П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 503/362/25
Головуючий в 1 інстанції: Калашнікова Т.О.
Дата і місце ухвалення 30.06.2025 р, м. Кодима
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Одеській області на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - старший лейтенант поліції Відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Савчук Руслан Володимирович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи - старшого лейтенанта поліції Відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Савчука Руслана Володимировича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №2173416 від 17.05.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 гривень.
Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30 червня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт посилається на те, що 17.05.2024 року в м. Кодима по вул. Соборній було зупинено автомобіль марки OPEL SIGNUM д/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . При перевірці документів ОСОБА_1 згідно ІПНП «Цунамі» та Єдиного державного реєстру судових рішень було встановлено, що останнього постановою Кодимського районного суду Одеської області від 11 квітня 2024 року по справі № 503/206/24 було позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік. З огляду на виявлені обставини інспектором відносно ОСОБА_1 була складена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2173416 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.
Апелянт вважає безпідставними доводи позивача про те, що постанова Кодимського районного суду Одеської області набрала законної сили лише 18.09.2024 року, тобто з дати винесення постанови Одеського апеляційного суду, з огляду на те, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Кодимського районного суду від 11 квітня 2024 року по справі №503/206/24 набрала законної сили 21.04.2024 року.
Апелянт посилався на те, що ОСОБА_1 оскаржив постанову Кодимського районного суду від 11 квітня 2024 року по справі №503/206/24 до Одеського апеляційного суду з пропуском строку на оскарження. Однак, станом на момент прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, а саме, станом на 17.05.2024 року, рішення Кодимського районного суду від 11 квітня 2024 про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на один рік вже набрало законної сили.
Зважаючи на зазначене апелянт вважає, що оскаржувана позивачем постанова серії ЕНА № 2173416 від 17.05.2024 є правомірною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 червня 2025 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС україни.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.05.2024 року старшим лейтенантом поліції Відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Савчуком Русланом Володимировичем була складена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке зафіксоване не у автоматичному режимі, серії ЕНА №2173416, відповідно до якої ОСОБА_1 17.05.2024 року о 22:56:59 в м. Кодима по вул. Соборній керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене за ч.4 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі 20400 грн.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення старшим лейтенантом поліції Відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Савчуком Русланом Володимировичем постанови по справі про адміністративне правопорушення, а саме, станом на 17.05.2024 року постанова про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом в силу положень ч.4 ст. 291 КУпАП вважалась такою, що не набрала законної сили, а тому в його діях був відсутній склад адміністративного правопорушення, визначеного ч.4 ст. 126 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Слід також зазначити, що за положеннями ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вже зазначалось вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало, як зазначено відповідачем, порушення ОСОБА_1 п. 2.1 Правил дорожнього руху, що виявилось у керуванні транспортним засобом, будучи позбавленим права керування за рішенням суду, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Судом встановлено, що постановою Кодимського районного суду Одеської області від 11.04.2024 року у справі №503/206/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18.09.2024 року постанову Кодимського районного суду Одеської області від 11.04.2024 року у справі №503/206/24 залишено без змін.
Заперечуючи факт вчинення адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, позивач вказував на те, що на момент складання поліцейським оскаржуваної у даній справі постанови серії ЕНА №2173416 від 17.05.2024 року, постанова Кодимського районного суду Одеської області від 11.04.2024 року у справі №503/206/24 не набрала законної сили, оскільки була оскаржена до Одеського апеляційного суду. На думку позивача, постанова Кодимського районного суду Одеської області від 11.04.2024 року у справі №503/206/24 набрала законної сили лише з моменту ухвалення Одеським апеляційним судом постанови від 18.09.2024 року.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Частиною 4 статті 291 КУпАП передбачено, що постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
З матеріалів справи №503/206/24 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вбачається, що апеляційну скаргу на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 11.04.2024 року було подано представником ОСОБА_1 лише 04.06.2024 року, тобто з пропуском встановленого ч. 2 ст.294 КУпАП десятиденного строку, у зв'язку з чим у поданій апеляційній скарзі було заявлено клопотання про поновлення такого строку.
Тобто, апеляційна скарга була подана поза межами встановленого КУпАП 10-деного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Частиною 2 статтею 317-1 КУпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Таким чином приписами ч. 2 статті 317-1 КУпАП чітко встановлено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом на певний строк після набрання законної сили відповідного рішення суду про позбавлення цього права.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями ч. 4 ст. 291 КУпАП набрання постановою про позбавлення права керування транспортним засобом чинності з дня набрання законної сили рішенням за результатами апеляційного оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті, можливе лише у разі подання апеляційної скарги на постанову про позбавлення права керування транспортним засобом у межах строків, визначених ч. 2 ст.294 КУпАП, зокрема протягом десяти днів з моменту винесення такої постанови.
В інших випадках постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення десятиденного строку на її оскарження.
З огляду на зазначене, зважаючи на те, що ОСОБА_1 постанова Кодимського районного суду Одеської області від 11.04.2024 року у справі №503/206/24 не була оскаржена протягом десяти днів з моменту її винесення, то вона вважалась такою, що набрала законної сили.
За таких обставин станом на момент винесення спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення, а саме, станом на 17.05.2024 року постанова суду про позбавлення позивача права керування транспортним засобом була чинною та не оскарженою, а отже позивач не мав права керувати транспортним засобом.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно пп.«а» п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Нормами ч.4 ст.126 КУпАП прямо передбачено відповідальність осіб, позбавлених права керування транспортними засобами, за керування транспортним засобом. Порушення даної норми тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 20400 грн.
З огляду на виявлення працівниками поліції факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за наявності чинної постанови Кодимського районного суду Одеської області від 11.04.2024 року у справі №503/206/24 про позбавлення його права керування транспортним засобом, яка, як встановлено судом, станом на 17.05.2024 року не була оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили, колегія суддів доходить висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.126 КУпАП та, відповідно, правомірність оскаржуваної у даній справі постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2173416 від 17.05.2024 року.
Слід зазначити, що позивач знав про існування відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому апеляційна скарга на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 11.04.2024 року була подана представником ОСОБА_1 04.06.2024 року, вже після винесення співробітником поліції постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Сам факт подачі позивачем 04.06.2024 року апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду не змінює визначеного статтею 294 КУпАП строку на оскарження постанови судді у справах про адміністративне правопорушення та порядку набрання законної сили такою постановою.
З огляду на все вищевикладене, враховуючи встановлені обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не було порушено норм чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Одеській області задовольнити.
Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 червня 2025 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - старший лейтенант поліції Відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Савчук Руслан Володимирович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук