П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4456/25
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
24.04.2025 року;
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Градовського Ю.М.
- Скрипченка В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії з 01.08.2024 року максимальним розміром;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити пенсію з 01.08.2024 року без обмеження її максимальним розміром та при подальших перерахунках пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія позивачу була призначена у розмірі 70% від відповідного грошового забезпечення, однак виплату пенсії визначено у межах максимального розміру відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи».
Позивач вказує, що органом пенсійного фонду проігноровано висновки Конституційного Суду України, якими визнано неконституційними норми закону, спрямовані на обмеження максимальним розміром пенсії вказаної категорії осіб. Таким чином, дії ГУПФУ фактично нівелюють соціальною гарантією держави забезпечити належні умови пенсійного забезпечення позивача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2024 року максимальним розміром.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.08.2024 року та з 01.01.2025 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позову суд відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211,2 грн.
Проаналізувавши положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, суд першої інстанції виходив з того, що доповнення статті 43 вказаного Закону стосовно обмеження виплати пенсії максимальним розміром в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 р. Внесені законодавчими актами до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Таким чином, є протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром призначеної позивачеві пенсії.
Акцентуючи увагу на тому, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону, суд врахував спеціальний характер Закону України №2262-XII по відношенню до спірних правовідносин та протиправність дій ГУПФУ при застосуванні норм Закону №3668-VI під час виплати позивачеві пенсії.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції помилково не враховано, що Головне управління має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Апелянт вказує на чинність у спірному періоді положень як Закону України від 09.04.1992 року №2262-XI так і Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI в частині визначення розміру пенсії відповідної категорії осіб та меж виплати пенсії, а відтак - на наявність обов'язку органу враховувати норми цих актів при обчисленні і виплаті пенсії.
Апелянт просить враховувати, що з дати набрання чинності Законом України від 08.07.2011 року №3668-VI цей Закон поширює свою дію на всю територію України і поширюється на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України, зокрема призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 цього Закону. Оскільки виплату пенсії позивачеві проведено у період дії статті 2 Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI, ГУПФУ не допустило порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно матеріалів пенсійної справи, пенсія позивачеві з 01.08.2024 року призначена у розмірі 70% грошового забезпечення, яка з урахуванням надбавок і доплат до пенсії, становить 35403,39 гривень. У підсумку, до виплати, з урахуванням обмеження максимальним розміром, пенсія позивача становить у сумі 23610 гривень.
Оспорюваною у цій справі є протиправність дій ГУПФУ щодо виплати позивачеві пенсії, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у межах максимального розміру.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII.
Частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Згідно пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо. Відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб врегульовані Законом №2262-ХІІ.
Як вже зазначено, що відповідно до преамбули Закону №2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно частинами першою та третьою статті 11 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону №1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону №1058-IV.
Порядок обчислення пенсії вказаної категорії осіб врегульований Розділом V Закону від 09.04.1992 року №2262-XII. Зміни стосовно виплати пенсії вказаній категорії осіб у максимальному розмірі введені з 01.01.2008 року із набранням чинності Законом України від 28.12.2007 року №107-VI.
Так, пунктом 29 Розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28.12.2007 року №107-VI доповнено частиною 5 статтю 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII.
У зв'язку із вказаними доповненнями, частина 5 статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII передбачала, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 року по справі №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, передбачення у статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII застережень щодо максимального розміру пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008.
Водночас, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI частину 5 статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Наведені обставини свідчать про те, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI вносились зміни у частину 5 статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII, положення якої з 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Неконституційність виплати пенсії вказаної категорії осіб в межах максимального розміру за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, по 31 грудня 2017 року (на підставі доповнень згідно Закону України від 24.12.2015 року №911-VIII та Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII) встановлена і на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року по справі №7-рп/2016.
Наведені обставини свідчать про те, що доповнення, а також подальші зміни у статтю 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII в цілому визнані такими, що не відповідають Конституції України, а відтак не підлягають застосуванню під час перерахунку пенсії позивачу.
Положеннями Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI внесені зміни у норми Закону, які визнані такими, що Конституції України не відповідають, а отже не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Судом першої інстанції вірно враховано, що протягом 2019 року та у подальшому стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала обмеження пенсії максимальним розміром.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Обмеження максимального розміру пенсії передбачені також Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Проте застосування положень статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» фактично суперечить висновкам, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, згідно з якими обмеження пенсії максимальним розміром особам, які отримують пенсію за Законом №2262, не відповідає статті 17 Конституції України.
На не відповідності Конституції України та не забезпеченні соціальних гарантій осіб, пенсія яким призначена за Законом №2262-XII, у зв'язку із поширенням на підставі статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI наголошено і у рішенні Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022.
При цьому, Закон №2262 має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Тому, держава має забезпечити гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
У зв'язку із чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачеві пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІІ без обмеження максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.
Враховуючи наведене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 316 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: Ю.М. Градовський
В.О. Скрипченко