21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4652/25
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,
повний текст судового рішення
складено 13.06.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної поліції України на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №400/4652/25 про забезпечення позову
08.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити відповідне звернення до органів Національної поліції України про виключення інформації про ОСОБА_1 з Інформаційного порталу Національної поліції України як особи, якою вчинені адміністративні правопорушення передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП та припинити здійснення заходів щодо доставлення в порядку ст.259 КУпАП.
12.06.2025 ОСОБА_1 до Миколаївського окружного адміністративного суду скеровано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони органам та посадовим особам Національної поліції України приймати рішення та вживати заходів щодо його доставлення, в порядку ст.259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до прийняття рішення у адміністративній справі №400/4652/25.
Мотивуючи таке звернення, позивач зазначає, що відносно нього не складався протокол та не приймалась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, не вказує у чому полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №400/4652/25 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони органам та посадовим особам Національної поліції України приймати рішення та вживати заходів щодо доставлення ОСОБА_1 в порядку ст.259 Кодексу України про адміністративні правопорушення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до прийняття рішення у адміністративній справі №400/4652/25.
Приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції вказав, що призов позивача на військову службу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення прав ОСОБА_1 в разі задоволення позову. Також, окружним адміністративним судом зазначено, заходи забезпечення позову, які просить позивач, випливають з заявлених позовних вимог, є справедливими, співмірними, необхідними.
Не погоджуючись із вищенаведеним судовим актом Національною поліцією України подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, викладено прохання скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №400/4652/25 про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Національна поліція України вказує, що жодних законодавчо передбачених підстав для забезпечення позову в досліджуваній ситуації не має.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Зокрема, колегією суддів з'ясовано, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним.
З матеріалів справи убачається, що 17.04.2025 ОСОБА_1 зупинено співробітниками патрульної поліції в м. Кривий Ріг та затримано по причині перебування в Інформаційному порталі Національної поліції «ІПНП» як особи, якою вчинено адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, інформацію про які направлено ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З метою уточнення вказаної інформації 21.04.2025 представником позивача направлено відповідний адвокатський запит до Відділення поліції №1 сектору поліцейської діяльності №1 Баштанського РВП ГУНП України в Миколаївській області.
З відповіді на адвокатський запит від 30.04.2025 №73478-2025 вбачається, що 16.04.2025 ОСОБА_1 внесено державною автоматизованою системою «Оберіг» до ІКС ІПНП.
Як зазначає позивач, він має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Однак, встановивши 28.04.2025 мобільний додаток «Резерв» ОСОБА_1 позивач дізнався про наявність запису стосовно порушення ним правил військового обліку.
Уважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, останній звернувся до суду з позовом, а у подальшому також із заявою про забезпечення позову.
Здійснюючи в апеляційному порядку перегляд ініційованого позивачем питання стосовно наявності законодавчо передбачених підстав та необхідності вжиття заходів забезпечення позову, у визначений ОСОБА_1 спосіб, колегія суддів зазначає таке.
Умови та порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення мають бути адекватними та співмірними.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник має намір звернутись до суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, а також вказати, у чому, зокрема, будуть полягати дії, направлені на відновлення його прав, оцінити складність вчинення таких дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Підстави, за наявності яких судом може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому, всупереч цілям статті 150 КАС України, містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову у разі формального дотримання її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Натомість, здійснюючи розгляд питання щодо забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував, що не вжиття судом заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Колегія суддів вказує, що в заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 не наведено належним чином обґрунтованих доводів, з посиланням на законодавчі приписи, які дійсно свідчать, що в разі прийняття судом позитивного для позивача рішення по суті заявлених позовних вимог, такий судовий акт виконати буде неможливо або складно.
До того ж, внесення ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку також не підтверджує вищенаведених обставин.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Водночас, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів настання події, яка спричинить порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними.
Отже, за наслідком дослідження змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, у системному зв'язку із наявними у матеріалах справи доказами, колегією суддів установлено, що заявником належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам захист яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає неправильними висновок окружного адміністративного суду про необхідності вжиття у межах спірних правовідносин заходів забезпечення адміністративного позову.
Означене у повному обсязі спростовує, наведені в заяві про забезпечення позову обґрунтування та викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновки.
Відтак, з огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості апеляційної скарги Національної поліції України та наявності законодавчо передбачених підстав для її задоволення.
Межі перегляду судом апеляційної справи визначено у статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Судом апеляційної інстанції установлено, що викладені Миколаївським окружним адміністративним судом в ухвалі від 13.06.2025 у справі №400/4652/25 висновки не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим колегія суддів уважає, що судом першої інстанції оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.
Означене є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Національної поліції України - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №400/4652/25 - скасувати.
Прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька