дій, але не обмежує право користування.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2022 року у справі № 910/3324/21 арешт було скасовано.
Таким чином, покликання апелянта на те, що обтяження нерухомого майна може свідчити про обмеження права користуванням ним, який він зазначив як підставу для відмови у видачі ліцензії, не є спроможними.
Також апелянт наголошує на тому, що позивачем не надано документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності або права постійного користування або права оренди ТОВ «МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ» земельної ділянки за адресою: 03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77, у т.ч. на дату введення об'єкта в експлуатацію, зокрема, витягу / інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна та інші відомості, які свідчать про фактичне користування земельною ділянкою та про державну реєстрацію прав власності, постійного користування та/або оренди земельної ділянки.
Згідно з ст. 796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Відповідно до вказаної норми позивач набув право користування земельною ділянкою під АЗС, з огляду на наступне.
25.08.1999 укладено договір на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 25.08.1999 на 49 років між Київською міською радою та ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД. Тобто, попередній власник АЗС - ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД володів правом оренди на земельну ділянку під АЗС за вказаним договором.
28.11.2019 ТОВ «ФК Фінєвровектор» набуло право власності на АЗС, звернувши стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13.01.2014, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД.
До ТОВ «ФК «Фінєвровектор» перейшло право оренди на земельну ділянку під АЗС, яким володів попередній власник АЗС, в порядку ч. 7 статті 37 Закону України «Про іпотеку» та ч. 2 статті 140 Земельного кодексу України.
05.11.2020 ТОВ «ФК «Фінєвровектор» передав в оренду АЗС Товариству з обмеженою відповідальністю «Перспектива А» за договором оренди нежитлового приміщення.
До ТОВ «Перспектива А» перейшло право користування земельною ділянкою під АЗС в порядку статті 796 Цивільного кодексу України.
18.11.2022 ТОВ «Перспектива А» передало в суборенду АЗС ТОВ «Мобайл Енерджи» за договором суборенди № МБ-02/22.
За вказаним договором, ТОВ «Мобайл Енерджи» набуло право користування земельною ділянкою під АЗС в порядку статті 796 Цивільного кодексу України.
При поданні заяви до контролюючого органу, позивачем долучено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 25.08.1999, укладений між Київською міською радою та ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД, яке відповідно до цього договору стало орендарем земельної ділянки під АЗС на період 49 років.
В подальшому земельна ділянка перейшла у користування ТОВ «ФК «Фінєвровектор» в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки (нежилого будинку АЗС з сервісним комплексом літ.А), загальною площею 355 кв.м. розташованого за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 7/7 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 88163280000) за договором іпотеки від 13.01.2014, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., реєстраційний № 547, в порядку ч. 2 статті 120 Земельного кодексу України, ч. 7 статті 37 Закону України «Про іпотеку» та ч. 1 статті 377 Цивільного кодексу України.
Таким чином, при набутті ТОВ «ФК «Фінєвровектор» права власності на АЗС останнє автоматично набуло право користування земельною ділянкою під цією будівлею.
Надалі, ТОВ «ФК «Фінєвровектор» уклало з ТОВ «Перспектива А» договір оренди нежитлового приміщення б/н від 05.11.2020, за яким до ТОВ «Перспектива А» перейшло право користування АЗС та земельною ділянкою під нею.
У свою чергу, ТОВ «Перспектива А» уклало з позивачем договір суборенди від 18.11.2022 №МБ-02/22, за яким до позивача перейшло право користування АЗС та земельною ділянкою під нею відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України.
Відтак, у межах спірних правовідносин позивач набув право користування земельною ділянкою, розміщеною під об'єктом суборенди в силу положень ч.ч. 1 та 2 статті 796 Цивільного кодексу України.
З урахуванням вищенаведеного, покликання апелянта на відсутність документів, що підтверджують право позивача на користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт роздрібної торгівлі пальним, судова колегія відхиляє за безпідставністю.
На підставі досліджених обставин справи у контексті їх правового регулювання, висновки відповідача про невідповідність між наданим пакетом документів на одержання відповідної ліцензії та вимогами частин 40, 43 статті 15 Закону № 481 не знайшов свого підтвердження в ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан