П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2311/25
Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
23 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправними дії державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» щодо обчислення йому у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 25.06.2021 включно грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія), компенсації за невикористані дні відпустки за 2020, 2021 роки, одноразової грошової допомоги, без урахування посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати державну установу «Одеська виправна колонія (№ 14)» здійснити з 29.01.2020 по 25.06.2021 включно перерахунок грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія), компенсації за невикористані дні відпустки за 2020, 2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати державну установу «Одеська виправна колонія (№ 14)» здійснити новий розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 3 календарних років служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, щомісячних основних видів грошового забезпечення, премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він проходив службу в органах ДКВС України, у тому числі з 18.05.2018 в державній установі «Одеська виправна колонія № 14» та наказом державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» від 25.06.2021 № 72/ОС-21 підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи - начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи, звільнено за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». При цьому позивач вважає, що при встановленні розміру посадового окладу за спірний період, відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на 2020-2021 роки, проте було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на 01.01.2018.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що грошове забезпечення позивача обраховувалось на підставі чинного на час виплати законодавства та підстави для перерахунку грошового забезпечення відсутні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, апелянт наголосив, що суд першої інстанції не врахував, що державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» відповідно до свого положення затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2020 року 4476/5, органом управління колонії є Міністерство юстиції України, діяльність випраної колонії контролюється та координується Департаментом з питань виконання кримінальних покарань. Тобто, під час вчинення будь яких дій з приводу нарахування та виплати посадових окладів, окладів за спеціальним званням, апелянт керується чинним законодавством України та вказівками Міністерства юстиції України, відповідно до яких, та з урахуванням не внесення з боку Кабінету міністрів України змін до п.4 постанови №704, після набрання законної сили судового рішення по справі №826/6453/18, розмір посадових окладів, окладів за спеціальним званням визначаються відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також наказу Міністерства юстиції України від 13.03.2018 року №685/5 (виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року - 1762 гривні).
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в державній установі «Одеська виправна колонія (№ 14)» зокрема у період з 27.11.2019 року по 25.06.2021 року.
Наказом державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» від 25.06.2021 №72/ОС-21 “Про особовий склад» звільнено підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-106375) заступника начальника установи з соціально-виховної та психологічної роботи начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи, за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», 25 червня 2021 року, сплативши грошову компенсацію за 07 діб невикористаної щорічної чергової відпустки за 2017 рік, за 36 діб невикористаної щорічної чергової відпустки за 2018 рік, за 40 діб невикористаної щорічної чергової відпустки за 2019 рік, за 39 діб невикористаної щорічної чергової відпустки за 2020 рік, за 12 діб невикористаної щорічної чергової відпустки за 2021 рік.
Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення позивача йому у червні 2021 року виплачено компенсацію за невикористану відпустку 111 068,58 грн та вихідну допомогу 18 809,57 грн.
Згідно примітки у довідці: “Інформація, про розмір прожиткового мінімуму, що був застосований при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 25.06.2021 року розрахунок грошового забезпечення проводиться згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України»».
При обрахунку грошового забезпечення застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018 року (1762,00 грн).
Вважаючи протиправними дії державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 25.06.2021 включно грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія), компенсації за невикористані дні відпустки за 2020, 2021 роки, одноразової грошової допомоги, без урахування посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що з 29.01.2020 у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів частини четвертої статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.
Відповідно ч.2 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною п'ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 та Схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5 прийняті відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таблиця «Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу» наказу Мін'юсту № 685/5 містить примітку такого змісту: «Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт».
З викладеного вбачається, що при встановлені посадових окладів в Державній кримінальній виконавчій службі України, зокрема позивача, відповідач керувався саме постановою № 704.
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (постанова № 704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - постанова № 103).
Пунктом 6 постанови №103, внесено зміни постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, судова колегія враховує, що пунктом 3 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020 неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Крім того, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, судова колегія доходить висновку, що п.4 Постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись у наступній редакції:
Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Матеріалами справи підтверджено та визнається сторонами, що з 29.01.2020 року відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення, виходячи з посадового окладу обчислюючи його розмір в порядку, визначеному п.4 постанови № 704 в редакції, яка втратила чинність, а саме виходячи із прожиткового мінімуму 2018 року, чим допустив протиправну бездіяльність, а тому, позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено - 2 102 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" -2 270 гривні, в той час коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.
З вищевикладеного слідує, що з 29.01.2020 у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах №440/6017/21 від 02.08.2022, № 320/9431/21 від 30 березня 2023 року.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли підтвердження.
Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення позивача а спірний період, колегія суддів враховує, що відповідно до приписів Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України № 925/5 такі розраховуються із місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Отже всі види грошового забезпечення, які нараховувались позивачу виходячи з його місячного грошового забезпечення (не більше місячного грошового забезпечення)також підлягають перерахунку.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 28 січня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко