21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6093/25
Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,
повний текст судового рішення
складено 11.06.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року у справі №420/6093/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним рішення щодо відмови в продовженні військової служби, зобов'язання вчинити певні дії
27.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим про відмову продовжити військову службу в лавах Служби безпеки України підполковнику ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим з 31.12.2024 (моменту прибуття) продовжити відповідно військову службу в органах Служби безпеки України, дію контракту, а також поновити виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення підполковнику ОСОБА_1 , поновити пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України;
- зобов'язати начальника (командира) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (військової частини) з дня продовження військової служби військовослужбовцю інформувати у письмовій формі про таке продовження орган досудового розслідування та Миколаївський районний суд Миколаївської області, який проводить судовий розгляд матеріалів кримінального провадження за №42022164010000255 від 26.10.2022;
- зобов'язати начальника (командира) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (військової частини) з метою оформлення відповідного статусу учасника бойових дій підполковнику ОСОБА_1 надати на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій в Службі безпеки України відповідні документальні матеріали.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців» від 21.11.2024 № 4087-IX, він має право на продовження військової служби в СБУ. Однак, ОСОБА_1 безпідставно було відмовлено у продовженні такої служби.
Не погодившись із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим до суду першої інстанції подано відзив, у якому зазначено про неможливість продовження військової служби з позивачем, адже відносно нього наявне невирішене кримінальне провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №420/6093/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим у продовженні військової службу в лавах СБУ ОСОБА_1 , викладеної у листі від 28.01.2025 №7615/177-154.
Зобов'язано Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 31.12.2024 про продовження військової служби в органах СБУ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що відповідачем не розглянуто рапорт позивача по суті викладених у ному питань.
Не погоджуючись із рішенням окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи Закону України «Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців» від 21.11.2024 № 4087-IX. Наявність стосовно ОСОБА_1 відкритого кримінального провадження про самовільне залишення служби є самостійною підставою для відмови в продовженні служби. Також, суб'єкт владних повноважень зауважує, що ОСОБА_1 не довів факту прибуття до військової частини до 01.01.2025. Крім того, на думку скаржника, здійснюючи розгляд даної справи окружний адміністративний суд втрутився у дискреційні повноваження командування.
Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом ОСОБА_1 до апеляційного адміністративного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач вказує про безпідставність наведених Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим в апеляційній скарзі доводів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено такі обставини справи.
Зокрема, апеляційним адміністративним судом з'ясовано, що ОСОБА_1 службу проходив у Головному управлінні Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, яка розташовувалась за юридичною адресою у м. Херсоні.
За фактичними обставинами справи, стосовно ОСОБА_1 наявне кримінальне провадження №42022164010000255 від 26.1.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.
У зв'язку з чим, Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим видано наказ від 28.10.2022 №158-ОС/дск щодо призупинення підполковнику ОСОБА_1 контракту про проходження служби, а також виплати грошового, здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення з 26.10.2022, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого (пункт 49-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України).
21.11.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців» № 4087-IX (набрав чинності 29.11.2024).
Уважаючи, що з прийняттям вищеназваного нормативного-правового акту ОСОБА_1 має право на продовження військової служби, останнім на ім'я начальника Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим подано відповідний рапорт від 31.12.2024, у якому викладено прохання невідкладно продовжити військову службу в СБУ, ГУ СБУ в АР Крим, а також повідомити адресу знаходження ГУ СБУ в АР Крим (його підрозділів) (місць проходження військової служби) в м. Одеса для забезпечення відповідного прибуття та реалізації відповідних рішень Верховної Ради України та першої особи держави.
За наслідком розгляду рапорту ОСОБА_1 від 31.12.2024 Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим надано відповідь від 28.01.2025 №76/5/177-154, у якою повідомлено заявнику офіційну та юридичну адресу ГУ СБ України в АР Крим, а також зазначено, що немає підстав для поновлення на військові службі з огляду на відсутність відомостей щодо розгляду судом по суті матеріалів кримінального провадження №42022164010000255 із попередньою правовою кваліфікацією за ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.
Уважаючи своє право порушеним ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, Закон України «Про Службу безпеки України» та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.
Статтею 1 Закону України «Про Службу безпеки України» передбачено, що Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
Склад кадрів Служби безпеки України визначено статтею 19 Закону України «Про Службу безпеки України», відповідно до якої кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.
Статтею 20 Закону України «Про Службу безпеки України» передбачено, що умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
За приписами статті 35 Закону України «Про Службу безпеки України» співробітники Служби безпеки України самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень. Вони повинні відмовитись від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать чинному законодавству. За протиправні дії та бездіяльність вони несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначено Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 49-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007, передбачено, що призупинення військової служби для військовослужбовців, які самовільно залишили підрозділ (орган, заклад, установу) Служби безпеки України або місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством, здійснюється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення за підписом Голови Служби безпеки України або його заступників, начальника регіонального органу Служби безпеки України про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Призупинення військової служби військовослужбовців здійснюється на підставі наказів по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на посади, які займають військовослужбовці, а призупинення військової служби військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, - наказами Голови Служби безпеки України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Служби безпеки України.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
У разі ухвалення судом стосовно військовослужбовця, військову службу якого призупинено, виправдувального вироку, що набрав законної сили, закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України або призначення вироком суду покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні начальником (керівником) підрозділу (органу, закладу, установи) Служби безпеки України, у якому проходив службу такий військовослужбовець до призупинення військової служби, організовуються заходи щодо призначення його на попередню посаду. У разі відсутності такої посади або якщо відповідна посада не є вакантною, військовослужбовець зараховується у розпорядження відповідно до абзацу дванадцятого пункту 48 цього Положення.
З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що випадки та умови за яких військова служба у Службі безпеки України призупиняється та продовжується після призупинення визначено, зокрема, пунктом 49-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007.
За фактичними обставинами справи, підставою для призупинення ОСОБА_1 військової служби слугувала наявність кримінального провадження №42022164010000255 від 26.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.
Жодних доказів на підтвердження того, що відносно ОСОБА_1 судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, матеріали справи не містять.
У контексті наведеного слід зазначити, що в досліджуваній ситуації саме з наявністю таких умов законодавець пов'язує можливість продовження військової служби та дії контракту в Службі безпеки України.
За наслідком дослідження змісту листа від 28.01.2025 №76/5/177-154 колегією суддів установлено, що Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим надано відповідь на ініційоване ОСОБА_1 у рапорті від 31.12.2024 питання щодо продовження військової служби.
Зокрема, позивача повідомлено, що немає підстав для поновлення на військові службі з огляду на відсутність відомостей щодо розгляду судом по суті матеріалів кримінального провадження №42022164010000255 із попередньою правовою кваліфікацією за ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.
Проаналізувавши зміст такої відповіді суд апеляційної інстанції констатує, що поставлене перед управлінням питання було розглянуте, а відповідь є повною, цілком обґрунтованою, кореспондується із встановленими вище обставинами справи та законодавчими приписами.
Беручи до уваги вищевикладене апеляційний адміністративний суд уважає неправильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача.
При цьому, колегія суддів відхиляє довід позивача про необхідність до досліджуваної ситуації застосовувати приписи Закону України «Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців» № 4087-IX від 21.11.2024, оскільки його норми є загальними по відношенню до Закону України «Про Службу безпеки України».
З прийняттям Закону України «Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців» № 4087-IX від 21.11.2024, не було зупинено дії спеціального Закону України «Про Службу безпеки України» чи окремої норми цього закону. Не скасовувалось або не призупинялось і Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007, де передбачено, що призупинення військової служби для військовослужбовців, які самовільно залишили підрозділ (орган, заклад, установу) Служби безпеки України або місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством, здійснюється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення за підписом Голови Служби безпеки України або його заступників, начальника регіонального органу Служби безпеки України про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Отже, надаючи оцінку правовідносинам, що розглядаються, суд апеляційної інстанції надає перевагу спеціальному законодавству. І тільки у випадку, якщо спеціальне законодавство не врегульовує спірні правовідносини, застосовуються інші норми.
Колегія суддів наголошує на тому, що в даному випадку спеціальні нормами, якими врегульовано досліджувані правовідносини, містяться в пункті 49-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007, і саме їх необхідно застосовувати.
При цьому, суд апеляційної інстанції не може не врахувати, що на теперішній час в Україні діє запроваджений Указом Президента України воєнний стан. У відповідності до ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» завданням Служби є захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До вирішення слідством та судом справи відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, вирішення питання щодо поновлення позивача на службі в органах Служби безпеки України під час вирішення даного спору - є передчасним.
Установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог доводи, а також викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду висновки.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відтак, у зв'язку із тим, що викладені в оскаржуваному рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року у справі №420/6093/25 висновки не відповідають обставинам справи, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне скасувати такий судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим задовольнити повністю.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року у справі №420/6093/25 скасувати.
Прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним рішення щодо відмови в продовженні військової служби, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька