Справа № 320/41348/24 Головуючий у І інстанції - Кочанова П.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
14 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Кузьменка В.В., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2024 року № 217/ж10/31-00-07-05-01-24 про нарахування ТОВ «ФТД-Ритейл» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 7 517 221,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що під час проведення фактичної перевірки не були виявлені факти не проведення Товариством розрахункових операцій на повну суму покупки без використання реєстраторів розрахункових операцій або без застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій.
Таким чином, висновки акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22 лютого 2024 року № 217/ж10/31-00-07-05-01-24 про нарахування ТОВ «ФТД-Ритейл» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 7 517 221,95 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
В апеляційній скарзі Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Також Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків вказано, що порушення полягало в тому, що Продавцем товар пропонувався до продажу за ціною, зазначеною у ціннику. Проте, в ході фіскалізації його продажу, розрахункову операцію здійснено не на повну суму вартості товарів, а саме: вартість товару зменшено на суму комплектів вартості послуги «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг».
Крім того, зазначено, що в розумінні п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про рекламу» наведену вище пропозицію не можна вважати знижкою, оскільки Покупець жодним чином не отримував можливості зменшення вартості покупки по загальній сумі, зазначеній у фіскальному чеку.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою частково та підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що Головним управління ДПС у Одеській області відповідно до наказу від 15.01.2024 № 220-п було проведено фактичну перевірку магазину «Фокстрот», адреса господарського об'єкту: Одеська область , м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 14; Одеська область, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 2; Одеська область, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 88/1; Одеська область, вул. Семена Палія, буд. 125Б з 15 січня 2024 року тривалістю 10 діб, де здійснює діяльність ТОВ «ФТД-Ритейл» у сфері роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.
Головним управління ДПС у Одеській області надано письмовий запит про надання документів (копій документів) пояснень, довідок, інформації від 16.01.2024 зв'язку з проведенням фактичної перевірки ТОВ «ФТД-Ритейл» у термін до 12 год. 00 хв. 19.01.2024 року, а саме: контрольні стрічки в паперовому або електронному вигляді, прибуткові накладні на товар, касову книгу підприємства, прибуткові та видаткові касові ордери, відомості на виплату заробітної плати, авансові звіти; наказ про встановлення ліміту на підприємстві (з розрахунком), або довідку про його відсутність; товарний звіт на дату початку перевірки, товарний звіт на останню звітну дату; зворотно - сальдова відомість по рах. 28, 26, 301, 311, 372, 46; документи, що підтверджують право власності або право користування господарською одиницею; накази про призначення на посаду керівництва найманих працівників, трудові договори; штатний розклад підприємства; табеля обліку робочого часу (графіки змінності), правила внутрішнього трудового розпорядку; банківські виписки; копії паспорту та коду (керівника, найманих працівників, ФОП).
За результатами перевірки ГУ ДПС у Одеській області складено Акт про результати фактичної перевірки від 25 січня 2024 року № 2602/15/31/РРО/43890029, в якому встановлено наступне.
За період з 01.10.2023 по 30.11.2023 відповідно до наявних копій фіскальних чеків № 4000135306, № 4000135302, № 4000135304 встановлені аналогічні факти продажу товарів не на повну суму їх вартості, загальна сума яких складає 5 011 481,30 грн.
Так, зокрема, відомостями фіскального чека ПРРО № 4000135304 від 07.11.2023 за № 8vhBgdzOUe0 встановлено, що Товариством проведено розрахункову операцію не на повну суму покупки в розмірі 5199,90 грн, з яких: 1099,90 грн складає сума грошових коштів, що була сплачена покупцем за комплект електронного примірника аудіо книг, озвучених українською мовою «Видатні Українці код активації - 1UdmzhaVOL; 4100,00 грн складає сума грошових коштів, що була сплачена покупцем за мікрохвильову піч Samsung GE83KRS-1/UA.
Відомостями фіскального чека ПРРО № 4000135304 від 13.11.2023 за № SRiQsbnJcZI встановлено, що Товариством проведено розрахункову операцію не на повну суму покупки в розмірі 4198,90грн, з яких: 449,90 грн складає сума грошових коштів, що була сплачена покупцем за комплект електронного примірника аудіо книг, озвучених українською мовою «Чарівні Казки Код активації - ucc1zGv55m; 499,00 грн складає сума грошових коштів, що була сплачена покупцем за гарнітуру GAMEPRO racer HS610G; 4050,00 грн складає сума грошових коштів, що була сплачена покупцем за монітор TFT Samsung24.
Дане порушення полягало в тому, що Продавцем товар пропонується до продажу за ціною зазначеною у ціннику. Однак в ході фіскалізації його продажу розрахункову операцію здійснено не на повну суму вартості товарів, а саме: вартість товару зменшено на суму вартості послуги «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг». Загальна сума покупки у фіскальному чеку відповідає ціні товару, зазначеній на ціннику. Покупець послуги «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг» не замовляв, вона була включена до фіскального чеку без попереднього погодження з покупцем, що підтверджується наданою інформацією покупцями товарів в соціальних мережах, мережі Інтернет.
На підставі відомостей фіскальних чеків, наявних в базі даних ДПС, контролюючий орган в акті перевірки вказує про продаж Позивачем товарів за ціною, яка умисно зменшена за рахунок вдаваних послуг, а саме продажу комплектів електронних примірників аудіокниг.
Так, в Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що в ході проведення фактичної перевірки встановлено, що Позивачем допущено порушення п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР яке полягало у проведені розрахункових операцій не на повну вартість товарів у період з 01.10.2023 по 30.11.2023.
Позивач, не погоджуючись з висновками Акта перевірки подав на них заперечення від 06.02.2024.
Листом Головного управління ДПС в Одеській області «Про розгляд заперечень» від 20.02.2024 № 2130/КПР/15-32-07-06-06 (а.с. 30-31) висновки акта перевірки залишено без змін.
На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2024 року № 217/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до Позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 7 517 221,95 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням Відповідача, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України «Про результати розгляду скарги» від 16.05.2024 № 14544/6/99-00-06-03-02-06 (а.с. 34-35), спірне податкове-повідомлення рішення Відповідача від 22.02.2024 № 217/ж10/31-00-07-05-01-24 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що розрахункові операції за вказаними фіскальними чеками проведені Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням Акції.
Доводи контролюючого органу про продаж Позивачем товарів, які не замовлялись та не отримувались покупцями є необґрунтованими. Відповідачем не надано доказів на підтвердження наведених в Акті обставин та висновків, зокрема цінників, пояснень покупців та зафіксованої належним чином у встановленому податковим законодавством порядку податкової інформації, про які йдеться в Акті.
Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Як визначено пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав.
Відповідно до абз. 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, наказ про проведення перевірки, окрім іншого, повинен містити підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України.
Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу щодо змісту наказу про проведення перевірки. Так, підстава для проведення перевірки повинна бути чітко сформульована, визначена та відповідати правовій нормі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 07 січня 2025 року у справі № 120/19027/23, від 25 лютого 2025 року у справі № 160/14336/23.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, в наказі ГУ ДПС у Одеській області від 15.01.2024 № 220-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ ФТД-Ритейл» зазначено, що перевірку призначено на підставі підпункту 19-1.1.4 підпункту 19-1.1.8 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 глави 8 розділу ІІ, п.п 69.2 підрозділу ХХ, у зв'язку з отримання листа ДПС України від 10.01.2024 № 863/7/99-00-07-04-03-07 та наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу.
Отже, підставою для призначення фактичної перевірки Позивача є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Враховуючи викладене, оскільки обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з неналежним оформленням наказу, на підставі якого проведено перевірку, відсутні.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2024 року № 217/ж10/31-00-07-05-01-24, Позивача притягнуто до відповідальності за порушення пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР та застосовано фінансову санкцію штраф, передбачений пунктом 1 статті 17 цього Закону.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Положеннями пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення.
Верховним Судом у постанові 02 лютого 2023 року у справі № 500/6845/21 зазначено, що предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
В силу вимог положень ст. 77 КАС України, контролюючий орган зобов'язаний довести факт податкового порушення, а не лише констатувати факт порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265-95/ВР.
Факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достовірними доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, у спірних правовідносинах, має бути досліджена саме розрахункова операція, а відтак безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.4 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Пунктом 80.8 статті 80 ПК України визначено, що під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Підпункт 14.1.264 пункту 14.1 статті 14 ПК України хронометраж - процес спостереження за веденням господарської діяльності платника податків, який здійснюється під час проведення фактичних перевірок та застосовується контролюючими органами з метою встановлення реальних показників щодо діяльності платника податків, яка здійснюється на відповідному місці її провадження.
Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1.9 статті 20 ПК України податковий орган має право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Одеській області проведено контрольні розрахункові операції, за наслідком здійснення яких Позивачем видано розрахункові документи встановленої форми та змісту на повну вартість товарів.
Також, з акта фактичної перевірки вбачається, що ГУ ДПС у Одеської області здійснювалась перевірка суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції, згідно Х-звітів залишку коштів, однак не виявлено жодних надлишків/нестачі (розбіжностей) між сумами грошових коштів, визначених у розрахункових документах та залишками готівкових коштів у касі Магазину.
Разом з тим, відомостей про здійснення в ході проведення даної фактичної перевірки хронометражу господарських операцій Позивача чи його об'єкта торгівлі в акті перевірки не наведено.
Актом перевірки також не встановлено фактів отримання Позивачем від покупців грошових коштів у кількості, більшій ніж зазначено в розрахункових документах (фіскальних чеках ПРРО).
Крім того, з акта перевірки не вбачається, що під час перевірки були виявлені факти не проведення Позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки, проведення ним розрахункових операцій без використання РРО операцій або без застосування ПРРО, не видачі покупцям відповідних розрахункових документів чи не відповідності виданих розрахункових документів вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13, у зв'язку з чим є необґрунтованим та недоведеним висновок Відповідача щодо порушення Позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265-95/ВР.
Колегія суддів також звертає увагу, що зазначені в акті перевірки та додані до матеріалів справи фіскальні чеки: ПРРО № 4000135304 від 07.11.2023 за № 8vhBgdzOUe0 на суму 5 199,90 грн; ПРРО № 4000135304 від 13.11.2023 за № SRiQsbnJcZт на суму 4 198,90 грн містять відомості про узгоджену сторонами ціну укладеного публічного договору, найменування товару, вартість кожної одиниці товару окремо, дату укладення договору, суму сплачених покупцем та отриманих Позивачем грошових коштів, а також спосіб проведення розрахунків (готівка).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України).
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Пунктом 2 цієї статті визначено право сторін змінювати ціну після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно з п. 3 ст. 632 ЦК України не допускається зміна ціни в договорі виключно після його виконання сторонами, тобто після оплати та/або передання товару.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороно та є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).
Згідно зі ст. 699 ЦК України публічною пропозицією укласти договір купівлі-продажу є виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу, незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання (п. 1 ст. 706 ЦК України).
Ціна товарів, що реалізуються ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» за місцезнаходженням об'єктів торгівлі не підпадає під державне регулювання цін і є вільною.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про ціни і ціноутворення» ціна - це виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктом господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари.
Визначене положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» право суб'єкта господарювання на самостійне, за згодою сторін, визначення цін на всі товари кореспондується з вимогами Податкового кодексу України, яким свобода визначення суб'єктом господарювання ціни реалізації товару обмежується лише обов'язком доплати податку, якщо ціна є нижчою від ціни придбання.
При цьому, фактів продажу позивачем товарів за ціною нижчою від ціни придбання актом фактичної перевірки не встановлено.
Отже, здійснюючи господарську діяльність, позивач не обмежений в праві зменшувати ціну товару під час його продажу надавати покупцям знижки.
Знижкою (знижувальним коефіцієнтом) є зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації), що установлено ч. 1 п. 6 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
Колегія суддів звертає увагу, що на підставі наказу № 121023006 від 12.10.2023 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції» під умовною назвою «Комплект аудіо книг» Позивач у спірному періоді пропонував покупцям придбати у нього товари за акційними цінами.
Згідно з умовами Офіційних правил участі в рекламній Акції під умовною назвою «Комплект аудіокниг», додаток № 1 до наказу № 121023006 від 12.10.2023, в період з 01 по 28 листопада 2023 року Позивач надавав покупцям можливість придбати за акційною ціною будь-який товар з переліку визначеного в Додатку № 3 до наказу в разі одночасного придбання будь-якого з наявних в реалізації комплектів примірників аудіокниг озвучених українською мовою одним фіскальним чеком (єдиним набором/комплектом). В разі одночасного придбання вказаних товарів (здійснення оплатити за одним фіскальним чеком), Позивач сплачував повну вартість комплекту електронних примірників аудіо книг, озвучених українською мовою та акційну вартість (ціну) обраного товару.
Перелік та ціна комплектів електронних примірників аудіокниг озвучених українською мовою затверджені в додатку № 2 до наказу № 121023006 від 12.10.2023.
Перелік та ціна товарів, що приймали участь в акції затверджені в додатку № 3 до наказу №121023006 від 12.10.2023.
Затверджена в додатку № 3 до наказу № 121023006 від 12.10.2023 акційна ціна товарів, що реалізовувались Позивачем за умовами Акції, є нижчою від звичайної ціни цих товарів, встановлювалась Позивачем тимчасово, на період з 01 по 28 листопада 2024 року, а тому відповідає визначенню «знижка», що регламентуються ч. 1 п. 6 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та п. 8 ст. 1 Закону України «Про рекламу».
Пунктом 1.5 додатку № 4 до наказу № 121023006 від 12.10.2023, з метою інформування споживачів про ціну, умови та правила придбання товарів за умовами Акції, затверджено зразок цінників, які містять відомості про звичайну ціну акційних товарів, акційну ціну товарів в разі придбання їх одночасно з комплектом електронних примірників аудіокниг, а також акційну ціну таких комплектів.
Відповідачем не спростовано, що фіскальні чеки ПРРО Позивача, які досліджувалися в ході проведення фактичної перевірки й відображені в інформаційній базі СОД РРО, були видані Товариством за наслідком здійснення товарів за умовами акції.
Колегія суддів звертає увагу, що розрахункові операції за вказаними фіскальними чеками проведені Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням знижки.
Доводи контролюючого органу про продаж Позивачем товарів, які не замовлялись та не отримувались покупцями є необґрунтованими. Відповідачем не надано доказів на підтвердження наведених в Акті обставин та висновків, зокрема цінників, пояснень покупців та зафіксованої належним чином у встановленому податковим законодавством порядку податкової інформації, про які йдеться в Акті.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2024 року № 217/ж10/31-00-07-05-01-24, про нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушенням Позивачем вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з чим погоджується і колегія суддів.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 19 листопада 2024 року у справі № 160/2202/24, від 04 вересня 2025 року у справі № 320/15624/24, від 30 вересня 2025 року у справі № 320/41356/24.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 18793,00 грн, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До суду першої інстанції, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 16 травня 2024 року № ФТД-297/16-05/24 на 3 арк.; додаткову угоду № 1 від 16 травня 2024 року на 1 арк.; платіжну інструкцію від 23.05.2024 № 143421 про оплату вартості правової допомоги; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7014/10 від 19 жовтня 2018 року на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1620559 від 27 травня 2024 року на 1 арк..
Відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 16 травня 2024 року № ФТД-297/16-05/24, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Сол» (Об'єднання) та Позивачем (Клієнт) Об'єднання зобов'язалось надати Клієнту правничу (правову) допомогу, зокрема, складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру.
Згідно з пунктом 4.1 Договору гонорар є формою винагороди за виконання об'єднанням доручення клієнта щодо здійснення захисту прав та інтересів клієнта, його представництво та надання інших видів правової допомоги згідно умов цього договору.
Розмір, обчислення та строки сплати винагороди (гонорару) визначається за взаємною згодою сторін та оформлюється окремими Додатковими угодами до цього договору (пункт 4.3 Договору).
16.05.2024 між Сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до пунктів 1.1-1.4 якої Клієнт доручає, а Об'єднання бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правничу (правову) допомогу:
- здійснення правового аналізу матеріалів, наданих Клієнтом щодо можливості визнання протиправним та скасування у судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 22.02.2024 № 217/ж10/31-00-07-05-01-24; формування правової позиції захисту інтересів Клієнта; збір доказів;
- складання, підписання та подання до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.02.2024 № 217/ж10/31-00-07-05-01-24;
- представляти інтереси Клієнта у Київському окружному адміністративному суді у справі за позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.02.2024 № 217/ж10/31-00-07-05-01-24, для чого вчиняти всі необхідні дії та користуватись усіма правами і наданими повноваженнями, передбаченими п. 2.8-2.11 цього Договору.
Згідно з пунктом 1.6 Додаткової угоди № 1 у відповідності до пункту 4.3 договору Сторони дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) за надання Об'єднанням правничої (правової) допомоги, передбаченої п. 1.2-1.4 цієї Додаткової угоди, становить 18 793,00 грн.
На підтвердження сплати наданих правничих послуг Позивачем надано до суду платіжну інструкцію від 23 травня 2024 року № 143421 (а.с. 38) про оплату 18 793,00 грн за надання правничої (правової) допомоги. Без ПДВ.
Відповідач заперечуючи проти клопотання Позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що ця справа не є складною, а тому розмір заявлених Позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є завищеним.
Відповідач вказав, що спірні правовідносини у даній справі стосувалися виключно надання оцінки правомірності дій контролюючого органу. При цьому, обсяг нормативного регулювання спірних правовідносин також не є значним та зводиться до статей Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів.
За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17.
Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Також, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.
Колегія суддів при вирішенні питання витрат на професійну правничу допомогу вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв'язку з чим понесені Позивачем витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції необхідно присудити в сумі 9 000,00 грн.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та частково порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання в частині присудженої до стягнення на користь Позивача суми витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині, що стосується присудженої до стягнення на користь Позивача суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції скасувати, постановити в цій частині нове судове рішення, яким заяву Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції задовольнити частково.
Також, представником Позивача у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи у Шостому апеляційному адміністративному суді в сумі 9 396,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції Позивачем надано: додаткову угоду від 15 серпня 2025 року № 2 на 1 арк.; платіжну інструкцію від 20.08.2025 № 152458 про оплату вартості правничої (правової) допомоги; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1977317 від 18 серпня 2025 року на 1 арк.;
Колегія суддів звертає увагу, що представником Позивача було подано до суду апеляційної інстанції лише відзив на апеляційну скаргу.
Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за потрібне присудити понесені Позивачем в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року - скасувати в частині, що стосується присудженої до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ 43890029) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 9 000,00 (дев'ять тисяч) грн.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ 43890029) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 4 500,00 (чотири тисячі п'ятсот) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: В.В. Кузьменко
Є.І. Мєзєнцев
Повний текст складено 20.10.2025 року.