П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3441/25
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
04 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням роз'єднання позовних вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 25 років календарної служби.
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 25 років календарної військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що станом на день звільнення його вислуга років становить 25 років, проте при звільненні відповідачем виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 календарних років служби, а не за 25 років, що позивач вважає протиправним.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що військовослужбовцям, у разі їх повторного звільнення зі служби, грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу, без урахування періоду попередньої служби. Оскільки позивача призвано у 2024 році, то допомога при звільненні виплачена за 20 календарних років.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що урахування періоду попередньої служби під час виплати одноразової грошової допомоги у разі повторного звільнення можливо тільки якщо при попередньому звільненні військовослужбовець не набув права на отримання допомоги при звільненні. Апелянт наголосив, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що станом на момент звільнення позивача з військової служби в Збройних Силах України 14 березня 2004 року він набув право на отримання одноразової грошової допомоги і скоріше за все її отримав.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у відповідача та наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України №800-ос від 12.12.2024 року звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я.
Згідно наказу №800-ос станом на 12.12.2024 року вислуга років майора-сержанта ОСОБА_1 становить календарна 25 років 00 місяців 21 день, пільгова 10 років 02 місяці 26 днів; загальна 35 років 03 місяці 17 днів,
Водночас, наказом №800-ос визначено до виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 календарних років служби, а не за 25 років.
Вважаючи, що позивач протиправно виплатив одноразову допомогу при звільненні за 20 календарних років служби замість 25 років, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що позивач має календарну вислугу - 25 років служби і відсутні законні підстави для зменшення відповідачем одноразової виплати при звільненні до 20 років.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, в редакції чинній на момент звільнення позивача).
Питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби передбачені ч. 2 ст. 15 Закону № 2011 (в редакції, чинній на час звільнення позивача), яка визначає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до абзацу 6 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XI (в редакції, чинній на момент останнього звільнення позивача), у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Подібні положення містяться в пункті 4 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 та статті 9 Закону № 2262-ХІІ.
З аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини вбачається, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби, зокрема і з органів Держприкордонслужби, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
При цьому, положеннями статті 9 Закону №2262 та ст.15 Закону № 2011 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, а саме не набуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що при попередньому звільненні 14 березня 2004 року позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, а тому має право отримати її при останньому звільненні.
Для визначення періоду, за який виплачується грошова допомога, визначальною є обставина набуття чи не набуття особою права на отримання відповідної допомоги під час проходження служби у попередніх періодах.
Згідно з приписів статті 9 Закону № 2262 та ст.15 Закону № 2011 обов'язковою умовою для набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, є наявність вислуги 10 років і більше.
ОСОБА_1 проходив військову службу та наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України №800-ос від 12.12.2024 року звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я, з календарною вислугою повних 25 років.
Вперше позивача звільнено з військової служби в Збройних Силах України 14 березня 2004 року.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011-XI (в редакції від 01 січня 2004 року), грошова допомога у розмірі 50 або 25 відсотків місячного грошового забезпечення виплачувалась за кожний повний календарний рік служби без обмеження набутої вислуги років.
Зміни, відповідно до яких необхідною умовою для отримання одноразової грошової допомоги стало обов'язкове набуття календарної вислуги - не менше 10 років, внесені Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», які набули чинності з 01 жовтня 2011 року.
Тобто, станом на момент звільнення з військової служби в Збройних Силах України 14 березня 2004 року позивач однозначно набув право на отримання одноразової грошової допомоги.
Отже, позивач при попередньому звільненні за вислугою років безвідносно до підстав звільнення набув право на отримання одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, а тому не є особою, виняток для яких встановлено положеннями статті 15 Закону №2011 та Інструкції № 558, тобто не має права на таку виплату, враховуючи строк попередньої служби, при повторному звільненні.
Колегія суддів наголошує, що законодавство, що регулює спірні правовідносини не містить будь-яких винятків щодо осіб, які реалізували чи не реалізували своє право на отримання означеної допомоги.
Тобто, обставини отримання чи неотримання позивачем грошової допомоги при попередньому звільненні не впливає на вирішення спірних правовідносин.
Ключовим критерієм для отримання допомоги з урахуванням періоду служби до попереднього звільнення, при повторному звільненні, є виключно обставина ненабуття права на отримання допомоги при попередньому звільненні.
Враховуючи, викладене, вірним є доводи апелянта, що оскільки позивач набув право на одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в Збройних Силах України 14 березня 2004 року, то на нього не поширюється встановлений абзацом 6 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XI виняток щодо тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги, а тому цей період не враховується при повторному звільненні з в/ч НОМЕР_2 при обчисленні одноразової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 340/618/21 від 14 грудня 2022 року.
Виплачуючи позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за 20 календарних років служби замість 25, в/ч НОМЕР_2 діяла у відповідності до приписів чинного законодавства.
Суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув, не дослідив доводи відповідача, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 та п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 10 лютого 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В. Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко