Справа № 320/18800/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обчислення коефіцієнту заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС за травень 1986 року, а не за дні роботи в зоні ЧАЕС в травні 1986 року та обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2022 перерахунок та виплату пенсії, виходячи з заробітку одержаного за дні перебування в зоні ЧАЕС 01.05.1986, 03.05.1986, 04.05.1986 та здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження індексації максимальним (граничним) розміром 1500 грн та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач стверджує, що здійснюючи перерахунок її пенсії, відповідач обмежив суму пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим, позивач не погоджується з такими діями управління та вважає, що наявні всі підстави для здійснення їй перерахунку та виплати пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром. Також позивач зазначила, що її пенсія підлягає індексації відповідно до положень статті 64 Закону №2262, постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 №185, проте відповідач безпідставно здійснив нарахування та виплату індексації з 01.03.2024, обмеживши її розмір 1500,00 грн (зі встановленням верхньої межі). Позивач вважає, що розмір індексації має бути обрахований із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796 без застосування граничного розміру. Крім того, позивач зазначила, що відповідач неправильно визначив коефіцієнт заробітної плати, розраховуючи його за період роботи в зоні ЧАЕС з 01.05.1986 по 31.05.1986, у той час як позивач виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС лише 01.05.1986, 03.05.1986 та 04.05.1986..
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за роботу у зоні відчуження 01 травня 1986 року та з 03 травня 1986 року по 04 травня 1986 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за роботу у зоні відчуження 01 травня 1986 року та з 03 травня 1986 року по 04 травня 1986 року. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року із застосуванням обмеження максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 21 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше здійснених виплат. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача перевищив максимально визначений, тому її обмеження максимальним розміром відповідає нормам чинного на дату проведення перерахунку законодавства. Розмір пенсії з 01.03.2024 обмежено відповідно до статті 67 Закону № 796-XII.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
28.03.2019 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1) серії НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що нарахований розмір пенсії позивача з 01.03.2023 становить 27681,24 грн, з 01.03.2024 - 29288,44 грн.
Однак, виплату пенсії обмежено максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було нараховано індексацію пенсії позивача за 2024 рік з урахуванням верхньої межі 1500,00 грн.
З розрахунку пенсії позивача вбачається, що її пенсія розрахована, виходячи із коефіцієнту заробітної плати - 11,73184, розрахованого за період роботи в зоні ЧАЕС з 01.05.1986 по 31.05.1986.
Позивач звернулась відповідача із заявою про нарахування та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.
Листом від 29.03.2024 №1000-0202-8/56228 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Вважаючи дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 у справі щодо гарантованого рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач протиправно не виплачує позивачеві пенсію без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 21.03.2024.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №796-XII такий закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно із статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, зокрема отримує пенсію по II групі інвалідності відповідно до Закону №796-XII та її розмір з надбавками з 28.02.2024 складає 29288,44 грн. При цьому виплату пенсії відповідач обмежив максимальним розміром, який становить 23610,00 грн.
Згідно з вимогами статті 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», десятьом прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність, дорівнює сума 23610,00 грн.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VІ), який набрав чинності 01.10.2011.
У відповідності до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесені зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону №796-XII, а саме: частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно з частиною 3 статті 67 Закону №796-XII (у редакції чинній до 20.03.2024) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23 та інших.
Разом із тим, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв Рішення №2-р(II)/2024.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами; припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Позиція Верховного Суду щодо застосування цієї норми Конституції України, сформована, зокрема, у постановах від 09.11.2018 у справі № 747/1151/16-а, від 27.11.2018 у справі №537/2348/16-а, від 11.12.2018 у справі № 826/7385/16, від 22.01.2019 у справі № 826/562/16, від 25.04.2019 у справі № 826/3169/16, від 31.07.2019 у справі № 826/3432/16, від 30.03.2021 у справі № 620/614/20, від 25.11.2021 у справі № 200/941/20-а та від 27.09.2023 у справі №260/1656/22.
Із зазначеними положеннями Конституції України також узгоджується пункт 3 частини першої статті 61 Закону України від 24.08.2023 № 3354-IX «Про правотворчу діяльність» (набрав чинності 20.09.2023 та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, далі - Закон №3354-IX), відповідно до якого нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII).
Разом з тим відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Суд першої інстанції вірно вказав, що по 20.03.2024 положення статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини 3 статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню відповідачем.
Тому, відповідач, керуючись положеннями вказаних законів і обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність по 20.03.2024 діяв правомірно.
Водночас, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні №2-р(II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №580/7744/23.
Колегія суддів вказує, що відсутність порядку застосування Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024, на що посилається відповідач, обґрунтовуючи правомірність обмеження пенсії позивача максимальним розміром після 20 березня 2024 року, не може позбавляти позивача права на отримання пенсії в повному розмірі. Тому такі твердження відповідача відхиляються як безпідставні.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 у справі щодо гарантованого рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач протиправно не виплачує позивачеві пенсію без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 21.03.2024.
Відповідно до частин четвертої-п'ятої статті 54 Закону №796-ХІІ розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 57 Закону №796-XII визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - заробітна плата (дохід) визначається шляхом поділу загальної суми заробітної плати (доходу) за календарні місяці роботи на кількість зазначених місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - заробітна плата (дохід) визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - заробітна плата (дохід) визначається за відповідний календарний місяць з додаванням до заробітної плати (доходу) на основній роботі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі-Порядок), у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:
4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).
Пунктом 8 Порядку визначено, що в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3 тис. карбованців.
Відповідно до пункту 9 Порядку пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою: П = Зс х Кзс х (КВ/100 %), де: П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески за 2014-й, 2015-й та 2016 роки, збільшена (збільшений) на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, визначені починаючи з 2019 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
З матеріалів справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт» було видано позивачу довідку від 11.09.2007 №325, в якій вказано, що ОСОБА_1 була безпосередньо зайнята на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06.06.1986 №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, у період з 01.05.1986 по 01.05.1986 та з 03.05.1986 по 04.05.1986.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач виконувала роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 01.05.1986, 03.05.1986 та 04.05.1986.
Таким чином, з огляду на положення Порядку пенсія позивача мала бути обчислена, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження саме за вказані дні.
Проте, як вбачається з розрахунку, пенсія позивача розрахована, виходячи з коефіцієнту заробітної плати - 11,73184, розрахованого за період роботи в зоні ЧАЕС з 01.05.1986 по 31.05.1986, тобто за цілий місяць.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 витребувано від відповідача копію пенсійної справи позивача.
Проте, відповідач вимоги ухвали суду від 14.05.2024 не виконав, витребувані докази суду не надав і тим самим не підтвердив правомірність здійснення перерахунку та виплати пенсії позивача, з урахуванням заробітної плати за роботу у зоні відчуження за період з 01.05.1986 по 31.05.1986.
При цьому, відсутність в матеріалах справи копії пенсійної справи позивача унеможливлює встановлення судом обставин щодо правомірності здійснення відповідачем перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за роботу у зоні відчуження.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за роботу у зоні відчуження 01 травня 1986 року та з 03 травня 1986 року по 04 травня 1986 року.
Крім того, наявні підстави зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням заробітної плати за роботу у зоні відчуження 01 травня 1986 року та з 03 травня 1986 року по 04 травня 1986 року.
Щодо доводів апелянта про прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 з 01.03.2025 колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03 січня 2025 року № 1 (далі - Постанова №1), яка набрала чинності 03 січня 2025 року та застосовується з 1 січня 2025 року.
Пунктом 1 Постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
У справі, що розглядається, спір виник у зв'язку з діями пенсійного органу щодо зменшення розміру пенсії позивача по інвалідності, призначеної на підставі норм Закону №796-XII як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, внаслідок застосування під час обчислення пенсійної виплати коефіцієнтів зменшення до суми пенсії, що перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, передбачених статті 46 Закону №4059-IX та пунктом 1 Постанови №1.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначив, що: «вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону №294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.».
З урахуванням наведеного суд констатує, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №796-XIІ, може мати місце лише у випадку внесення відповідних змін до Закону №796-XIІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-рп(ІІ)/2020 зазначено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права. При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акту, який відповідає критерію якості закону.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не мають застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За обставин справи, що розглядається, до спірних відносин слід застосовувати положення Закону №796-XIІ, оскільки вони є спеціальними та мають вищу юридичну силу відносно приписів Закону №4059-IX та Постанови №1.
А оскільки Закону №796-XIІ не передбачає врахування будь-яких коефіцієнтів при обчисленні пенсій особам, що мають право на пенсійне забезпечення відповідно до норм згаданого закону, колегія суддів доходить висновку, що зменшення розміру пенсії позивача з 01.03.2025 внаслідок застосування пенсійним органом положень статті 46 Закону №4059-IX та пункту 1 Постанови №1 є протиправним.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось позивачем в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20.10.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна