Справа № 157/1356/25
Провадження №1-кп/157/145/25
23 жовтня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_6 ,
законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 червня 2025 року за № 12025035530000102, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одружений, не навчається, не працевлаштований, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України
встановив:
ОСОБА_4 28 червня 2025 року близько 01 години, перебуваючи на дорозі навпроти домогосподарства АДРЕСА_2 , діючи умисно, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, під час конфлікту, який раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин із неповнолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс не менше двох ударів кулаком правої руки в голову останнього, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці обличчя, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в умисному заподіянні за обставин, наведених в обвинувальному акті, потерпілому ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження визнав повністю та пояснив, що 28 червня 2025 року разом зі своїм товаришем ОСОБА_9 приїхав на зустріч у с. Раків Ліс до дівчат Ані та ОСОБА_10 , які святкували випускний та запросили їх. З останніми вони зустрілися неподалік закладу відпочинку «Вечірній Київ». Випускники і випускниці, вийшовши із закладу, йшли усі разом, а він та ОСОБА_11 їхали за ними автомобілем, та в якийсь з моментів його товариш ОСОБА_12 побачив, що його ( ОСОБА_13 ) дівчину обіймає один з випускників. ОСОБА_14 вийшов, виник конфлікт, до якого приєдналися інші випускники, а він, у свою чергу, з метою захистити свого товариша теж вийшов з автомобіля та наніс не менше двох ударів правою рукою в обличчя потерпілого ОСОБА_15 . Він не бачив, щоб його товаришу ОСОБА_16 потерпілий наносив тілесні ушкодження. Однак у нього (обвинуваченого) у зв'язку із зазначеним конфліктом раптово виникла до ОСОБА_17 , який теж перебував на місці події, неприязнь, а тому він заподіяв останньому тілесні ушкодження. Крім того, пояснив, що про скоєне шкодує, намагався примиритися з потерпілим, проте з потерпілою стороною згоди щодо примирення не дійшов. В рахунок відшкодування шкоди потерпілому на цей час перерахув на рахунок законного представника останнього - ОСОБА_7 дві тисячі гривень.
З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим, суд, з'ясувавши у судовому засіданні, чи правильно розуміє обвинувачений зміст зазначених ним обставин, чи немає сумнівів у добровільності позиції останнього та роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а також заслухавши думку прокурора, неповнолітнього потерпілого, його представника та законного представника, які не заперечили у судовому засіданні щодо такого порядку розгляду кримінального провадження, на підставі ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у заподіянні потерпілому ОСОБА_6 умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, та дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, займається суспільно-корисною працею.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, та обставини що обтяжують покарання, відсутні.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вищезазначені фактичні обставини його скоєння, а також те, що обвинувачений вину визнав повністю, частково відшкодував шкоду, і дані про особу останнього, за відсутності пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а також беручи до уваги майновий стан обвинуваченого, який працює, як він пояснив, на будівництві, та має дохід, суд дійшов висновку, що достатньо та необхідно призначити покарання ОСОБА_4 у виді штрафу у розмірі, що передбачений санкцією частини статті закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, а саме у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На думку суду, таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами, і змусить обвинуваченого поважати закони суспільства.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Згідно зі ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Оскільки неповнолітній ОСОБА_6 є потерпілим у кримінальному провадженні і умисними діями обвинуваченого ОСОБА_4 були завданні йому умисні легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого потерпілий, як він пояснив у судовому засіданні, переніс душевні страждання та фізичний біль, був зіпсований випускний вечір, порушений звичний ритм його життя, він боявся тривалий час виходити на вулицю, а також було принижено його честь та гідність, адже побиття мало місце у присутності друзів та однокласників, і на цей час ще й далі переживає у зв'язку з вчиненими щодо нього неправомірними діями, тому він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, суд враховує форму і ступінь вини обвинуваченого, характер, кількість і спосіб завданих потерпілому тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, їх локалізацію, а також заподіяння тілесних ушкоджень у присутності інших осіб, однокласників потерпілого, тяжкість наслідків після вчинення кримінального правопорушення, характер, обсяг болю і душевних страждань, яких потерпілий зазнав у зв'язку з умисними протиправними діями обвинуваченого, поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, тривалість вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та добросовісності, приходить до висновку, що розмір спричиненої потерпілому моральної шкоди становить 17 000 грн.
Беручи до уваги, що обвинуваченим частково моральну шкоду відшкодовано, а саме у сумі 2 017 гривень 60 копійок, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції № 20328-1057040-49256 від 28.08.2025, з останнього на користь потерпілого належить стягнути моральну шкоду у розмірі 14 982 гривні 40 копійок.
Підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі з урахуванням зазначених обставин суд не вбачає.
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Потерпілий ОСОБА_6 та його представники не довели факту спричинення неправомірними діями обвинуваченого майнової шкоди та її розміру, а тому підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.
Жодних доказів на підтвердження вартості пошкодженого одягу та взуття суду не надано, як і не надано доказів такого пошкодження, неможливості використання таких речей.
Як зазначається у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 496/1691/19, тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).
ОСОБА_7 звертаючись до суду з позовом про стягнення з обвинуваченого спричиненої їй моральної шкоди, посилається на те, що вона внаслідок побиття останнім її сина страждала, адже бачила, що у сина знизилася самооцінка, він не хотів зустрічатися з друзями, перервав спілкування з однокласниками, замкнувся в собі, мало розмовляв, по вечорам перестав виходити на вулицю, оскільки боявся.
Однак законним представником не доведено суду, яке саме її цивільне право було порушене внаслідок вчинення обвинуваченим неправомірних дій щодо її сина.
Крім того, ОСОБА_7 не надала жодних доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди, а також майнової шкоди та її розміру.
За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 відсутні.
На підставі ст. 100 ЦПК України речовий доказ - сорочку зі слідами речовини бурого кольору, яка передана ОСОБА_7 , належить залишити у володінні останньої.
Підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження немає.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень (вісімсот п'ятдесят).
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної та майнової шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 14 982 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 40 копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У решті позову ОСОБА_6 відмовити.
У позові ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення моральної та майнової шкоди відмовити.
Речовий доказ - сорочку зі слідами речовини бурого кольору залишити у володінні ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Головуючий: ОСОБА_1